Нині площі під соєю в Україні обчислюють вже мільйонами гектарів. Цю культуру вирощують практично в усіх регіонах нашої держави, і вона має помітне місце у сівозміні. Поготів цьогоріч, коли частину посівів кукурудзи та пшениці замінили якраз соєю через її вищу економічну привабливість.
Протягом останніх років багатьом аграріям стало зрозуміло, що отримати високу врожайність сої досить непросто. Соя любить тепло і вологу, потребує якісних інокулянтів та обробок мікроелементами. А ще — її дуже люблять різноманітні шкідники, вона має низку спільних хвороб із соняшником і ріпаком, не кажучи вже про бобові культури. І, нарешті, соя беззахисна перед бур’янами в початкових фазах вегетації.
Поряд із тим інвестувати кошти в ефективне вирощування сої готові далеко не всі фермери. Ще й досі значна частина площ під цією культурою — під так званими «пластиліновими», тобто офіційно забороненими генномодифікованими сортами, розрахованими під обробку гліфосатом. Така технологія з кожним роком втрачає свою актуальність, тому аграрії звертають увагу на класичну технологію.
Комусь достатньо зібрати 2 т/га врожаю, вклавши мінімум коштів, а хтось мріє про всі 5 тонн. Утім, усереднена врожайність сої в хорошому господарстві становить 3–4 т/га, якщо в регіоні випадає більш-менш прийнятна кількість опадів. Соя — культура дорога, тому значення має кожен центнер урожайності. І ось тут на перший план виходить якість захисних обробок.
Почнімо з того, що грамотне своєчасне застосування гербіцидів на сої є архіважливим. Річ у тім, що, сформувавши пару справжніх листків, рослини сої немовби завмирають на певний час у розвитку наземної частини, активно формуючи кореневу систему. Це вкрай відповідальний момент, від якого гостро залежать майбутня стійкість рослин та врожайність.
Якщо в цей період почнуть розвиватися бур’яни, то можна втратити фактично 100% урожаю. Об’єктивно втрати будуть дещо меншими — 50–70%, однак у такі, з дозволу сказати, «посіви сої» сенсу вже заходити комбайном не буде. Тому вкрай потрібно забезпечити рівномірне своєчасне внесення ґрунтового гербіциду. Причому обприскувач повинен мати високу прохідність і стійку до коливань штангу.
До того ж навряд чи вдасться обмежитися тільки одним застосуванням гербіциду. Як свідчить практика, обов’язково піде ще одна хвиля бур’янів, а тому потрібен ще один прохід обприскувача. Якщо не проконтролювати цю хвилю, реальні втрати врожайності, залежно від фази розвитку рослин, становитимуть принаймні 10–15%. Сюди ж слід додати й зростання витрат на збирання, очищення та досушування зібраних бобів.
Наступний момент — сила-силенна шкідників. Нам свого часу доводилося бачити гусінь на сої, і це надзвичайно сумне явище, зарадити якому постфактум майже неможливо. Найактивніші шкідники сої — це павутинний кліщ й акацієва вогнівка. Перший уражає як молоді, так і старі листки. Вогнівка атакує вже тоді, коли з’являються стручки, відкладаючи всередину яйця. Фази розвитку цих двох головних шкідників сої (а є ще купа інших!) не дуже збігаються, а тому гарантовано доведеться вносити інсектициди принаймні двічі впродовж вегетації посівів сої.
Причому покриття рослин у такому разі має бути рівномірним і максимально повним. Якщо обприскувач спрацює неякісно, то втрати врожаю можуть становити не менш ніж 20–30% — аж до 100%, якщо це все запустити.
Через коротку сівозміну в більшості вітчизняних господарств соя може хворіти, причому доволі масово. Невчасне чи неякісне застосування фунгіцидів спричинить втрату 10–15% врожаю та знизить його якість.
_________________________
Посіви сої вкрай потребують позакореневого підживлення мікроелементами. По-перше, це бор і молібден. По-друге, це дуже бажані фосфор і калій по листку в початкових фазах вегетації. І, нарешті, соя позитивно реагує на гумати та інші органічні стимулятори. Неефективне листкове підживлення може спричинити втрату щонайменше 5%, а може й 10% урожаю, не кажучи вже про марно викинуті на вітер гроші за препарати
_________________________
Ще один важливий момент — посіви сої вкрай потребують позакореневого підживлення мікроелементами. По-перше, це бор і молібден. По-друге, це дуже бажані фосфор і калій по листку в початкових фазах вегетації. І, нарешті, соя позитивно реагує на гумати та інші органічні стимулятори. Неефективне листкове підживлення може спричинити втрату щонайменше 5%, а може й 10% урожаю, не кажучи вже про марно викинуті на вітер гроші за препарати.
