Саме такі заводи підтримують першість нашої держави у цьому напрямі агробізнесу. До переліку його продукції входять олія, шрот, соняшниковий концентрат, паливні гранули. До цього додався також інноваційний продукт для тваринництва – соняшниковий концентрат. Директор заводу «Потоки» Євген Яровий виступив нещодавно перед українськими журналістами з розповіддю про нього. Принагідно він відповів на питання Агробізнесу Сьогодні.
Євген Яровий, директор заводу «Потоки»
- Чому ваш завод називається «Потоки»? Грошові потоки?.. Ви ж тільки щойно збудували його. Коли збираєтеся повернути інвестиції?
— Потоки — це життя: тече олія, енергія, гроші – все. Ми придбали майданчик поблизу річкового порту. Протягом 2016-2018 роки будували там завод. Цілеспрямовано, вже знаючи, що будемо виробляти і продавати. На виході ми розраховуємо отримувати щодобово до 600 т соняшникової олії, 400-450 т високопротеїнового концентрату, і також 320-330 т лушпиння. Гасло заводу: «Об’єднані сонцем». Інвестиції у завод «Потоки» становлять 650 млн грн. Це і власні, і залучені кошти. Повернення їх (розрахунковий термін окупності) — три-чотири роки. Сьогодні за результатами першого року йдемо у графіку.
- Пане Євгене, а чи давно Ви «занурені» в олію і взагалі у соняшниковий бізнес?
— Соняшник — наша національна рослина. Займаюся ним уже років 25. Перший мій досвід був такий. Друг батька привів мене і мого друга на олійницю. Сказав: хлопці, починайте заробляти гроші — скуповуйте по селах соняшник. Ми відкрили своє мале підприємство. Зняли офіс, дали оголошення у газету, купили телефакс — тоді ще не було мобільного зв›язку. До нас повезли насіння. Так приходило розуміння, що і як працює у соняшниковому бізнесі. У мене не було якоїсь спеціальної освіти — я просто прийшов до цього як підприємець. Хоча зараз відчуваю потребу в науці… Далі мав досвід роботи у крупній олійній компанії «Солома» у Верхівцеві на Дніпропетровщині. Серед тодішніх наших клієнтів — найбільші міжнародні та українські рітейл-компанії, фермерські господарства.
Однак із часом нам стало зрозуміло, що переробників стає дедалі більше, а сировини меншає. Що ж робити? Куди рухатися за доданою цінністю? Глянули прискіпливіше на олію: можна розливати у пляшку... Біопаливі пелети? Добре... А що можна зробити зі шротом соняшнику? Об’їздили Європу, Китай. Звернулися до вчених. І прийшла думка: виготовляти високопротеїновий концентрат. Німецький машинобудівник виробник спеціально для нас розробив прес і підібрав для нього необхідний метал.
- Ви розповідаєте про концентрат «Проглот», який виготовляється у вас на заводі. Що це таке?
— Його унікальність полягає у рекордному вмісті білка — 48%. Ми хочемо, щоб українські тваринники користувалися найкращими кормами. Цей продукт ідеально підходить для будь-якого раціону годівлі курей, гусей, та й не лише свійської птиці, а будь-яких тварин. Наприклад, овець, молодняку ВРХ, свиней. Він був розроблений нами спільно з представниками української наукової спільноти. Запровадили нанотехнології обробки насіння соняшнику — низькотемпературну екстракцію із максимальним видаленням лушпиння. У результаті відбувається щадна денатурація без порушень структури білка. Ми як виробники гарантуємо відсутність у цьому продукті ГМО, хімічних добавок і гормонів. Якість концентрату перевірялася міжнародними та вітчизняними експертами.
- Хто його вже застосовує і які відгуки?
— Ми прийшли до виробника бройлерного м’яса і запропонували провести експерименти з продуктом «Проглот». Разом із птахівниками зрозуміли, що він працює, добре засвоюється птицею. Якщо застосовувати його в комбікормі курей-бройлерів, то цикл їх вирощування зменшується до 38 днів. Дослідами вчених доведено: «Проглот» ідеально підходить для будь-якого раціону годівлі птиці і тварин. Зокрема, для свиней, овець, кролів, молодняку великої рогатої худоби. У своєму складі «Проглот» містить 48% білка і засвоюється на 90,2%. Його використання у відгодівлі тварин і птиці дозволяє збільшити приріст їх живої маси. Тепер уже і великі тваринницькі й птахівницькі підприємства знайомляться із «Проглотом» — у нас взяли на пробу по 10-20 т. Наша команда зуміла викликати інтерес ринку до цього продукту. Це приємно усвідомлювати.
- На заводі «Потоки» встановлено чимало першокласного обладнання, німецького й швейцарського. Ви купували найкраще – це зрозуміло. Але ж є й вітчизняна техніка. Яка? І чому ви надали перевагу саме їй?
