Правильно підібрати гібриди,
аби не прогадати
Серед чинників, що істотно обмежують негативний вплив посухи на продуктивність кукурудзи, важливе значення має вибір гібридів і структура їхнього складу. Правильний підбір їх за біологічними особливостями дозволяє без додаткових витрат праці та коштів суттєво збільшити виробництво зерна і кормів. Потенційна врожайність кращих гібридів кукурудзи становить більше 10–12 т/га, а качанів цукрової — до 15–20 т/га.
До Державного реєстру сортів рослин України внесено широкий асортимент гібридів різних груп стиглості, комплексне використання яких зменшує ризик одночасного настання у них критичного періоду розвитку з підвищеним водоспоживанням в умовах повітряної й ґрунтової посухи. В господарствах бажано вирощувати декілька гібридів кукурудзи різних строків дозрівання, що дозволить стабілізувати врожайність культури за рахунок ефективного використання запасів вологи у ґрунті, опадів вегетаційного періоду та техніки.
Ґрунтово-кліматичні умови центральної частини України сприятливі для вирощування ранніх, середньоранніх та середньостиглих гібридів, менш сприятливі для середньопізніх та пізньостиглих гібридів.
Оптимізована за комплексом показників структура гібридного складу кукурудзи для вирощування в північному Степу України передбачає частку гібридів ранньостиглої групи 25–30%, середньоранньої — 30–35%, середньостиглої — 25–30%, середньопізньої — 5–15%. Для умов Степу України ДУ Інститут сільського господарства степової зони рекомендує великий набір гібридів кукурудзи, серед яких: ранньостиглі (ФАО 150–199) — Почаївський 190 МВ, Дніпровський 181 СВ, ДН Гарант, Візаві, Ушицький 167 СВ, ДН Пивиха; середньоранні (ФАО 200–299) — Оржиця 237 МВ, ДК Велес, Кремінь 200 СВ, Любава 279 МВ, Хмельницький, Подільський 274 СВ, Білозірський 295 СВ; середньостиглі (ФАО 300–399) — Збруч, Моніка 350 МВ, ДН Аквозор, Солонянський 298 СВ, ДН Дніпро, Красилів 327 МВ,Розівський 311 СВ; середньопізні (ФАО понад 400) — Штандарт, ДН Гетера, Вайткорн, Бистриця 400 МВ; гібриди розлусної та цукрової кукурудзи — Гостинець, Фурор, Перлина степу та Конкурент, Медунка, Кабанець, Кліментіна.
Кожен кілограм добрив — приріст урожаю
У комплексі заходів, спрямованих на підвищення врожайності та продуктивне використання вологи, велике значення мають системи застосування органічних та мінеральних добрив. Найбільший приріст врожаю зерна кукурудзи забезпечує повне мінеральне добриво в дозі N60–90P60K30–45. Кожен кілограм внесених добрив забезпечує приріст врожаю зерна і зеленої маси на 20–30% вище порівняно з колосовими культурами.
Для харчових підвидів кукурудзи, за результатами досліджень лабораторії землеробства Кіровоградської ДСГДС та кафедри загального землеробства КНТУ, норми внесення зменшують до N30–60P20–40K20–40.
Ефективним прийомом є внесення добрив малими дозами у рядки при сівбі.
Комплексний аналіз умов вирощування кукурудзи в Степовій зоні при застосуванні різних агрозаходів — внесення різних доз мінеральних добрив, обприскування посівів регуляторами росту або комплексом мікроелементів на хелатній основі — виявив значну залежність висоти, площі листкової поверхні і маси рослин кукурудзи, елементів структури її врожаю та урожайності в цілому від умов зовнішнього середовища (достатнє зволоження чи посуха під час вегетації). Різні умови зволоження більшою мірою визначають продуктивність кукурудзи, аніж застосування добрив, які, до того ж, за умов посухи негативно впливають на формування урожайності зерна.
За даними КІАПВ НААН, урожайність кременистого підвиду кукурудзи при комплексному внесенні добрив і обприскуванні посівів регулятором росту або мікродобривами Реаком-Р-кукурудза знижувалася за умов посухи, тоді як при достатньому зволоженні на високому агрофоні за внесення N40–80P40–60K40–60 зростала відносно контролю без добрив на 0,27–0,50 т/га. Приріст урожайності при внесенні добрив був завдяки збільшенню маси качана та зерна з качана: відповідно зі 156 до 200 г та зі 134 до 170 г. При обприскуванні посівів регулятором росту або мікродобривами доцільно знижувати витрати добрив до рівня N10P10K10 (в рядки), що забезпечує приріст врожаю 0,39–0,52 т/га. Більш ефективні за умов достатнього зволоження мікродобрива.
