Механічна культивація - поширений метод видалення бур'янів із міжрядь. Однак цей метод залишає за собою смужку бур'янів всередині рядка. Тому бур'яни, які ростуть близько до рядка, і становлять найбільшу складність для механічної культивації, оскільки впливають на урожайність безпосередньо. Комбінація методів у такому випадку виявляється необхідною умовою для успішного контролю за бур'янами по всьому ряду вирощування (як між рядками, так і за їх межами).
Існує безліч методів боротьби з бур'янами - від хімічних до біологічних, від заходів попереджувальних до способів механічної боротьби. Про один особливий метод слід сказати окремо. Це - випалювання, з англійського flaming (букв. обробка полум'ям). Метод на перший погляд складно віднести до якого-небудь із перерахованих вище, тому до механічних він належить досить умовно. Однак оскільки випалювання роблять за допомогою тракторів з агрегатом для подібного типу обробки, його можна вважати умовно механічним. Ні в якому разі не варто плутати його з відомим у городників випалюванням бур'янів паяльною лампою. Що і як пишуть про випалювання у найбільшій аграрній країні світу, тобто США, подивімося далі.
Flamers, або пальники
Пальники з направленим полум'ям - дуже корисні речі в справі контролю за бур'янами. Thermal weed control, так ще називають цей метод, або українською - температурний контроль бур'янів, маючи на увазі використання пальникового обладнання для створення прямого контакту полум'я і рослини. Така техніка працює через розривання клітин рослини, коли сік всередині його починає швидко розширюватися, тобто ніби закипає, спричинюючи загибель бур'яну. Іноді температурний контроль передбачає пряме спалювання бур'янів, але це робиться рідше. Випалювання роблять або до появи сходів над рівнем грунту, або після. Звичайно, на цьому етапі розвитку рослини випалювання може їй зашкодити. Що стосується вартості обладнання, то хоча на перший погляд воно і може видатися дорогим, але такий метод виявляється більш дешевим, ніж висмикування бур'янів вручну, та й вартість хімічних обробок теж не з дешевих обов'язкових «задоволень» для аграрія.
В основному використовуються пальники на пропані. Випалювання не перетворює рослини на попіл, а підвищує температуру бур'янів вище 55 °C. Різке підвищення температури і призводить до розширення обсягу рослинного соку, що ушкоджує стінки клітин. Для найбільшої ефективності випалювання проводити його слід, коли у бур'янів не більше двох пар справжніх листків. Трав'янисті рослини дуже складно або взагалі неможливо знищити випалюванням, тому що точка росту у них знаходиться під землею. Після випалювання бур'яни змінюють зовнішній вигляд - зі здорового і «блискучого» на «стомлений і похмурий». Випалювання бур'янів як метод можна застосовувати, коли грунт надто вологий для механічної боротьби з ними і не пошкоджений, що, в такому випадку, може спровокувати їх появу.
До появи сходів випалювання можна застосовувати при вирощуванні культур, які повільно проростають, як-от перець, морква, цибуля і петрушка. У цибулі є деяка стійкість до випалювання, так що для неї цей метод досить успішний і після сходів. У пересадженої капусти теж є деяка стійкість до високих температур. Шкода може бути завдана при занадто ранній обробці, хоча рослина зазвичай успішно відновлюється.
Дещо з досвіду американських дослідників: у молодому персиковому саду, де обробки починалися на чистому грунті після культивації, випалювання стримує ріст бур'янів. У вже плодоносному яблуневому саду, де не було достатнього контролю за однорічними бур'янами, кращі результати отримано при безвітряних погодних умовах, тому що вітер може перешкодити полум'ю досягти мети.
Ефективність методу помітно скорочується, якщо роса або дощ залишили свій слід на рослинах. Ранній ранок і початок вечора - найкращий час, коли полум'я добре видно, і можна зробити налаштування обладнання та величини полум'я буквально на око.
Так вважають у Мічигані
Метод випалювання особливо прийнятий в органічному землеробстві США і описаний, наприклад, науковцями Університету Мічиган. Мічиган - це штат, який є частиною Середнього Заходу, тобто найбільш агропромисловою частиною США, де багато територій подібні за умовами вирощування з Україною. Така собі американська житниця.
Отже, якщо узагальнити все сказане вище, то випалювання - це спрямоване полум'я, для створення якого використовується природний газ або рідкий пропан. Звичайно, при використанні методу необхідно враховувати вологість грунту, повітря і напрямок вітру - полум'я не повинно здуватися у бік на культурні рослини. При цьому ефективність випалювання, на думку мічиганців, буде найбільшою за висоти бур'янів до 5 см і у фазі 3–5 листків. Вважається, що найкраще метод допомагає при боротьбі з лободою білою і щирицею на кукурудзі, дещо гірше - при боротьбі з амброзією полинолистою і гірчицею. У жодному разі вони не рекомендують застосовувати випалювання при боротьбі з бур'янами на сої.
