За нинішніх аграрних реалій в Україні саме озимий ріпак можна назвати найбільш ліквідною та найприбутковішою культурою. Його насіння охоче купують у Євросоюзі, а логістичні витрати є доволі помірними. З іншого боку, отримати достойну врожайність озимого ріпаку вкрай непросто, надто ж у тому, що стосується хімічного захисту посівів.
Справді, під цю культуру слід ретельно розпушити ґрунт, дати достатню норму NPK разом із сіркою, а навесні здійснити солідні азотні підживлення. Але це все буде марною справою, якщо не розпочати своєчасний захист ріпаку, починаючи від появи сходів.
Так, наприклад, озимий ріпак — улюблена страва різноманітних совок, що спроможні восени буквально спустошити поле за короткий час. Пригадуємо, як колись побували на полі у знайомого агровиробника на Черкащині. Фермер лишився без майже 30 га озимого ріпаку тільки через те, що на цій площі було неякісно внесено інсектицид. Причому совці вистачило для цієї чорної роботи буквально півтора дня…
Саме так — уже восени потрібно здійснити одне чи два якісних унесення інсектицидів на ріпаку, а навесні потрібно ще чотири. Перше — від прихованохоботника відразу після відновлення вегетації. Друге — на початку бутонізації. Третє — на самому початку цвітіння, причому препаратом, який не токсичний для бджіл. І нарешті четверте внесення — вже по стручку.
_______________________
ДОВІДКА «АС»
Інсектицидний захист озимого ріпаку від шкідників зазвичай прив’язаний до системи фунгіцидного захисту, бо інсектициди й фунгіциди застосовують разом у бакових сумішах, а також із листковим підживленням мікроелементами, особливо бором. Щоб створити максимально ефективну систему інсектицидного захисту, треба добре знати фенологію шкідників, періоди появи їх шкідливих стадій. На посівах озимого ріпаку восени у фазу розвитку листків розетки листя / ВВСН 10–19 та розвитку бокових пагонів / ВВСН 20–29 можуть з’являтися такі небезпечні шкідники, як ріпакові й хрестоцвіті блішки, листогризучі та підгризаючі совки, ріпаковий трач (пильщик), прихованохоботник, капустяна міль, ріпакові білани, хрестоцвіті мухи, мишоподібні гризуни. Усі вони завдають непоправної шкоди рослинам ріпаку — підгризають стебла рослин (підгризаючі совки), пошкоджують паренхіму листкової поверхні (блішки), скелетують та об’їдають листкову поверхню рослин (ріпаковий пильщик).
Навесні після поновлення вегетації на озимому ріпаку, коли розвиваються бокові пагони — росте в довжину головний пагін / ВВСН 20–29 — ВВСН 30–39, можуть з’являтися великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий та інші види прихованохоботників, ріпаковий трач (пильщик), ріпакові й хрестоцвіті блішки.
У період росту в довжину бокових пагонів — бутонізація / ВВСН 40–49 — ВВСН 50–59 — на озимому ріпаку шкодять попелиці, ріпаковий трач (пильщик), великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий та інші види прихованохоботників, тоді як у фазу цвітіння /ВВСН 60–69 завдають шкоди попелиці, ріпаковий трач (пильщик), капустяний стручковий (насіннєвий) прихованохоботник, капустяний стручковий комарик, ріпаковий квіткоїд, а у фазу формування стручків / ВВСН 70–79 — попелиці, ріпаковий трач (пильщик), капустяний стручковий (насіннєвий) прихованохоботник, капустяний стручковий комарик.
Найшкідливішими шкідниками на озимому ріпаку є ріпакові й хрестоцвіті блішки, ріпаковий трач (пильщик), великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий, стручковий (насіннєвий) та інші види прихованохоботників, капустяний стручковий комарик, ріпаковий квіткоїд.
_______________________
Тобто тільки для захисту від шкідливих комах на озимому ріпаку потрібно впродовж вегетації здійснити щонайменше 5–6 внесень інсектицидів.
Проте рослини ріпаку ще й можуть хворіти. До того ж на цій культурі конче потрібно вносити регулятори росту, незрідка — у складі фунгіцидів. Фактично це ще три внесення, які можна поєднувати з інсектицидами.
Дбайливий фермер також обов’язково внесе на посівах ріпаку боровмісні препарати принаймні двічі. Також додасть до робочого розчину і сульфат магнію, можливо, ще якісь підживлювальні препарати. Ну, і, нарешті, не забуваймо про гербіциди.