Урожайність зерна кукурудзи, залежно від застосування
мікробних препаратів за різних систем удобрення
Найбільш раціонально використовуються добрива, коли беруть до уваги родючість ґрунту конкретного поля, необхідну кількість елементів живлення для формування запланованого урожаю, коефіцієнти використання елементів живлення з добрив та ґрунту.
Згідно з дослідженнями Кіровоградської ДСГДС, в умовах ризикованого землеробства вища продуктивність кукурудзи формувалася при вирощуванні її у 5-пільній короткоротаційній зернопаропросапній сівозміні після сої за насичення різними культурами до 20% (пар чорний або зайнятий, пшениця озима, соя, кукурудза, соняшник). Застосування мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення у такій сівозміні сприяло суттєвому зростанню урожайності кукурудзи відносно контролю на 0,65 та 0,89 т/га, або 12,1 та 16,6%, а комплексне застосування добрив і мікробних препаратів — відповідно на 0,97 та 0,98 т/га (18,1 та 18,3%).
Відповідно до даних різних дослідів, із підвищенням доз мінеральних добрив ефективність мікробних препаратів знижується.
Дослідженнями, проведеними в лабораторії землеробства КІАПВ НААН, при вирощуванні кукурудзи на зерно встановлена висока економічна ефективність застосування фосформобілізувального препарату Агробактерин, що покращує фосфорне живлення рослин, та препарату комплексної дії Біогран, який підвищує активність азотфіксації, поліпшує фосфорне живлення рослин, стимулює їх ріст і розвиток.
Комплексний підхід до строків сівби
Питання про календарні строки сівби досить важливе у технологіях вирощування різних підвидів кукурудзи і має вирішуватися в кожному господарстві конкретно з урахуванням погодних, ґрунтових, агротехнічних умов, що склалися (попередників та систем обробітку ґрунту), а також типів гібридів. В окремі роки сівбу кукурудзи в умовах недостатнього зволоження центрального регіону України можна проводити з 15 квітня, але найбільш оптимальним є період третя декада квітня-початок першої декади травня (tгр = 12–14ºС). Сівбу холодостійких гібридів (переважно кременистого підвиду) доцільно починати при настанні стійкої середньодобової температури ґрунту на глибині 10 см 8–10ºС. Менш холодостійкі гібриди потребують температури понад 12ºС.
Згідно з дослідженнями КДСГДС, кремениста кукурудза формує вищі показники урожайності на фоні традиційної системи обробітку ґрунту в сівозміні після кукурудзи та сої за сівби при tгр = 12–18ºС — відповідно 4,75–5,27 та 5,42–6,02 т/га, а після соняшнику — 4,60–5,03 т/га за сівби при tгр = 8–14ºС на фоні оранки і 4,61 т/га — на фоні дискування.
Аналогічна тенденція відмічена і стосовно кременисто-зубовидної кукурудзи, яка формувала істотно вищу урожайність зерна на фоні традиційної системи обробітку ґрунту в сівозміні після кукурудзи та сої за сівби при tгр = 12–18ºС — відповідно 5,02–5,67 та 5,71–6,33 т/га, а після соняшнику — 4,68–5,02 т/га за сівби при tгр = 8–14ºС на фоні оранки і 4,06 т/га — на фоні мінімізованої системи обробітку ґрунту.
Вищі показники рентабельності виробництва зерна кукурудзи були за сівби при tгр = 12–14ºС на фоні традиційної системи обробітку ґрунту: після сої — 42–45%; кукурудзи — 26–38%, соняшнику — 19–28%.
Тобто такі технологічні помилки при вирощуванні різних підвидів кукурудзи, як несвоєчасна сівба без урахування попередника, системи обробітку ґрунту та особливостей біотипу гібрида значно знижують продуктивність культури.
Глибину загортання насіння встановлюють залежно від стану зволоження верхнього шару ґрунту, температури, гранулометричного складу. За оптимальних умов зволоження в Степу вона становить 5–6 см. При підсиханні верхнього шару ґрунту глибину слід збільшити до 6–8 см. Щоб його не пересушити, внесення гербіциду та загортання, передпосівну культивацію, сівбу слід проводити з найменшим розривом у часі.