— Також у нас є обладнання з Китаю і Болгарії. Щодо українських виробників – вони закрили 90% наших потреб у транспортуванні сировини і готової продукції. Поставили нам норії, конвеєри, обладнання для електростанції. Усе це зробила фірма «Елеваторні системи» — наші дніпровські хлопці. У них гарна якість, добрий сервіс. Нічим вони не поступаються кращим європейським машиновиробникам.
- Олієекстракційні заводи зазвичай виробляють із відходів виробництва біопаливо. Мабуть, і ви теж?
— Лушпиння, яке ми отримуємо після віджиму олії, ми справді пускаємо на опалення. І 30% його використовуємо для своїх потреб. У нас закінчується будівництво ТЕС потужністю до 16 МВт, яка буде споживати лушпиння: виробляти з нього електроенергію у форматі «зеленого тарифу». А 70% біопалива ми пускаємо на вільний ринок — продаємо споживачам України.
- А сою теж переробляєте? Що скажете про «соєві поправки» до законодавства, які роблять менш вигідним її експорт? Вони не до шмиги аграріям, однак виробникам начебто подобаються?
— У нас є технологічна можливість переробляти сою, але досвіду немає. Займаємося соняшником, зокрема, й шротом, і концентратом із нього. Дивіться: якщо сою вивозять, то переробники її «голодують», на неї виникає дефіцит. Тому мало на ринку стає і соєвого шроту від її переробників, а значить — ціна на нього росте. Для переробників сої це погано, звісно. А ми, пропонуючи побічні продукти, конкуруємо саме з соєвим шротом! Росте ціна у конкурентів – покупці йдуть від них до нас. Виходить, переробникам соняшнику це на руку, коли сою експортують. Тому «соєві поправки» нам теж не вигідні.
- Цікаво ринок працює… Ви виробляєте олію — експортний товар. Чи є у вас напрацьовані зарубіжні партнери-покупці, може, в Індії чи ще десь?
— Поки що немає. Ми дійшли до трейдерів, а вони вже продають олію далі. Це компанії «Олсідс груп», «Бунге Україна», «КОФКО Агрі». Однак у нас є думки попрацювати напряму з турецьким ринком. Оскільки ми маємо припортовий завод, нас цікавлять країни Чорноморського басейну: Туреччина, Болгарія, Грузія, Румунія... Бо маємо логістичну перевагу: можемо навантажувати баржі у Дніпрі і кораблями класу «ріка-море» везти продукцію туди. Зараз ще з поляками ведемо перемовини, й можливо, зацікавить нас і Польща. Але поки вона через логістику «відбирає» по $ 60 на кожну тонну продукції. Якщо туди возити залізницею чи автотранспортом, на виході отримаємо не дуже цікаву ціну. Звісно, ми хочемо експортувати, і не лише олію, бо так балансується наш кошик реалізації. Але скажу ось що: нас загалом цікавлять ринки, які дають добру економіку. Поки що ліпших за Україну варіантів не бачимо.
- А якщо далі везти кораблями через Босфор?..
— Так, але океанські кораблі, що ходять через Босфор далі в океан, не піднімаються поки що вище Херсону, бо там Дніпро для них мілкий.
- А ще з якими проблемами стикаєтеся, пане Євгене?
— Сьогодні найболючіша тема — кадри. Вони роз’їжджаються. Особливо неприємний відтік інтелекту — висококваліфікованих фахівців. Ми попервах думали: от запустимо підприємство, дамо оголошення в газети — потрібні такі-то спеціалісти на гідну зарплату. Ну й до нас побіжуть наввипередки. Тим більше, що ми знаходимося у Дніпрі, місті-мільйоннику. І ось даємо одне оголошення, друге й третє, а ніхто до нас не поспішає. Ми зрозуміли, що помилилися в оцінці ринку праці. Сформували HR-департамент, який цілеспрямовано впроваджує передові підходи у пошуку, адаптації та навчання кадрів. Сьогодні ми розуміємо потенціал наших людей, їхні мотивації, ретельно працюємо з кожним.
- Ви особисто, займаючись олією уже не перший рік, мабуть, постраждали у глобальну кризу 2008 року. Які висновки для себе зробили тоді? Чи маєте антикризові рецепти для агробізнесу?
— На мій погляд, будь-яку кризу слід проходити максимально обтічно. Все зайве – скинути, головне – залишити. Деякі наполеонівські проекти підморозити. Оптимізувати кадровий склад… Можливо, переглянути свій план розвитку: десь від чогось відмовитися. Якщо скинув зайву вагу — легше стає бігати і навіть стрибати. Сконцентруватися на тому, що приносить дохід. Подбати про кошик реалізації: щоб була в тебе і гривня, і валютна виручка.
