У період сівби 2020 року спостерігалося сильне коливання між денними й нічними температурами (від +18 °С до +2… +3 °С), сильні вітри й тривала посуха, яка тривала практично до кінця квітня. У кінці посівної (наприкінці квітня й на початку травня) через рясні дощі запаси вологи на полях у посівному шарі ґрунту нормалізувалися. На деяких полях у результаті сильних дощів спостерігалося перезволоження ґрунту з його затопленням. За внесення ґрунтових і страхових гербіцидів на посівах кукурудзи в 1–2 декадах травня спостерігалися заморозки до –1 °С, повернення холодів після теплого періоду і різкі перепади температур.
Температурний режим в Україні з кінця травня по першу декаду червня не дозволяв кукурудзі розвиватися нормально. Температури на початку червня були не дуже сприятливі. Сходи місцями стояли жовтими, блідими й чекали відповідних температурних режимів. За температури +10 °С поглинання всіх елементів живлення припиняється і сповільнюється зростання рослин. Травень був цього року найхолоднішим місяцем в історії країни.
Сергій ХАБЛАК, д-р біол. наук, начальник відділу впровадження
та моніторингу технологій у рослинництві агрохолдингу AGR group
Зміни клімату змінили шкодочинність дротяника на кукурудзі
Через холодну погоду вона на початку червня не росла і була маленькою, заввишки до 20–30 см, але з 4–6 листками. Через повільний розвиток точка росту в рослин була нижче або на рівні ґрунту. З цієї причини дротяник місцями, де після сівби пройшов місяць і інсектицидні протруйники з діючими речовинами тіаметоксам, тефлутрін (Форс Зеа), клотіанідин (Пончо), клотіанідин (Вайпер) + імідаклоприд (Команч) переставали діяти, ушкоджував апікальну меристему в кукурудзи. Зазвичай за нормальної погоди кукурудзі вдається подолати критичний період впливу дротяників через 30-денну дію інсектицидних препаратів, а цього року не вийшло. Вона отримала місцями пошкодження від дротяника у фазу сходів унаслідок уповільнення темпів росту рослин через дощі та холодну весну, коли створилися сприятливі умови для розвитку цього шкідника.
Існує ксилемний і флоемний шляхи руху речовин по рослині. Флоемний напрямок руху речовин відбувається від листяків до кореня. Інсектициди не пересуваються флоемно, а інсектицидні протруйники переміщаються ксилемно — від кореня догори по пагону і діють 20–30 днів. По закінченню 30 днів їх дія зазвичай припиняється.
У першій і другій декадах червня відбулося різке потепління з високими за +30 °С денними температурами. Кукурудза відновили свій ріст, але спостерігалося відставання в розвитку, як порівняти з аналогічним періодом минулого року. В кінці липня й на початку серпня під час наливання зерна качанів кукурудзи спостерігався сильний брак вологи у ґрунті й висока спека, що суттєво вплинуло на масу 1000 зернин у період молочної стиглості.
Екстремальна погода також змінила поведінку стеблового метелика і бавовникової совки. В останні роки до 2019-го в Україні майже повсюдно стебловий метелик був потенційно небезпечним шкідником кукурудзи, а у червні-липні 2019 року його на цій культурі вже практично не було. Це було пов’язано з низькими нічними температурами, що опускалися до +10 градусів, а літ кукурудзяного метелика, як правило, починається за 16 градусів.
Оскільки у 2019 році вильоту і відродження стеблового метелика практично не було, то, відповідно, у 2020 році його було мало, тому що йому не було звідки взятися — перервався його цикл розвитку через погодно-кліматичні умови. Проте другий літ бавовникової совки у 2020 році в кінці липня був активним і висхідним, бо погодні умови 2019 року і тепла зима сприяли зростанню популяцій і її перезимівлі. В останні два роки бавовникова совка стала основним шкідником кукурудзи, відтіснивши кукурудзяного метелика на друге місце.