Густота стояння рослин
Цей показник є не менш важливим для формування високого врожаю кукурудзи в умовах недостатнього й нестійкого зволоження. Загущені посіви, як правило, приречені на «водне голодування», особливо в гостропосушливі роки. Вони дуже чутливі до впливу повітряної і ґрунтової посухи, при цьому різко зменшуються темпи лінійного приросту рослин, наростання площі листкової поверхні та інших біометричних показників. У таких посівах спостерігається раннє відмирання нижніх листків, порушуються процеси фотосинтезу та запліднення і, зрештою, їх скошують на зелений корм або силос.
За результатами досліджень лабораторії землеробства Кіровоградської ДСГДС, найбільшої густоти потребують ранньостиглі гібриди — 60–70, найменшої — середньостиглі та середньопізні — 40–50 тис. шт./га. Оптимальна густота посівів харчових підвидів також коливається у межах 40–50 тис. шт./га. Фактична норма висіву інкрустованого насіння збільшується на 10–15%, а в інших випадках — на 20–25% і більше до оптимальної густоти рослин. Густота рослин може змінюватись, корегуватись з урахуванням конкретних умов вирощування нових гібридів кукурудзи на основі даних науково-дослідних установ і виробничого досвіду.
Основи догляду за посівами
Аналіз ефективності окремих агротехнічних прийомів у боротьбі з бур’янами свідчить, що продуктивність кукурудзи в середньому на 67% зумовлена дією гербіцидів, на 20% — системою догляду за посівами, на 8% — основним обробітком ґрунту та 5% — іншими факторами.
При слабкій засміченості бур’яни виносять з ґрунту близько 25 кг/га азоту, 10 кг/га фосфору і 30 кг/га калію, за середнього рівня забур’яненості — 20–40; 25–80 і 35–100 кг/га, а за високого — 50–100; 100–250 та 120–130 кг/га відповідно. Лобода біла, щириця звичайна, осот рожевий споживають з ґрунту води в 3–4 рази більше, ніж кукурудза. Бур’яни можуть витрачати на транспірацію до 60% води від загального рівня вологозабезпеченості.
За механізованої технології з метою максимального очищення поля від бур’янів проводять до- і післясходове боронування середніми та легкими боронами. В умовах теплої весни обмежуються одноразовим досходовим боронуванням середніми боронами БЗСС-1,0, яке здійснюють через 4–5 днів після сівби.
Боронування до і після появи сходів, коли бур’яни перебувають у фазі проростків чи тонких ниточок, дозволяє знищити 93–95% ранніх і 45–65% пізніх ярих бур’янів. Якщо бур’яни утворили два зелених листочки, то знищується лише 80–85%, а у фазі 4-х листочків — 61–65%. Боронування по сходах проводять упоперек рядків у денні години, коли рослини втрачають тургор і менше ламаються. Швидкість руху агрегату становить 5–6 км/год.
При вирощуванні кукурудзи за інтенсивною технологією важливо поєднувати механічний обробіток ґрунту із внесенням гербіцидів вибіркової дії. Попри те, що внесення ефективних гербіцидів — це надійний спосіб боротьби з бур’янами, проте навіть на чистих посівах необхідно провести один міжрядний обробіток на глибину 4–6 см у фазі 6–8 листків.
Для ефективної боротьби з бур’янами рекомендовано застосовувати гербіциди ґрунтової дії, які вносять під передпосівну культивацію або в досходовий період. Кращий ефект дії препаратів на бур’яни забезпечується при якісному перемішуванні робочої рідини з верхнім шаром ґрунту, але не більше, ніж на глибину загортання насіння.
Також додатково використовують післясходові (страхові) гербіциди, які рекомендовано вносити у фазі 3–5 листків. Гербіциди, які належать до групи сульфонілсечовини, можна застосовувати у фазі 3–7 листків.
Своєчасне визначення типу й ступеню засміченості площ під кукурудзу насінням бур’янів створює передумови оптимального застосування хімічних і агротехнічних заходів боротьби з ними та можливості збереження врожаю від 5 до 84%. За значного диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію та матеріальні ресурси, необхідні для її виробництва, в умовах ризикованого землеробства на чорноземах звичайних із достатньо високим рівнем природної родючості ґрунту економічний ефект технологій захисту посівів кукурудзи від бур’янів переважає ефект від застосування мінеральних добрив.
Протягом періоду вегетації кукурудзи найбільшої шкоди посівам завдає стебловий (кукурудзяний) метелик. У період масового відкладання яєць (викидання волоті-утворення зав’язі) застосовують вогнівочну форму трихограми. Випуск комахи проводять у два строки: перший — на початку відкладання яєць метеликом — 50 тис. трихограм на 1 га, другий — через 4–5 діб після першого — 100, 150 або 200 тис. на 1 га при наявності на 100 рослинах кукурудзи відповідно 4–5, 6–8, 9–10 кладок яєць метелика. Сприятливими умовами для розвитку трихограми є ГТК 0,9–1,2.
