І.О. ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ,
Безумовно, його контроль має відбуватися у сівозміні, а для ефективної боротьби необхідно добре знати ботаніко-морфологічні ознаки цієї рослини.
На сучасному етапі розвитку рослинницької галузі загострюється проблема боротьби з бур’янами, які за умови спрощення технології поширюються у геометричній прогресії. Сприяє цьому і мінімалізація механічного обробітку ґрунту, за якої боротьба з бур’янами обмежується тільки застосуванням хімічного методу. Перш за все це стосується боротьби з багаторічними, зокрема коренепаростковими бур’янами. До них належать: амброзія багаторічна (Ambrosia psilostachia D.C.), берізка польова (Convolvulus arvensis L.), ластовень (цинанхум) гострий (Cynanchus acutum L.), льонок звичайний (Linaria vulgaris Mill), латук татарський (Lactuca tatarica L.) молочай звичайний (Euphorbia virgata W.K.), осот жовтий польовий (Sonchus arvensis L.), осот рожевий (будяк польовий) (Cirsium arvense L.), гірчак звичайний (Acroptilon repens L.), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis L.), щавель гороб’ячий (Rumex acetosella L.) та дуже маловідомий кирказон звичайний (Aristolochia clematitis L.).
Кирказон звичайний (Aristolochia clematitis L.) — багаторічна трав’яниста рослина родини хвилівникових кирказонових, висота якої сягає 30-80 см, зі своєрідним неприємним запахом. Кореневище повзуче, покрите дуже розвиненою пробковою тканиною. При підрізанні на глибину 50 см корінь утворює потовщення. На рихлих ґрунтах від стержньового відходять горизонтальні корені розмноження з пагонами на них. Багаторазове підрізання посилює пагоноутворення, що призводить до частого вогнищевого виникнення чагарників. Добре приживаються відрізані частки вертикальних кореневищ, які мають біло-жовтий колір, ніжні, з зародковими листочками. Стебло прямостояче, просте, рідше малогіллясте, злегка звивисте, ясно-зелене. Листки чергові, черешкові, яйцеподібної або округлої форми з серцеподібною основою, цільнокрайові, злегка жорсткі, матово-зелені, довжиною до 10 см. Черешки удвічі-тричі коротші, ніж листки. Оцвітина проста, зигоморфна, віночкоподібна, ясно-жовта, з майже прямою трубочкою, роздутою біля основи, завдовжки близько 12 мм. Квітки сидять пучками по 2-8 шт. у пазухах листя на квітконіжці довжиною 10-12 мм. Плід — висяча, в недозрілому стані м’ясиста, зелена, грушовидна або округла коробочка, що розкривається при дозріванні, її довжина досягає 5-6 см. Насіння численне, плоске, тригранне, голе, трохи зморшкувате, буре, завдовжки близько 1 см. Цвіте в травні-липні, плодоносити починає з липня.
Усі літературні джерела свідчать про розповсюдження кирказону звичайного у смузі широколистяних лісів і в степовій зоні європейської частини Росії й на Кавказі, переважно по річкових долинах, у заростях прибережних кущів та заплавних лісів, на заливних лугах, у ярах, рідше як смітна рослина в садах і на городах. Кирказон має специфічний гострий, сильний запах, гіркий смак, отруйний, вирізняється цілющими властивостями. Сьогодні ж цю рослину можна зустріти по всій території України, рідше у Південних регіонах.
Кирказон є більш пристосованим до умов довкілля, шкодочиннішим щодо культурних рослин, та, як правило, стійкішим до гербіцидів із різних класів хімічних сполук. Через свою здатність запасати енергію у стеблах та кореневій системі погано піддається винищенню. Завдяки спроможності нагромаджувати, зберігати та використовувати вуглеводи у довгостроковому процесі розвитку та репродукції кирказон має переваги перед однорічними рослинами.
Характерною ознакою метаболізму багаторічних бур’янів є активне використання навесні вуглеводних запасів кореневої системи для енергетичної підтримки процесів формування паростків, росту та розвитку. Восени ж відбувається зворотній процес — переміщення вуглеводів від листя до органів резервного нагромадження. Так утворюється енергетичний запас, потрібний для виживання взимку та подальшого розвитку рослин навесні.