Вирощувати кукурудзу потрібно з урахуванням останніх кліматичних змін в Україні. Опади є чинником, який найбільшою мірою впливає на врожайність кукурудзи. Їх частка в урожайності досягає 27%. Кукурудза потребує 450–600 мм опадів за вегетаційний період, причому найбільша кількість опадів їй потрібна в червні-серпні. У 2018 році Україна встановила власний рекорд урожайності кукурудзи за всі роки незалежності. Звичайно, істотну роль у цьому відіграли сприятливі погодні умови року: 2019-й і 2020 роки було в середньому на 10–25% менше врожайними, ніж 2018 рік через меншу кількість опадів.
В адаптації елементів технології кукурудзи до зміни клімату насамперед варто звертати увагу на сівозміну, обробіток ґрунту, систему живлення, підбір гібридів за ФАО, термінами й нормами сівби відповідно до кліматичних зон і систему захисту від бур’янів, шкідників і хвороб.
Кліматичні зміни 2020 року можна пов’язати із сонячною циклічністю. Найвідоміші періодичні зміни в сонячній активності з тривалістю близько 11 років («цикл Швабе»). 11-річні цикли умовно нумеруються, починаючи із 1755 року. 24-й цикл 11 річної тривалості виник у січні 2008 року, а 25-й цикл сонячної активності розпочався 2020 року
Сівозміна
Через переважання у вирощуванні незначної кількості культур (пшениця, соняшник, кукурудза на зерно, ячмінь, соя, ріпак, горох, буряк цукровий) в останні 20 років відбулися зміни у сівозмінах із переважанням короткоротаційних. Найпоширенішими сівозмінами з кукурудзою є: кукурудза — соя, кукурудза — кукурудза — соя, кукурудза — кукурудза — соя — соя, озима пшениця — кукурудза — соняшник, кукурудза — кукурудза — соняшник — озима пшениця, соя — кукурудза — соняшник — озима пшениця, кукурудза — соя — кукурудза — соняшник, кукурудза — кукурудза — соняшник, кукурудза — кукурудза — кукурудза — соняшник, кукурудза — соняшник — озима пшениця — соя, соя — пшениця озима (яра) — кукурудза на зерно, ячмінь ярий — пшениця озима — кукурудза на зерно тощо.
Обробіток ґрунту
Для збереження вологи бажано відмовитися від оранки й перейти на вологоощадні технології обробітку ґрунту. Однією з найпоширеніших технологій є безвідвально-мінімальний обробіток ґрунту, який здійснюється без обороту пласта за допомогою дисколапових глибокорозпушувачів. За такої технології глибина обробітку ґрунту визначається вимірюванням цифрового пенетрометра.
Основний ризик відмови від оранки полягає у створенні плужної підошви. За великої кількості рослинних решток існує небезпека утворення шару соломи в основі плужної борозни. Крім того, традиційна технологія менше придатна для посушливих регіонів і може утворювати щільну кірку.
Система добрив
Тонна зерна з відповідною кількістю стеблової маси кукурудзи споживає з ґрунту і добрив у середньому 24–30 кг азоту, 10–12 — фосфору і 25–30 кг калію. Для формування врожаю зерна з урахуванням побічної продукції на рівні 9 т/га вона виносить із ґрунту в середньому 216 кг/га азоту, 90 — фосфору і близько 225 кг/га калію. Така кількість поживних речовин, доступних для рослин формах, навіть за високого рівня родючості ґрунт забезпечити не в змозі. Тому добрива є найвпливовішим чинником підвищення врожайності культури.
За рівнем поглинання рослинами кукурудзи азоту належить 1-ше місце (48%), калію й фосфору — 2-ге (25%) і 3-є (18%), сірці — 4-те (6%), магнію — 5-те (2,4% ), кальцію — 6-те (0,95%), а цинку — 7-ме (0,08%). Оптимальним співвідношенням NPK для зони Степу є N60P60K30, у Лісостеповій зоні за достатнього зволоження — N90–120P90K60, для Полісся — N90–150Р60–90К60–90. Через високу ціну фосфорно-калійних добрив співвідношення по Лісостепу і Поліссю змінюється, наприклад, у бік N90–120Р30К30. Такі дози фосфорно-калійних добрив не покривають винос фосфору і калію з урожаєм зерна.