При загрозі пошкодження стебловим метеликом понад 18–20% рослин у посівах, на яких заплановано одержання врожаю зерна 8 т/га і більше, застосовують інсектициди.
Гібриди української селекції
Гібрид кукурудзи Почаївський 190 МВ.
Оригінатор — ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН. У Державному реєстрі сортів рослин України з 2009 р. Простий ранньостиглий гібрид (ФАО 190). Стійкий до вилягання й ураження основними хворобами і шкідниками. Характеризується інтенсивною вологовіддачею зерна і добре реагує на покращення умов вирощування. Потенційна врожайність зерна — 11,0–12,5 т/га.
Зерно жовте, зубовидне. Маса 1000 зерен сягає 270–280 г. Апробаційні особливості: висота рослин — 190–200 см. Не кущиться. Висота кріплення нижнього качана — 60–70 см. Качан довжиною 18–20 см, число рядів зерен — 16–18, зерен у ряду — 38, стрижень у першому поколінні червоний. Вихід зерна — 80–85%. Гібрид зернового напряму використання, в якому поєднується висока врожайність та низька передзбиральна вологість зерна. Агротехнічні вимоги: густота стояння рослин — 50–55 тис. рослин на 1 га в зоні Степу і 75–80 тис. у Лісостепу. Зони вирощування: Лісостеп, Степ.
Гібрид кукурудзи Оржиця 237 МВ.
Оригінатор — ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН. У Державному реєстрі сортів рослин України з 2010 р. Простий модифікований середньоранній (ФАО 230). Гібрид стійкий до вилягання, посухи, ураження основними хворобами і шкідниками, холодостійкий. Потенційна врожайність зерна становить 11,0–12,0 т/га. Зерно оранжево-червоне, кременисто-зубовидне. Маса 1000 зерен — близько 280–290 г. Апробаційні особливості: рослини високорослі — 250–260 см, не кущаться. Висота кріплення нижнього качана — 80–90 см. Качани практично циліндричної форми довжиною 20–21 см. Кількість рядів зерен — 16–18, зерен у ряду — 34–36. Стрижень червоний. Характеризується поєднанням високої урожайності та низької збиральної вологості зерна. Агротехнічні вимоги: передзбиральна густота рослин, тис. шт./га: Полісся — 80–85; Лісостеп — 75–80; Степ — 50–55. Зони вирощування: Полісся, Лісостеп, Степ.
Гібрид кукурудзи Збруч.
Оригінатор — ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН. У Державному реєстрі сортів рослин України з 2008 р. Простий середньостиглий гібрид (ФАО 310). Стійкий до вилягання й ураження основними хворобами і шкідниками. Характеризується інтенсивною вологовіддачею зерна і добре реагує на покращення умов вирощування. Потенційна врожайність зерна — 11,0–13,0 т/га. Зерно жовте, зубовидне. Маса 1000 зерен — 280–290 г. Апробаційні особливості: висота рослин — 210–220 см, не кущиться. Висота кріплення нижнього качана — 70–80 см. Качан довжиною 20–22 см, число рядів зерен на качані — 14–16, зерен у ряду — 38–40, стрижень червоний. Вихід зерна — 82–85%. Гібрид інтенсивного типу з високою потенційною урожайністю. Агротехнічні вимоги: густота стояння рослин у зоні Степу становить 50–55, Лісостепу — 75–80 тис. шт./га. Зона вирощування: Лісостеп, Степ.
Гібрид кукурудзи Моніка 350 МВ.
Оригінатор — ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН. У Державному реєстрі сортів рослин України з 2006 р. Простий середньостиглий гібрид (ФАО 350), стійкий до вилягання, ураження основними хворобами та пошкодження шкідниками. Жаростійкий і посухостійкий. Добре реагує на покращення умов вирощування. Потенційна врожайність зерна коливається у межах 13,0–13,5 т/га, силосу — 48,0–76,0 т/га. Зерно жовте, зубоподібне. Маса 1000 зерен становить 320–360 г. Рослина високоросла, 250–290 см, слабо кущиться, не полягає. Качан кріпиться на висоті 100–120 см, довжиною 19–21 см, число рядів зерен — 16–18, зерен у ряду — 38–40, стрижень червоний. Напрям використання — зерно, силос. Рекомендована передзбиральна густота рослин у Степу 40–45, Лісостепу — 55–60 тис. шт./га. Зони вирощування: Лісостеп, Степ.