Хоча всі багаторічні рослини є подібними за принципом вуглеводного обміну, метаболічні цикли окремих видів можуть різнитися календарними строками. Наприклад, для кирказону цей метаболічний етап починається після формування квіткових бруньок і появи перших квітів. Восени резервне відкладення вуглеводів починається після відростання стебла або розетки на 15-30 см.
Ефективна програма боротьби з кирказоном повинна розроблятися з огляду на біологічні та фізіологічні особливості його розвитку, а також динаміку біохімічних процесів, які відбуваються у рослині протягом вегетаційного періоду. Науковими дослідженнями та багаторічною практикою доведено, що комплексні методи боротьби є доцільнішими та ефективнішими.
Найменший запас поживних речовин у кореневищах спостерігається навесні та на початку фази плодоутворення. Після цього починається поступове їх накопичення в кореневищах та формування додаткових бруньок. Тому лущенням, проведеним після збору врожаю лемішними лущильниками на глибину 8-12 см, знищуються всі бур’яни, які залишилися, та повністю підрізується коріння і кореневища багаторічних рослин. Неглибока підрізка спричинює посилене утворення пагонів, які виснажують кореневу систему. Повторне лущення не повинно затримувати проведення ранньої (кінець серпня — початок вересня) полицевої оранки на глибину 27–30 см, а на засолених ґрунтах — безполицевої оранки на 30-32 см.
Відмінні результати демонструє застосування гербіцидів. Високу ефективність можна отримати при заміні першого лущення стерні обприскуванням гербіцидами на основі арилоксикарбонових та похідних бензойної кислот (2,4 Д, дикамба). Для знищення кирказону на землях несільськогосподарського призначення та полях, вільних від культурних рослин, доцільно застосовувати препарати на основі гліфосату (Ураган Форте 3,0 л/га) із додаванням гербіцидів на основі 2,4 Д, дикамби — Пріма (0,3-0,5л/га), Діален Супер (0,5 л/га), Естерон (0,5 л/га).
Додатковою перевагою осіннього обприскування є активніше проникнення гербіцидів до органів резервного нагромадження. За результатами дослідів із вивчення дії гліфосату на кирказон звичайний, обприскування восени призводить до чотириразового збільшення концентрації діючої речовини гербіциду в тканинах кореневої системи порівняно з такими ж показниками за умови літнього обприскуванням.
Отже, саме восени відбувається накопичення запасних речовин у підземних органах, і відтік пластичних речовин має виражену спрямованість від вегетативних надземних до підземних резервних органів бур’яну. Цей період і є найбільш сприятливим для завдання відчутного нищівного удару бур’янам такого типу шляхом впливу на них системними гербіцидами.
У посівах кукурудзи найвищого ефекту було досягнуто при застосуванні гербіцидів Елюміс у нормі 1,5-2,0 л/га та Каллісто (0,2 л/га) і Люмакс (3,5-4,0 л/га). Кирказон, висота якого досягала 10-12 см, був знищений на 7-10-й день. Одна з діючих речовин (мезотрон), що міститься у цих препаратах, має високу дію на багаторічні дводольні бур’яни, у тому числі на кирказон звичайний.
Підбір подальших культур у сівозміні теж здатний ефективно протистояти конкурентному тиску багаторічних бур’янів. Наприклад, щільний стеблостій озимих зернових краще конкурує із багаторічними бур’янами, порівняно з кукурудзою (Zea mays), соняшником (Helianthus annuus), картоплею (Solanum tuberosum) чи цукровими буряками (Beta vulgaris). Поєднання інтенсивних заходів протягом першого року з культивацією просапних культур у наступні роки не дозволяє багаторічним бур’янам поповнити вуглеводні запаси. Бур’ян, який має можливість поповнити свій запас вуглеводів, завжди матиме потенціал для відновлення.
Таким чином, знищення кирказону потребує чимало часу. На практиці тривалість цього процесу розтягується щонайменше на три роки. Отже, запорукою кінцевого успіху є дотримання довгострокової та комплексної програми заходів у поєднанні з науково обґрунтованим чергуванням сільськогосподарських культур у сівозміні.