Головну увагу в системі добрив слід приділяти азотному живленню. Епохи в розвитку землеробства і відповідні їм рівні врожайності культур визначаються кількістю доступного рослинам азоту в ґрунті. Найпростіший шлях підвищення врожайності — це збільшення доз азотних добрив. Це призводить до збільшення собівартості продукції й зменшення рентабельності культури. Є й інші шляхи підвищення врожайності культур через зниження втрати азоту від денітрифікації та вимивання нітратів, підвищення коефіцієнта використання рослинами азоту з добрив.
Таблиця 1. Кукурудза. Система добрив (азот, сірка)
Азоту після опадів відводиться друге місце (26%) серед чинників, що визначають урожайність кукурудзи. Чинники погоди й азоту в сумі забезпечують більше як 50% загального врожаю. У посушливий рік погода істотно обмежує реакцію кукурудзи на застосування азоту. У кукурудзи приблизно 85% загальної кількості азоту засвоюється від фази 8 листків до фази висихання квіткових стовпчиків на початках. Ще 10–13% азоту рослина отримує у фазу дозрівання. Критичний період засвоєння азоту — фаза цвітіння.
Норма внесення мінерального азоту орієнтовно становить із розрахунку 15 кг/га д. р. азоту на 1 т зерна родючих ґрунтів і 20 кг/га д. р. азоту на 1 т зерна на бідних ґрунтах. За врожайності 8 т зерна треба внести N120 (8 т × 15 кг) на родючих ґрунтах, а на бідних ґрунтах N160 (8 т × 20 кг). Наприклад, під кукурудзу в середньому в Лісостепу й Поліссі вносять 120-140 кг/га діючої речовини азотних добрив. До того ж дотримуються співвідношення азоту, фосфору й калію від 1 : 0,3 : 0,3 до 1 : 0,9 : 0,7. Найправильніше науково обґрунтоване співвідношення елементів мінерального живлення 1 : 0,9 : 0,7, яке з кожним роком за фосфором і калієм зменшується залежно природно-кліматичних зон через погодні умови, типи ґрунтів і високу вартість фосфорно-калійних добрив. Як приклад, у табл. 1, 2 наведено кілька варіантів систем добрив під кукурудзу.
Таблиця 2. Кукурудза. Система добрив (фосфор, калій, мікроелементи)
Підбір гібридів за ФАО, термінами й нормами сівби відповідно до кліматичних зон
Для досягнення конвеєрного дозрівання й не потрапляння в посуху у фазу цвітінні, слід висівати гібриди різних груп стиглості. Для Степу рекомендують 25% ранньостиглої групи, 30 — середньоранньої, 30 — середньостиглої та 10–15% середньопізньої. Для Лісостепу — 25% ранньостиглої групи, 40 — середньоранньої, 35 — середньостиглої. Для Полісся — 60–70% ранньостиглої групи, 40–30% середньоранньої.
Висів насіння має бути здійснений у встановлені агротехнічні терміни в досить прогрітий ґрунт. Для кукурудзи час сівби настає за прогрівання ґрунту на глибині 5–10 см на +8…+12 °С, що для України відповідає календарному періоду з 15 квітня по 10 травня. Щодоби запізнення із сівбою кукурудзи після оптимального строку знижує врожайність на 1%; тобто запізнення на тиждень означає зниження врожайності на 7%, запізнення на два тижні — на 14%, на три тижні — на 21%.
Система захисту від бур’янів, шкідників і хвороб
Кукурудза потребує надійного захисту на першому етапі вегетації (протягом 40–50 днів від появи сходів). В основному застосовують досходове або раннєсходове й страхове внесення до 5 листка кукурудзи гербіцидів. Використовують ще й друге страхове внесення у 7–8 листків культури.
Поява переважної більшості сходів бур’янів (близько 80% загальної їх кількості, які розвиваються протягом вегетаційного періоду) в посівах кукурудзи зазвичай починається одночасно з появою сходів культури, досягає максимуму у фазі 3–6 листків і завершується у фазу 8–10 листків культури. Саме від фази 2–3 листків і до появи 8–9 листків забур’яненість посівів може викликати різке зниження врожаю — до 40%. У цей період (20–30 діб) посіви кукурудзи мають бути чистими від бур’янів.
