Боронувати посіви ріпаку озимого весною не рекомендується, тому що цей захід завдає рослинам численних механічних пошкоджень зубами борін і призводить до масового зараження рослин фомозом.
Після оцінювання стану перезимівлі культури на певному полі в максимально стислі терміни необхідно провести ранньовесняне підживлення рослин азотними добривами (найкраще аміачною селітрою). Це дасть можливість протягом 2–3 тижнів повноцінно забезпечити живлення рослин азотом, стимулювати формування нових розеткових листків і пагонів. Саме в цей короткий період вегетації закладаються основи майбутнього габітусу рослини, його форма і розміри: довжина центральної і бокових гілок, їх галуження, кількість квіток, що в сукупності обумовлює майбутню продуктивність рослини. За раннього відновлення вегетації дози добрив дещо знижують, у разі пізнього дозу добрив підвищують. Після проведення ранньовесняного підживлення рослини швидко компенсують всі наявні пошкодження, формують добре розвинену розетку, характеризуються підвищеною стійкістю до інфекційних хвороб та інших стресових чинників.
Навесні (за відростання 2–4 листків) посіви ріпаку озимого слід обробити одним із фунгіцидів з ротердантними властивостями (Сетар 375 SC, к. с., 0,3–0,5 л/ га; Карамба, в. р., 0,75–1,25 л/ га; Карамба Турбо, 0,7–1,4 л/ га; Тілт 250 ЕС, к. е., 0,5 л/ га та аналогами; Титул Дуо, ккр., 0,25–0,3 л/ га; Фолікур 250 ЕW, ев, 0,5–0,75 л/ га та аналогами; Тілмор 240 ES, к. е., 0,75–0,9 л/ га та ін.) для затримки фази стеблування рослин та досягнення якомога більшого їх гілкування у пізніші фази розвитку, що суттєво підвищує їх продуктивність і обмежує поширення та розвиток фомозу, альтернаріозу, циліндроспорозу, білої плямистості, пероноспорозу тощо.
Позакореневе підживленням рослин у фазі стеблування-бутонізації рослин проводять на основі результатів агрохімічного аналізу ґрунту збалансованими дозами макро- і мікроелементів, за необхідності його можна поєднувати з другою обробкою рослин фунгіцидом-ретардантом і одним із дозволених регуляторів росту рослин. Вибір того чи іншого добрива залежить від забезпеченості ґрунту макро- і мікроелементами, від діючої речовини та її вмісту, регламенту його застосування, ринкової вартості тощо.
Для виявлення початкової стадії розвитку хвороб на ріпаку після відновлення вегетації рослин і своєчасного проведення профілактичних захисних заходів щодо обмеження їх поширення слід систематично проводити моніторинг фітосанітарного стану посівів культури.
У кожному конкретному випадку слід приймати обґрунтоване рішення щодо доцільності проведення профілактичних обприскувань ріпаку фунгіцидами залежно від фітосанітарного стану посівів культури, поширення тих чи інших хвороб, ступеня їх розвитку на рослинах.
Хімічний захист озимого ріпаку навесні проти захворювань доцільний у фази розвитку рослин ЕС 33 (початок бутонізації)-ЕС 57 (видовження квітконіжки, закінчення бутонізації), коли розпочинається поширюватися первинна інфекція збудників альтернаріозу, фомозу, несправжньої борошнистої роси, циліндроспоріозу, білої плямистості тощо.
