На сьогодні понад 50% посівного матеріалу сільгоспкультур в Україну завозять з-за кордону. Натомість про українські сорти сільськогосподарських культур майже не знають, тому що ніхто не захищає інтереси й не просуває вітчизняну селекцію як на державному рівні, так і за кордоном. Такий стан справ не влаштовує ні науковців, ні практиків-селекціонерів і виробників якісного українського насіння. Саме тому вони провели Установчі збори та створили Громадську спілку «Українська селекційно-насіннєва асоціація».
Очолив асоціацію директор Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України Олександр Демидов. Його кандидатуру одноголосно підтримали всі учасники зібрання — представники державних наукових селекційних установ і приватні науково-селекційні компанії й виробники насіння сільгоспкультур.
«Дуже переймаюся через те, що нині відбувається з українською наукою, селекцією та насінництвом сільгоспкультур. Колись у Миронівському інституті пшениці працювали 700 осіб, а нині — всього 90. Законодавча база не дає можливості залучити інвестиції в українське насінництво, використати той потенціал, який, як то кажуть, не завдяки, а всупереч усьому лишився в нашій країні. Сьогодні провадити національне насінництво та селекцію посівного матеріалу — це прояв патріотизму. Іноземні компанії-виробники посівного матеріалу виділяють суттєвий бюджет на маркетинг, лобіюють сприятливі умови на рівні державного регулювання. Натомість українським селекціонерам і виробникам насіння важко конкурувати з ними. Ми не проти іноземних колег і партнерів, ми — за рівні умови, які дають можливість конкурувати й розвиватись усім учасникам ринку. Саме тому нам, членам новоствореної асоціації, потрібно працювати разом, адже один у полі — не воїн», — наголосив Олександр Демидов.
____________________
Умови для українських селекціонерів точно не мають бути гіршими, ніж для іноземних
____________________
Один з учасників ініціативної групи зі створення асоціації, директор Всеукраїнського наукового інституту селекції Мирослав Парій, обраний на цих зборах заступником голови правління асоціації, зазначив, що він роками самотужки намагався внести деякі зміни в законодавчі та підзаконні акти, переконував колег у необхідності спільних дій, шукав для цього можливості, не маючи ніякого досвіду.
«Уряд і парламент, можливо, і враховували б наші пропозиції, але вони просто не чують і не бачать українських науковців і виробників насіння. Мені стало очевидно, що обов’язково має бути така українська асоціація. Вже давно представники української селекції працюють у дуже конкурентних умовах, і це вже є великим плюсом. Потрібно тільки створити відповідні умови, в тоді у цього бренду, тобто в української селекції, буде велике майбутнє», — переконаний Мирослав Парій.
До слова: справа щодо просування українського насінництва справді не нова. Ще 2011 року було створено господарське об’єднання «Українське насіннєве товариство», яке представляла на зборах Юлія Прохода. Її також було обрано заступницею голови правління новоствореної асоціації. Певний час вона виконувала роль громадського рупора галузі, у її активі багато корисних напрацювань, і вона ж є свідком тих помилок, яких припустилися в громадській підтримці селекції та насінництва. Саме тому пані Юлія закликає обов’язково їх урахувати й не повторювати в майбутньому.
«Завжди працювала на вітчизняну селекцію й досі в неї вірю. Умови для українських селекціонерів точно не мають бути гіршими, ніж для іноземних. Це не перша спроба створити таку асоціацію. Багато хто вже є членом "Українського насіннєвого товариства", яке було створено 2011 року. Тоді в складі організації було понад 200 підприємств, тобто дуже багато. Фінансову участь там брали тільки приватні підприємства, а наукові інститути не сплачували внесків. Потім поступово часи змінилися, і фінансування взагалі зникло. Хто не сплачував, то й не був активним, не вносив ніяких пропозицій. Так сталося, що представником асоціації лишилася тільки я. Саме тому нинішня ініціатива — це прекрасна ідея, але потрібно врахувати досвід попередніх років. Кожен має робити свій внесок у роботу асоціації. Тільки тоді вона зможе функціонувати. Обмін досвідом має бути, тобто треба знати, що відбувається на ринку. Набагато простіше просувати не окремий продукт, а разом демонструвати національний. Варто проводити спільні Дні поля, робити демонстраційні посіви насіння вітчизняної селекції. Коли ми разом, то голос сильніший!», — переконана Юлія Прохода.
____________________
В Україні є реєстрація прав на сорти росли, але охорони цих прав не має
____________________
В Україні є реєстрація прав на сорти росли, але охорони цих прав не має. Наразі учасниками Установчих зборів виступили понад 20 підприємств, які сукупно представляють значну частину ринку вітчизняної селекції і насінництва. На Установчих зборах затверджено назву, ухвалено статут асоціації, обрано персональний склад керівних органів. У період між зборами учасників вищим органом є правління асоціації, його обиратимуть на два роки, й працюватиме воно за затвердженою програмою. Асоціація планує збиратися щомісяця для обговорення нагальних питань.
За дотриманням юридичної процедури проведення Установчих зборів стежив завідувач кафедри цивільного та господарського права Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) Олексій Піддубний. Його було обрано секретарем зборів. Він юридично оформлюватиме реєстрацію та вестиме правову роботу Асоціації на всіх етапах її діяльності.