Важливо своєчасно внести страхові гербіциди на кукурудзі у фазу 2–4 листки, коли точка росту в ґрунті, до настання червневої спеки з кінця травня, що також впливає на виведення препарату з рослини й фітотоксичність гербіциду на рослину. Качан кукурудзи закладається у фазу 2–3 листочки, а формується після фази 5 листків. Кількість рядів на качані закладається генетично. Довжина радів і кількість качанів формується від фази 6 листків до виходу волоті. Стрес під час цих фаз призводить до зменшення довжини качана, а після запилення — зменшення виповненості зерна.
З ґрунтовими гербіцидами слід працювати на полях, де поширені переважно однорічні бур’яни. Правильна підготовка поверхні поля з мінімальною присутністю рослинних решток — необхідна умова в роботі з ґрунтовими гербіцидами. Внесення післясходових гербіцидів на посівах кукурудзи потрібно планувати з фази 2–3-го справжнього листка, а не переносити на пізніші (5, 6, 7-й листок).
Працюючи із засобами захисту рослин, потрібно суворо дотримуватися регламенту застосування препаратів. Оптимальною температурою повітря для гербіцидів є +17…+18 °С (у крайньому разі +8…+10…+25 °С), фунгіцидів в інтервалі +12 до +20 °С, а інсектицидів у коливанні від +15 до 25 °С. Уносять страхові гербіциди у більш ранні фази розвитку бур’янів (сходи, 2–4 справжніх листки для однорічних, фаза розетки — для багаторічних бур’янів).
Не бажано обприскувати кукурудзу, що перебуває у стресі від посухи, заморозків, пошкодження шкідниками тощо. Під час унесення ґрунтових, а потім і страхових гербіцидів на посівах кукурудзи у травні можуть бути заморозки до 0…–1 °С, повернення холодів після теплого періоду та різкі перепади температур. Залежно від гербіциду внесення ґрунтових препаратів потрібно припиняти, коли температура повітря зніжується нижче від +8 °С, а обприскування страховими — за зниження температури понад +10 °С.
Одну із систем захисту кукурудзи наведено в табл. 3. Препарат Грім Некст застосовується з ґрунтовими гербіцидами без передпосівної культивації по активно вегетуючих бур’янах за їх висоти до 10–15 см. За перерослих бур’янів доза Грім Некст збільшується до 2,5 л/га. Оптимальною фазою розвитку рослин кукурудзи для внесення страхового гербіциду є фаза 3–5 листків. До того ж широколистяні бур’яни мають бути у розвитку до фази 4 листки, а злакові бур’яни — від фази 2 листки однорічних однодольних бур’янів до їх кінця кущіння, а також до досягнення висоти багаторічними злаковими бур’янами до 10–15 см.
Таблиця 3. Система захисту кукурудзи
Шкідники кукурудзи
Небезпечними шкідниками кукурудзи вважаються стебловий (кукурудзяний) метелик і бавовникова совка. Самки стеблового метелика зазвичай харчуються пилком, тому їх літ за нормальних температур прив’язаний до викидання волоті й цвітіння. Однак це не завжди так. Потрібно дивитися на літ і кладку яєць на рослинах. Поріг економічної ефективності застосування інсектицидів від стеблового метелика і бавовняної совки становить від 10 гусениць на 100 рослин (понад 10% уражених рослин), або за деякими даними 20–30 гусениць на 100 рослин (2–3 гусениці на 10 рослин).
Феромонні пастки для сигналізації масового льоту імаго стеблового метелика неефективні. Економічний поріг шкідливості на світлодіодну пастку становить, якщо за три доби виловлено понад 25 метеликів.
Як правило, масовий літ самок починається з початку 2-ї декади червня (приблизно 11–12 листків кукурудзи, початок викидання волоті) до кінця 2-ї декади липня. Відкладання яєць триває 15–25 днів. Плодючість самок залежить від харчування, умов розвитку (температура, вологість). Засуха, низькі й високі температури призводять до голодування у метеликів і зниження статевої продуктивності.
