Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», фахівець у галузі операційного менеджменту, маркетингових та ринкових досліджень, аналізу цінової кон'юнктури міжнародних та українських ринків сільськогосподарських культур Тарас Висоцький дав ексклюзивне інтерв'ю нашому виданню. Він розповів про особливі етапи власного професійного зростання, становлення як особистості і власні уподобання. Отож, філософія життя і рекомендації майбутнім аграріям від Тараса Висоцького.
Аграріям працювати на землі завжди важко, складно і проблематично, а отже мало хто в дитинстві мріє про професію в цій сфері. Однак саме такою була дитяча мрія Тараса Висоцького, що народився у маленькому селі Куни, що на Рівненщині. Він хотів працювати в агробізнесі, тому пов'язав свою професійну діяльність з роботою в цьому секторі. Після навчання у школі, завдяки наполегливості і рішучості цілеспрямовано вступив до столичного вишу – п’ять років навчання у НУБІП (Національний університет біотехнологій і природокористування), а потім здобував протягом двох років ступінь магістра у Німеччині. Сьогодні генеральний директор Клубу аграрного бізнесу Тарас Висоцький, згадуючи студентські і шкільні роки, розповідає як доречно поєдналися в його житті різні вподобання. Зокрема, бажання працювати в агробізнесі, вивчення іноземних мов і прагнення подорожувати.
Любов до землі
Любов до сільської роботи, майбутньому керівнику Клубу агарного бізнесу, прищепив ще дідусь Василь Андронович: тоді, багато років тому, родина мала коня і півтора гектари землі. Батько – ветеринарний лікар, мама працювала економістом в управлінні АПК. Отож, вся сім'я була пов’язана з сільським господарством. Згодом, вже переїхавши до міста Тарас Висоцький мріяв повернутися до рідного села, але разом з тим хотілося чогось більшого. Ще в школі почав інтенсивно займатися іноземними мовами, хоча перевагу віддавав точним наукам – математиці, фізиці і т.д. Перед вступними іспитами до вишу, як випускник-медаліст сільської школи, мав можливість взяти участь в олімпіаді, що проходила в НУБІП. Успішно склавши іспити з математики та іноземної мови, вступив на факультет менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. Можливість навчатися за спеціальністю міжнародника в такому навчальному закладі як КІМО (Київський інститут міжнародних відносин), була для випускника сільської школи не реальною. Чудовою альтернативою став столичний НУБІП. Тарас Висоцький ніколи не пошкодував, що 5 років промайнули саме тут. В альма-матер займався громадською роботою, очолював студентську організацію, а з четвертого курсу підпрацьовував у міжнародному відділі. Оскільки спеціальність зовнішньоекономічної діяльності пов'язана з експортними контрактами, але не гарантує поїздки за кордон і співпрацю з зарубіжними країнами, Тарас Висоцький мріяв навчатися за кордоном. І така можливість незабаром з'явилася. Працюючи в міжнародному відділі він познайомився з професором з Берліна, який запропонував талановитому українцю взяти участь у конкурсі і переїхати на навчання в Німеччину. Так збулася ще одна мрія – Тарас Висоцький протягом двох років навчався за кордоном, в одному з найстаріших університеті Берліна, та ще й отримував стипендію, що дуже важливо для німецьких вишів. Магістерську роботу в університеті імені Гумбольдта захищав за темою аграрної економіки, аграрної політики та державної підтримки. Після навчання повернувся на Батьківщину і розпочав кар'єру в УКАБі. З 2015 року і до початку 2019 року обіймав посаду Генерального директора клубу. Відтепер, маючи власний позитивний досвід, радить всім студентам, у кого є така можливість і бажання, їхати на навчання за кордон, і звичайно ж, повертатися на рідну землю. Там, безумовно, з точки зору науково-методичної бази навчатися складно, адже різні підходи до навчання: студент особисто відповідає за все, не сподіваючись на піклування з боку батьків та кураторів. Це виховує відповідальність за свої дії – за статистикою 30% студентів відраховуються, до фінішу доходить 70 %. Німецькі виші дають більш широкий спектр знань, там більше профільних предметів.