«Тема правового регулювання й контролю в насінництві, захисту прав інтелектуальної власності на сорти рослин і взаємовідносин суб’єктів господарювання з державними органами в сільському господарстві для мене не є новою, — зауважив Олексій Піддубний. — Ще з початку нульових, займаючись науковою роботою, захищав дисертацію, у якій досліджував повноваження Державної інспекції з охорони прав на сорти рослин, нині давно вже її не існує, і переконався ще тоді, що реєстрація прав на сорти рослин у нас є, а захист і охорона прав інтелектуальної власності практично відсутні. Від сірих схем на ринку насіння страждають селекціонери й насінники, які працюють офіційно, інвестують у знання, лабораторії, випробування, проходять бюрократичні процедури реєстрації сортів, а лишаються практично ні з чим і не можуть проконтролювати ні тіньовий обіг, ні власні сорти, ні завезене невідомо звідки насіння, що реалізується під бирками, яким не відповідає за якістю».
Заступник директора з наукової роботи Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН України» Микола Ткаченко зі свого боку наголосив:
«Справа не нова, але занедбана. Іноземні компанії мають знати, що українське насінництво є, а то вони розслабилися. Сьогодні українським насіннєвим інститутам дуже приємно працювати, наприклад, із фермерами з Великої Британії. Тому що в кінці року приходить роялті й ніяких додаткових умов не потрібно, бо всі їх обговорили на початку. Сьогодні постало глобальне питання: збереженні вітчизняного насінництва, його розмноження, реалізація в інших країнах. У нас є виробники якісного насіння, які найкраще адаптовані під українські умови вирощування. Краще пізніше, ніж ніколи. Треба не просто зберегти українське насінництво, а розвивати його. Адже Україна велика аграрна країна».
Після зборів учасники, гості та представники мас-медіа ознайомились зі здобутками господарства, що їх приймало. У Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України вже сьогодні є багато сортів озимої та ярої пшениці, якими можна пишатися. Посіявши їх на полях, аграрії гарантовано матимуть високі врожаї якісної української пшениці, яка генетично стійка до хвороб і несприятливих умов вирощування.
Про деякі з них «Агробізнес Сьогодні» розповів завідувач лабораторії селекції озимої пшениці, кандидат сільськогосподарських наук Олександр Гуменюк:
«Наприклад, наш сорт твердої пшениці МІП Лакомка — просто унікальний. Рік його реєстрації — 2019. Урожайність у середньому становила 5,9 т/га — 2023 року, а торік — 5,6 т/га. У західному регіоні країни, де були сприятливіші умови, врожайність цього сорту становила більше як 8 т/га. Сорт МІП Лакомка має потужний колосок — 120 зерен. Унікальність цього сорту твердої пшениці в тому, що з неї надзвичайно високий вихід крупи, яка містить збалансований уміст вуглеводів, білків і клейковини. Також можна отримати високоякісне борошно та випікати хліб. З МІП Лакомка виготовляють і чудові макарони, які за 7 хв можна зварити, й вони не злипаються.
Зазвичай уміст білка в пшениці — 14–16%, але в нашому інституті є сорти, де понад 20%, тобто пшениця як високобілкова соя. Єдиний мінус — це дрібне зерно, але через кілька років селекціонери й тут постараються. Уміст глютену також намагаємося знизити до мінімуму.
Унікальний сорт і МІП Фортуна, який взагалі не потребує хімічного захисту. Сіємо і нічим не обробляємо. Низка компанія, які виробляють дієтичне харчування, вже використовують крупу та борошно цього сорту. Урожайність — від 6 до 9 т/га.
В інституті є і дуже урожайні м’які пшениці. Наприклад, МІП Берегиня дала 10,1 т/га в умовах Чернігівщини. До слова, цей сорт потрапив навіть у Книгу рекордів України — найбільша врожайність пшениці».
____________________
Щоб створити новий сорт пшениці, потрібно від 12 до 18 років
____________________
За словами завідувача лабораторії селекції озимої пшениці, кандидата сільськогосподарських наук Олександра Гуменюка, щоб створити новий сорт пшениці, потрібно від 12 до 18 років. В умовах Інституту селекціонери штучно заражають зерно різними хворобами. Сюди завезено 56 видів шкідників пшениці. Для них посаджено спеціальні рослини для зимівлі. Є спеціальний карантинний розсадник, де висівають весь матеріал і штучно заражають його хворобами. Якщо протягом кількох років рослина стійка, каже селекціонер, то значить у неї виробився генетичний імунітет. Коли ж ситуація протилежна, тобто імунітету немає, то такі сорти пшениці відбраковуються.
До речі, торік у травні в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН урочисто відкрили «Музей хліба». Тут можна побачити експозицію «Духмяний хліб — еталон сучасної науки» лабораторій селекції озимої пшениці, ярої пшениці та якості зерна, а також багато інших хлібних шедеврів.
У планах роботи асоціації — відвідати кожне господарство-учасника, здійснювати інформаційну підтримку своїх членів, ділитись найкращими виробничими практиками й спільно повертати собі ринок України та виходити на світовий. Насправді учасники асоціації є не лише партнерами, а й конкурентами в хорошому сенсі, проте чесно конкурувати за якість, за інтерес українських аграріїв до своїх здобутків, за високі прибутки, з яких до держави надходитимуть податки й водночас спільно долати корупцію, бюрократичні бар’єри, сірі схеми — ось мета спільної роботи учасників Української селекційно-насіннєвої асоціації, і ми бажаємо їм успіхів у цій справі заради добробуту України.
Підготувала Тетяна Ковальчук