І не варто забувати, що на сої теж незрідка провадять десикацію з метою пришвидшити й синхронізувати дозрівання стручків на різних рослинах та на різних ярусах рослин. Така «дрібничка», здійснена неякісно, — це знову ж таки втрати близько 5–7%.
Тому, підсумувавши навіть половину цих потенційних загроз, ми можемо приблизно прикинути, що втрата через неякісні захисні обробки сої принаймні 30% урожаю — це ситуація реально поширена. В такому разі якраз і збирають дві, а не три тонни сої з гектара, а фермер втрачає по кілька сотень доларів на кожному гектарі.
Тож надзвичайно важливою є стійкість штанги обприскувач у вертикальному та горизонтальному положеннях. Адже робоча швидкість машини та швидкість виходу робочого розчину із форсунок обприскувача корелюються між собою та відстанню від форсунки до верхівок рослин. Ці показники мають бути незмінними, забезпечуючи рівномірне і точне покриття посівів препаратом. На жаль, обприскувач застарілої конструкції не витримає цієї умови, тому обов’язково потрібно використовувати по-справжньому сучасну модель.
Коливання штанги вгору-вниз і назад-вперед порушить усі робочі налаштування. Перші — змінюють відстань до цільової поверхні, а другі — знижують робочу швидкість обприскувача. Траєкторія руху краплин робочого розчину зміниться, тому, наприклад, на сої ми не зможемо нормально внести ані інсектицид, ані фунгіцид, ані мікродобрива.
Ще гіршою буде справа з уже згадуваним архіважливим захистом сої від бур’янів у початкових фазах вегетації. Унаслідок коливань штанги на частині посівів сої буде внесена недостатня норма робочого розчину і бур’яни виживуть з усіма наслідками. На іншій частині площ буде перевищено норму внесення «хімії», і рослини отримають потужний фітотоксичний удар. Про нормальну врожайність тоді й не йтиметься.
Додамо, що колеса обприскувача мають рухатися слід у слід, інакше тендітній сої не уникнути витоптування, а отже, втрати ще принаймні 3–4% урожаю.
Відповідно, застосування по-справжньому ефективного та сучасного обприскувача на сої є безальтернативним. Скажімо, такого, що пропонує BERTHOUD зі своїм RAPTOR.
Наголосимо, що на обприскувачах BERTHOUD, на відміну від поширеного і менш ефективного маятникового механізму, встановлено штанги AXIALE завдовжки від 18 до 36 м, розташовані на запатентованій системі підвіски.
Конструкційний принцип AXIALE забезпечує точне копіювання лінії поля та стійке утримання положення над оброблюваною поверхнею. Систему встановлено на центральному шарнірі, розташованому ближче до центра ваги, баланс підтримують пружини між стаціонарною й мобільною рамами. Ця система «гасить» коливання в горизонтальній площині під час пришвидшення й гальмування для захисту конструкції штанги. Будь-які коливання та вібрацію штанги зведено до мінімуму.
Також слід зазначити систему автоматичного регулювання висоти штанги BOOM CONTROL, яка утримує штангу на заданій оператором висоті. Це сучасне електронне рішення, що додатково підстраховує механіку та гідравліку. У поєднанні це забезпечує справді нерухоме положення штанги.
Також BERTHOUD RAPTOR розраховано на максимально точне внесення, зокрема із застосуванням технологій точного землеробства. Це гарантує чітке дотримання норми внесення, вимкнення секцій і форсунок на краях поля, ощадливе використання препаратів, рух за точним сигналом і унеможливлює будь-які позаштатні ситуації.
До беззаперечних переваг флагманської моделі французького виробника залічимо і її реальну універсальність — BERTHOUD RAPTOR однаково ефективно спрацює і на сої, і на кукурудзі, і на всіх інших культурах завдяки своїй високотехнологічній сучасній конструкції.