Зазвичай період унесення інсектициду від стеблового метелика настає за відродження гусениць із другої декади липня із 7–10 числа (повне викидання волоті — поява рильця) й триває до кінця 1-ї декади серпня й саме захоплює літ, відкладення яєць і відродження іншого шкідника — бавовникової совки. Ефективність інсектициду досягає до 70% через різні покоління шкідника. Висока ефективність препаратів досягається за обприскування по щойно відродившихся гусеницях або гусеницях 1–2 віку (до 1,5 см завдовжки), коли вони перебувають на листковій поверхні, а не проникали в качан. Препарати з діючою речовиною хлоратраніліпрол (Кораген) застосовують від початку масового льоту імаго до початку відродження личинок. Оптимальним терміном внесення є період масового відкладання яєць стебловим метеликом і бавовниковою совкою.
Трихограма від стеблового метелика застосовується двократно зазвичай за появи волоті: 100 тис. шт./га і потім через 12 днів повторно. У цей період відбувається відкладення яєць самками з початку 3-ї декади червня до кінця 2-ї декади липня. Ефективність трихограми від шкідника досягає до 50%.
Літ бавовникової совки відбувається у два періоди — шкідливий другий період із 3-ї декади липня до кінця 2-ї декади серпня. Відкладання яєць відбувається з 1-ї декади серпня до 2-ї декади серпня, а відродження — з 1–2-ї декади серпня до кінця 1-ї декади вересня.
Десикація кукурудзи
Початок проведення десикації визначають за станом рослин «на око». Характерними ознаками в цей період є пожовтіння верхніх листків і поява чорної точки на зерні, яка вказує на те, що завершився процес формування зерна. У цей період рівень вологості зерна коливається в межах 35%. За своєчасного застосування десиканта він не матиме негативного впливу на зерно. Адже зерно вже достигло і засвоєння рослинами поживних речовин завершилося.
Десикація кукурудзи починається за вологості зерна 35–40% за наявності вегетуючого зеленого листкового апарату у вересні — на початку жовтня. Зазвичай кукурудзу на зерно збирають у кінці фази воскової стиглості, коли рівень вологості зерна 20–30%. Оптимальний уміст вологи під час збирання — 18–24%, що свідчить про високий уміст сухої речовини в зерні й підвищує його цінність. Збирання ж зерна з високою вологістю призводить до значних втрат урожаю в результаті механічних пошкоджень і дроблення зерна. Інтенсивна вологовіддача зерна кукурудзи практично припиняється за зниження середньодобової температури повітря до +5…+6 °С і підвищення його відносної вологості до 80–90%.
За вирощування гібридів різних груп стиглості починати збирання слід із ранньостиглих або середньоранніх сортів, щоб на пізніших тим часом знизилася вологість зерна. Робоча швидкість комбайна має становити 5–8 км/год. У разі збирання з подрібненням і збиранням листостеблової маси висота зрізання стебел має бути 10–25 см, повнота збирання маси — не менша за 98%. Збираючи кукурудзу з обмолочуванням качанів, втрати зерна за комбайном не мають перевищувати 0,7%, недомолоту — 1,2%, дроблення — 2,5%, а наявність зерна в силосній масі — 0,8%. Ступінь очищення зерна повинна бути не нижчою за 97%. Втрати маси під час вантаження в транспортні засоби, а також забруднення подрібненої маси не допускаються. У подрібненій масі частинок розміром 50 мм має бути не менше як 85%, а поздовжнє розщеплення стебел — 80%.
Поле перед збиранням обкошують з усіх боків і розбивають покоси на загони. Розбивання на загони починають зі стикового міжряддя. Якість роботи кукурудзозбирального комбайна оцінюють за чотирма основними показниками: втрати зерна, пошкодження качанів, ступеня їх очищення і висоти зрізання. Для підрахунку втрат зерна кукурудзи на площі 10 м² збирають качани і вільне зерно, визначають середнє значення їх маси з трьох повторень і, знаючи врожайність, знаходять відсоток втраченого зерна на 1 га. Ступінь очищення качанів від обгорток і їх пошкодження у вигляді поламаних стрижнів визначають по відношенню кількості неочищених качанів і поламаних стрижнів відповідно до загальної кількості качанів у пробі, вираженої у відсотках.