І ще один суттєвий момент, на якому наголошує Тарас Висоцький, саме там, за кордоном у нього з'явилася можливість подорожувати. Він, разом із дружиною, об'їхав більшість європейських країн, познайомився з різними культурами, отримав незабутні враження і, найголовніше, досвід. Тоді, на початку 2000-х років, мало хто з України їздив на навчання за кордон, це було проблематично, зараз, навпаки більше можливостей у наших студентів, - наголошує Тарас Висоцький. І додає, «якщо є сильне бажання, навчатися в іноземних вишах не складно». У німецькому університеті імені Гумбольдта тоді навчалися молоді люди з багатьох країн світу – Китаю, Монголії, африканських держав. На все життя залишилися у нього гарні враження від спілкування з викладачами, однокурсниками. Дружба триває і досі, вже понад 10 років, незважаючи на відстань між країнами. Найкращий друг Микола, німець з українським корінням, став хрещеним батьком старшої доньки Тараса Висоцького. Загалом студентське життя в Німеччині подарувало йому дружбу з трьома товаришами з різних країн.
Спортивні уподобання
Серед хобі пана Тараса футбол, настільний теніс і велосипед. Так було в юності і от після довгої, десятирічної, перерви Тарас Висоцький знову бере участь у спортивних змаганнях: нині УКАБ організовував футбольні турніри. З велосипедним спортом набагато складніше. В юності « залізний кінь» здорово виручав учня старших класів, бо школа знаходилася від рідного села за 5 км. Оскільки інфраструктура Києва не пристосована до занять велосипедним спортом, тому довелося нашому герою перевагу відати бігу. А нещодавно Тарасу Висоцькому на День народження подарували тенісні ракетки. Таким чином дитячі вподобання повернулися у доросле життя: активний біг, теніс і футбол допомагають завжди перебувати у гарній фізичній формі.
Любов до читання книг теж закладалася ще в дитинстві. Будучи учнем початкових класів, з першого по четвертий, Тарас Висоцький перечитав усі книги домашньої бібліотеки. Батьки тоді переймалися тим, чи не вплине це на зір маленького читача. Якщо в дитинстві перевага віддавалася художній літературі, то зараз більший інтерес до бізнес – літератури та суспільної. Трилогію про розвиток суспільства не лише прочитав, а й занотував, принагідно використовуючи цитати в спілкуванні з колегами. Тарас Висоцький перевагу віддає культурі сучасних компаній, за якими майбутнє. В таких колективах відходять від ієрархій, бюрократії, відносини будуються на довірі до колег, на горизонтальній співпраці, і впевненості в тих, з ким пощастило працювати. За останні 2 – 3 роки, будучі керівником клубу, Тарас Висоцький прочитав близько 20 книг відповідної тематики, які допомагають в роботі, в тому, аби правильно вибудовувати відносини в колективі.
Авторитетний вплив
На формування особистості безумовно впливає оточення. Нашому співрозмовнику пощастило, він з величезною вдячністю говорить про свого батька Миколу Васильовича, який завжди був для нього прикладом у житті, виховав у сина лідерські якості, навчив принциповості у важливих моментах, і вмінні приймати рішення, навіть коли дуже складно зробити вибір. В шкільний період неабияк допомогла зорієнтуватися у житті завуч школи Валентина Миколаївна, в студентські роки декан факультету Олена Анатоліївна та керівник міжнародного відділу, проректор з міжнародної діяльності Віктор Петрович, згодом у професійній діяльності це були Володимир Іванович Лапа і Алекс Ліссітса з Українського клубу аграрного бізнесу. На даному етапі для нього важлива робота в колективі, з командою, важливі елементи дипломатії, комунікації, вміння об'єднувати, мотивувати. Ще зовсім недавно Тарас Висоцький уявити собі не міг, що буде давати інтерв'ю журналістам, адже в юності він був замкненим, не публічним, навіть більше – інтровертом. Те, що він зміг побороти в собі: виступати на публіку, спілкуватися з людьми – це результат постійної роботи над собою. Коли йому запропонували очолити об'єднання агропромислових компаній України – УКАБ, він сприйняв це як виклик і прийняв його. Це відповідальне рішення мотивувало до змін в собі.
Родина
Без підтримки в сім'ї будь-кому важко. Тарасу Висоцькому тут теж пощастило: його дружина Ірина однодумець і в минулому однокурсниця. До речі, познайомилися вони будучі абітурієнтами, під час здачі документів в приймальній комісії НУБІП. З того часу вже минуло 15 років, а нещодавно відсвяткували ювілей – 10 років подружнього життя. У них ростуть дві донечки: старша – першокласниця Олеся, молодша Христина ще ходить до дитячого садочку.
Мрія майбутнього
Пропрацювавши певний період свого життя в Українському клубі аграрного бізнесу Тарас Висоцький мріє про те, аби аграрний сектор України був гідно представлений на рівні вітчизняного парламенту. Вважає, що маючи величезний вплив на суспільство, на економіку країни, можливості АПК в повній мірі не реалізовані. Це має стати прерогативою держави.