Для обприскування культури використовують один із дозволених фунгіцидів на основі діючих речовин: алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти, р. к. (Фитал, 2,0–3,0 л/ га); азоксистробіну + ізопіразаму, к. с. (Сіметра 325 SC, 0,5–1,0 л/ га); азоксистробіну + тебуконазолу к. с. (Тебаз Про, 1,0 л/ га); азоксістробіну + флутриафолу, к. с. (Арбалет, 1,0 л/ га); азоксістробіну + ципроконазолу, к. с. (Амістар Екстра 280 SC, 0,75–1,0 л/ га); беномілу, з. п. (Бенорад, 0,5–0,7 кг/ га); дімоксістробіну + боскаліду, к. с. (Піктор, 0,5 л/ га); дифеноконазолу + паклобутразолу, к. с. (Сетар 375 SC, 0,3–0,5 л/ га); карбендазиму, к. с. (Форсаж 500 SC, 0,6 л/ га та аналоги); металаксилу — М + манкоцебу, в. г. (Ридоміл Голд МЦ 68 WG, 2,5 л/ га та аналоги); манкоцебу, з. п. (Дітан М-45, 2,5–3,0 л/ га); метконазолу, в. р. (Карамба, 0,75–1,25 л/ га); метконазолу + мепикват-хлориду, в. р. (Карамба Турбо, 0,7–1,4 л/ га); пікоксістробіну + ципроконазолу, к. с. (Аканто плюс 28, 0,5–1,0 л/ га); піраклостробіну + метконазолу, к. е. (Альтерно, 0,5–1,0 л/ га); пропіконазолу, к. е. (Тілт 250 ЕС, 0,5 л/ га та аналоги); пропіконазолу + тебуконазолу, м. е. (Колосаль Про, 0,4–0,6 л/ га); пропіконазолу + тебуконазолу, к. к. р. (Титул Дуо, 0,25–0,3 л/ га); протіоконазолу + флуопіраму, с.е (Пропульс 250 SE, 0,8–0,9 л/ га); протіоконазолу + тебуконазолу, к. е. (Тілмор 240 ES, 0,75–1,0 л/ га); сірки, в. г. (Тіовит Джет 80 WG, 6,0–8,0 кг/ га); тіофанат-метилу + тебуконазолу + цифлуфенаміду, се (Ютака, 1,0–1,4 л/ га); тебуконазолу, ев (Фолікур 250 EW, 0,5–1,0 л/ га та аналоги); тебуконазолу + азоксистробіну, к. с. (Кустодія, 1,0–1,2 л/ га); тебуконазолу + прохлоразу, в. е. (Замір 400, 1,0–1,5 л/ га та аналоги); флуоксастробіну + тебуконазолу, кс (Евіто Т, 0,5–1,0 л/ га); флутріафолу + тебуконазолу, к. с. (Імпакт Т, 1,0 л/ га); фосетіл алюмінію, з. п. (Альєтт, 1,2–1,8 кг/ га). Вибір фунгіциду зумовлений спектром фунгіцидної дії та рівнів захисної спроможності препарату стосовно хвороб, які виявлені в посівах ріпаку.
Обприскування посівів ріпаку фунгіцидами бажано поєднувати з позакореневим підживленням рослин мікроелементами, особливо бором (0,5 кг/ га). За його дефіциту в ґрунті знижується стійкість рослин до інфекційних хвороб і низьких температур, спостерігається інтенсивне відмирання листків, точки росту рослини, уповільнюється розвиток генеративних органів, знижується насіннєва продуктивність.
Своєчасне проведення захисних заходів проти шкідників і бур’янів, знищення падалиці ріпаку.
Профілактичні заходи на ріпаку ярому
Основним профілактичним заходом на ріпаку ярому, що дає змогу істотно обмежити шкідливість або цілком нейтралізувати певну групу потенційних, переважно спеціалізованих шкідників, хвороб і бур’янів, є сівозміна. Її провідним принципом є розмежування у часі і просторі біологічно споріднених культур.
Високі й стабільні врожаї ріпаку ярого отримують у разі запровадження в господарствах спеціалізованих ріпакових сівозмін (частка ріпаку займає до 20–25%) з максимальним насиченням їх зерновими культурами. Крім цього, впровадження спеціальних сівозмін дає можливість виключити ріпак із бурякових сівозмін, суттєво зменшити шкідливість бурякової нематоди на обох культурах, поліпшити фітосанітарний стан ґрунту, обмежити розповсюдження хвороб на ріпаку ярому, звести до мінімуму зараження зернових культур кореневою гниллю, частково виключити або зменшити обсяг застосування пестицидів, забезпечити підвищення родючості ґрунту й отримати екологічно чисту продукцію.
За відсутністю таких сівозмін ріпак розміщують у кормовій або польовій сівозміні з таким розрахунком, щоб повертався він на попереднє місце не раніше як через 4–6 років, дотримуючи розрив між ріпаком і цукровим буряком не менше 5 років.
Проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій насіння ріпаку ярого протруюють одним із дозволених препаратів на основі діючих речовин: диметомофу, з. п. (Акробат, 2 кг/т); карбоксину + тираму, в. с. к. (Віспар, 2,0–3,0 л/т та аналоги); клотіанідину + флуопіколіду + флуоксастробіну, тн (Модесто Плюс 510 FS, 16,7 л/т); тираму, к. с. (ТМТД, 3,0 л/т); тираму + карбендазиму, тн (Фунабен Т 480 FS, 2,5 л/т); тираму + металаксилу-М + тіабендазолу, тн (Фаер, 2,5–3,0 л/т); тіаметоксаму + металаксилу-М + флудиоксанілу, т. к. с. (Круїзер OSR322 FS, 15,0 л/т); флудиоксонілу + металаксилу -М, т. к. с. (Максим XL 035 FS, 5,0 л/т). Протруйник обирають залежно від спектра його фунгітоксичної дії та рівнів захисної спроможності стосовно хвороб, виявлених фітоекспертизою насіння.
На ріпаку ярому в період стеблування-бутонізації рослин (за висоти 10–15 см) проти комплексу хвороб (альтернаріоз, фомоз, пероноспороз та ін.) і сприянні кращому розгалуженню бічних пагонів стебла, одночасності цвітіння, формуванні більшої кількості стручків на рослині, підвищення насіннєвої продуктивності рослин проводять обприскування посівів фунгіцидами з ретардантними властивостями, які застосовують і на ріпаку озимому. Посіви ріпаку рекомендується обробляти фунгіцидами-ретардантами лише в сонячну суху і теплу погоду. За умов використання фунгіцидів-ретардантів на ріпаку слід суворо дотримуватися регламентів їх застосування.
Проти пліснявіння насіння, ураження рослин білою і сірою гниллями ефективним заходом є своєчасне збирання врожаю культури, за необхідності проведення десикації посівів. Його здійснюють за пожовтіння та побуріння 70–75% стручків у культури одним із дозволених препаратів:
- за 6–7 днів до початку збирання врожаю — Агрофен, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Десикаш, р. к. (3,0 л/ га), Дикват, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Жар БТ, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Ра, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Реглон Ейр 200 SL, р. к. (1,0–2,0 л/ га), Реглон Супер 150 SL, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Реглон Спектрум 150 SL, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Реглон Форте 200 SL, р. к. (1,5–2,25 л/ га), Ретро 150 SL, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Сквар, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Суховій, в. р. (1,5–2,5 л/ га), Суховій Некст р. к. (1,3–2,0 л/ га);
- за 10 днів до початку збирання врожаю — Баста 150 SL, р. к. (2,0–2,5 л/ га);
- за 14 днів до початку збирання врожаю — Гліфоган, в. р. (3,0 л/ га), Вулкан Плюс (3,0л/га), Домінатор 360, р. к. (3,0 л/ га), Домінатор Мега, в. р. (2,0 л/ га), Екстраклін 607, в. р. (2,4 л/ га), Клінік, в. р. (3,0 л/ га), Клінік Ікстрим, в. р. (2,0–3,0 л/ га), Райдон, в. р. (3,0 л/ га), Раундап Екстра, в. р. (2,6 л/ га), Раундап Макс, в. р. (2,4 л/ га), Раундап Пауер, рг (1,5 л/ га), Раундап Проактив, рк (3,0 л/ га), Річард, в. р. (3,0 л/ га), Суперклін 480, р. к. (3,0 л/ га), Торнадо 500, р. к. (2,0 л/ га).
Проти псування насіння, у результаті розвитку хвороб (пліснявіння, альтернаріоз, фомоз, біла і сіра гнилі), вологість товарного насіння перед закладанням на зберігання доводять до 7–8%, насіннєвого — до 8–10% і зберігають за температури не вище 10–15°С. Заорювання або приорювання післязбиральних рослинних решток суттєво знижує запас інфекції у ґрунті.
Своєчасне і якісне виконання наведених заходів істотно обмежує поширення і розвиток захворювань зводить до мінімуму використання на ріпаку хімічних засобів захисту, знижує собівартість отриманої продукції, оздоровлює довкілля.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України