Якщо це все зібрати до купи, то виходить, що обприскувач не виїжджатиме з ріпакового поля впродовж усього сезону. Власне так воно і є. Однак найважливішим є те, що всі ці обробки слід виконувати своєчасно і дуже якісно. Як ми вже згадували, відступ від оптимальних строків буквально на один день загрожуватиме серйозними втратами врожаю.
Зокрема, якщо вчасно не вжити заходів, скажімо, проти ріпакового квіткоїда й відкласти цю процедуру на 1–2 дні, то це гарантовано позбавить фермера 10–15, а то й 20% урожаю на полі. Якщо ж це вже згадувана совка, то взагалі можна лишитися без урожаю.
Також на вже частково дозрілих посівах озимого ріпаку вкрай необхідно вносити спеціальні препарати-стікери, що буквально склеюють достиглі стручки, щоб насіння не висипалося до збирання. Якщо згаяти цей момент, то можна лишитися принаймні без 20% урожаю.
Утім, оперативність унесення — це лише половина справи. Не менш важливою є і рівномірність покриття рослин робочим розчином і дотримання норми внесення. Ось тут існує дуже багато нюансів.
Почнімо з того, що якісні пестициди для захисту озимого ріпаку коштують дуже й дуже недешево. Беручи до уваги потребу в такій великій кількості внесень, буде дуже добре, якщо ми вкладемося у 200 доларів на гектар — окрім технологічних витрат. Якщо ефективність застосування ЗЗР буде знижено бодай на 20%, ми вже втрачаємо 40 дол./га, тобто 40 тис. доларів на 1000 гектарів.
Однак насправді це «дрібничка» проти тієї шкоди, яку ми можемо завдати власним посівам, застосовуючи застарілі чи просто недосконалі моделі обприскувачів. Адже крім безпосередньо втрати вартості препаратів унаслідок їх неефективного використання ми істотно втрачаємо на недоборі врожаю через недостатній захист від шкідників, хвороб тощо.
Наприклад, від стійкості штанги у вертикальному та горизонтальному положеннях залежить не менш ніж 10% майбутнього врожаю. Її коливання вгору-вниз змінюють відстань до поверхні рослин, а розхитування штанги вперед-назад — аналогічно впливу зміни робочої швидкості агрегата. Тобто це спричиняє істотну нерівномірність унесення робочого розчину, впливаючи на траєкторію руху краплини.
Через це змінюється норма внесення препарату внаслідок збільшення чи зменшення відстані, яку має подолати робочий розчин із форсунки, що летить із певною швидкістю. Так само горизонтальне розхитування штанги спричиняє зміну швидкості крил штанги й зміну норми внесення препаратів, становлячи від 0,75 до 1,5 заданого показника.
Тому відсутність у конструкції обприскувача сучасних технологій, зокрема, недосконалої стабілізації штанги, спричиняє втрату до 25% урожаю різних культур, і, зокрема доволі, дорогого насіння озимого ріпаку.
Відповідно, плануючи систему захисту озимого ріпаку, варто об’єктивно оцінювати можливості наявних у господарстві моделей обприскувачів. Якщо їх конструкція є недосконалою, існує очевидний економічний сенс придбати чи принаймні орендувати ефективну машину.
Як приклад обприскувачів, що цілковито відповідають означеним вище стандартам, можна навести причіпні та самохідні моделі французької компанії BERTHOUD.
На обприскувачах BERTHOUD, на відміну від поширеного і менш ефективного маятникового механізму, встановлено штанги AXIALE завдовжки від 18 до 36 м, розташовані на запатентованій системі підвіски.
Конструкційний принцип AXIALE забезпечує точне копіювання лінії поля та стійке утримання положення над оброблюваною поверхнею. Систему встановлено на центральному шарнірі, розташованому ближче до центра ваги, баланс підтримують пружини між стаціонарною та мобільною рамою. Ця система «гасить» коливання в горизонтальній площині під час пришвидшення й гальмування для захисту конструкції штанги. Будь-які коливання та вібрація штанги зведено до мінімуму.
Також слід зазначити систему автоматичного регулювання висоти штанги BOOM CONTROL, яка утримує її на заданій оператором висоті. Це сучасне електронне рішення, що додатково підстраховує механіку та гідравліку. У поєднанні це забезпечує справді нерухоме положення штанги.
Сучасні обприскувачі французького виробника мають також інші інноваційні рішення, які в комплексі забезпечують максимальне наближення до стовідсоткової норми рівномірного вкриття посівів робочим розчином. Власне таким способом і підвищується рентабельність вирощування сільгоспкультур, зокрема, вкрай важливого для економіки українських агрокомпаній озимого ріпаку.