У цей час у Небрасці
А от в University of Nebraska (Університет Небраски, м. Конкорд) у 2011–2013 рр., такій же сільськогосподарській місцевості Середнього Заходу, проводилися дослідження як раз на сої та кукурудзі на демо-ділянках 30-дюймових (близько 1 м) рядках чотирирядною сівалкою на ділянках довжиною у 30 футів (трохи більше 9 м).
Дослідження складалося із ділянки, на якій випалювання не проводилося, але бур'яни знищували вручну, ділянки, на якій боротьба з бур'янами взагалі не велася, а також шести ділянок, на яких проводилися заходи з контролю за бур'янами:
- одна культивація (у стадії 4-го листа (V4) для кукурудзи та стадії сім'ядолі (VC) для сої);
- дві культивації (V4 і шість листків (V6) на кукурудзі, VC і на сої);
- культивація й одне випалювання (V4 для кукурудзи та стадія сім'ядолі (VC) для сої);
- культивація і два випалювання (V4 і V6 для кукурудзи, VC і V4 для сої);
- одне повне випалювання (V4 для кукурудзи і VC для сої);
- два повних випалювання (V4 і V6 для кукурудзи, VC і V4 для сої).
Ефект випалювання і культивації на кукурудзі
Одна культивація на стадії V4 змогла забезпечити тільки 33 % успішності контролю при оцінці ділянок через 28 днів після обробітку. Це у порівнянні з 92 % успішного контролю при комбінації культивації спрямованого випалювання, проведеного двічі (у фазах V4 і V6). Одна культивація кукурудзи в стадії V4 давала найменшу врожайність у 130 бушелів на акр, або - в таких досить незвичних для нас мірах - 81,51 ц/га. У той же час на ділянках, де поєднувалися культивація і подвійне випалювання (V4 і V6) було отримано 172 бушеля з акра, або 107,84 ц/га.
Два повних випалювання (V4 і V6) давали 83 % успішних результатів при контролі за бур'янами та 160 бушелів з акра, або 100,32 ц/га, що статистично схоже з рівнем контролю та врожайністю, отриманими при комбінації обробки і спрямованого випалювання. Повторного росту широколистих бур'янів не спостерігалося.
Ефект випалювання і культивації на сої
Ділянки сої, на яких проводилася тільки одна культивація на стадії росту культури VC, показали лише 30 % ефективності контролю за бур'янами при 83 % успішності контролю на ділянках із комбінованими методами: культивацією і направленим випалюванням (VC і V4 stages). Поєднання ж культивації та випалювання дало тільки 83 % з причини повторного росту трав'янистих видів бур'янів всередині рядка. Широколисті бур'яни в повторний ріст не йшли.
Спочатку соя постраждала від випалювання, але потім дуже добре відійшла. Повне випалювання було проведене один раз на стадії VC і дало найнижчий результат у 22 бушеля з акра, або 13,8 ц/га з причини виникнення вогнищ зростання нових бур'янів. Найвищу врожайність отримано на ділянках, які протягом усього сезону були вільні від бур'янів (45 бушелів з акра, або 28,2 ц/га) і ділянках, які двічі піддавалися випалюванню і культивації на стадіях VC і V4 (42 бушеля з акра, або 26,33 ц/га). Повне випалювання, проведене в стадіях VC і V4, дало врожайність у 38 бушелів з акра, або 23,82 ц/га.
Як видно, дані американських університетів трохи відрізняються. Ось які висновки були зроблені в Небрасці.
На кукурудзі найбільш перспективними методами були визнані поєднання спрямованого випалювання (banded flaming) з культивацією і повне випалювання - обидва проводяться двічі протягом сезону, що забезпечувало цілком задовільні результати контролю за бур'янами в 92 % і 83 %.
На сої найперспективнішою стратегією контролю виявилося спрямоване випалювання плюс культивація, які при проведенні їх двічі протягом сезону дали результат близько 83 %. Схоже, що для досягнення рівня контролю в 90 % на сої необхідна додаткова операція для боротьби з бур'янами.
З практичної точки зору ці результати виглядають перспективними і повинні бути перевірені поза всяким сумнівом, в умовах повноцінного агропромислового виробництва. Думаю, що подібними методами можуть зацікавитися й наші виробники, особливо органічні, кількість яких неухильно зростає. Скорочення ж операцій з контролю за бур'янами до двох на сезон має призвести до істотної економії коштів.
І все ж жодному варіанту обробки на обох культурах не вдалося перейти рубіж у 95 % ефективності, що дає привід припустити про необхідність більш ніж двох подібних операцій за сезон. Деякі можуть посперечатися, що подібний рівень контролю за бур'янами (> 95%) зовсім не потрібний як з економічних причин (збільшення кількості обробок, а значить і витрат на них), так і з міркувань безпеки навколишнього середовища, а факт, що в США органічні виробники задоволені показником в 90 %, лише зміцнює цю думку. Для того, щоб досягти такого високого рівня контролю (> 95%), потрібні ще більш інноваційні інструменти контролю у комбінації з правильним розрахунком часу експозиції. А такі стратегії можуть залежати вже від особливостей і характеристик конкретного поля.
