Водночас у господарствах Пiвдня України урожайнiсть рiпаку озимого не завжди висока i коливається за роками. Однiєю із причин цього явища є недостатнє природнє зволоження та погоднi особливостi зимового перiоду. З метою створення сприятливих умов для отримання сходiв та розвитку рослин в осiннiй перiод, сiльгосптоваровиробники вирощують рiпак озимий у сівозмінах на зрошуваних землях, що дозволяє отримувати значно вищi врожаї, нiж без зрошення.
За обсягами виробництва у свiтi рiпак озимий поступається лише сої. Упродовж останнiх рокiв виробництво цієї культури у свiтi сягало понад 60 млн т, а площа вирощування становить понад 35 млн га.
За останнi роки в Українi спостерiгається тенденцiя до нарощування виробництва олiйних культур. Цьому сприяло розширення посiвних площ, а також зростання урожайностi. Данi Держстату України свiдчать, що площi збирання рiпаку в 2016 р. становили 449,0 тис. га, що на третину менше попереднього року. Валове виробнитцво — 1,15 млн т.
В Українi домiнує виробництво рiпаку озимого, його питома вага досягає 90% порівняно урожайністю 2,7, тоді як ярого 1,7 т/га.
Вважають, що рiпак сьогоднi здатний замiнити у сiвозмiнах соняшник та окремi технiчнi культури.
Рiпак — винятково цiнна кормова культура. За переробки зi 100 кг насiння одержують 38–41 кг олiї, до 55–57 кг макухи, що мiстить 38–40% добре збалансованого за амiнокислотами бiлка. У 100 кг макухи мiститься 90 кормових одиниць. Тонна шроту або макухи дає можливiсть збалансувати за бiлком 8–10 т зернофуражу, збiльшуючи при цьому вмiст перетравного протеїну в 1 кормовiй одиницi із 80 до 110 г. З 1 га посiвiв рiпаку одержують до 10 ц олiї, 5–6 ц бiлкового корму i 1 ц меду, а з 1 га посiвiв такої цiнної культури, як соя, отримують лише 2 ц олiї i 7 ц бiлкового корму.
Важливі деталі у вирощуванні ріпаку
Коренева система
Добре розвинена стрижнева коренева система проникає глибоко в ґрунт, покращуючи його структуру та розпушуючи, що особливо важливо у разі використання важких тракторiв та на зрошуваних землях. На 1 га рiпаку озимого залишається близько 60,0 т кореневих решток, що в 6–7 разiв бiльше, нiж пiсля пшеницi озимої i вдвоє, нiж пiсля конюшини. Загортання у ґрунт кореневої системи i подрiбненої листостеблової маси дозволяє повертати органiчну речовину в орний шар. Пiсля її мiнералiзацiї у ґрунт надходить 60–65 кг/га азоту, 32–36 кг/га фосфорної кислоти i 55–60 кг/га калiю (це майже 2 ц амiачної селiтри, 1,7 ц суперфосфату i 1,5 ц калiйної солi).
Норми висіву
Завдяки бiологiчним особливостям рiпаку на зрiджених посiвах вiн формує чимало бiчних пагонiв, а на загущених — пiдвищену кiлькiсть стручкiв у верхнiй частинi рослини. Норми висiву його значно менші, нiж в iнших культур, і впливають на рівень врожаю.
Оптимальна густота стояння рослин повинна становити 2,5 млн насiнин на 1 га. Збiльшення чи зменшення її призводить до втрат 1–1,4 ц/га насiння. Разом з тим, не рекомендовано висiвати понад 5–5,5 кг/га насiння у зв’язку з тим, що у разi ранньої сiвби пiдсилюється загроза передчасного стеблування, а пiзньої — з’являється небезпека зниження зимостiйкостi рослин. Водночас у виробничих умовах необхідно враховувати не тiльки цей показник, а й загальну культуру землеробства, стан ґрунту та ретельнiсть дотримання технологiчних вимог у процесi пiдготовки посiвних площ.
Перезимівля
Рiпак озимий, через недостатню зимостiйкiсть, добре перезимовує лише за умов теплих зим, слабких морозiв, постiйного снiгового покриву. Навеснi для нього згубнi повернення заморозкiв та холодiв.
Бiологiчна основа врожаю (зимостiйкiсть i продуктивнiсть) закладається з осенi і залежить вiд умов проходження перших фенофаз. Рiпак озимий має високi вимоги до умов перезимiвлi, тому краще його вирощувати в районах із м’якою зимою.
Особливо згубними для рiпаку є морози за високої вологостi ґрунту. Якщо він сухий, то морози у –15–18º, а за снiгового покриву –25º С переносить без загибелi стiйко. У разі вологого ґрунту мороз –6–10ºС призводить до вимерзання.
Грунти
Рiпак озимий потребує родючих ґрунтiв із нейтральною або слабокислою реакцiєю ґрунтового розчину. Бiльшiсть типiв ґрунтiв Степу придатнi для вирощування рiпаку.
Попередники
Найкращими попередниками для рiпаку озимого є: чорний та зайнятий пар, однорiчні i багаторiчні трави та зернобобові культури, горох, удобрена рання картопля, льон. Досить задовільний попередник — озимі зернові, а серед останніх — найкращий ячмінь озимий, оскільки він перший звільняє площу.
Рiпак вибагливий до вологи
На нього значно впливає розподiл опадiв протягом року. Найменше вологи потребують рослини восени. Дружнi сходи можна отримати за наявностi вологи в десятисантиметровому шарi ґрунту не менше як 10 мм. Проте недостатня вологозабезпеченiсть весною негативно впливає на формування врожаю як насiння, так i зеленої маси, особливо в перiод початку утворення стебел. Нестача вологи у разі формування стебла затримує рiст рослини. Такi посiви передчасно зацвiтають. Посуха у фазi цвiтiння може викликати навiть опадання квiток. Рослини рiпаку озимого добре реагують на частi, але не сильнi дощi. Найбiльшу потребу у волозi рiпак вiдчуває у перiод бутонiзацiї-цвiтiння-наливу насiння.
За вирощування культури необхiдно враховувати його високу потребу у водi протягом усього вегетацiйного перiоду. Його транспiрацiйний коефiцiєнт становить 400–500 од. Оптимумом для рiпаку озимого є 600–800 мм опадiв у рiк.
Температурний режим
Цей фактор теж помiтно впливає на продуктивнiсть рiпаку. Проростає насiння за температури 1ºС. Весняне вiдновлення вегетацiї починається через 10 днiв за середньодобової температури повiтря близько 1,3ºС. Найбiльш уразлива до морозiв коренева шийка, дещо менш стiйка точка росту.
Підживлення ріпаку
Рiпак вимогливий до поживних речовин у ґрунтi. Засвоєння їх рiпаком озимим проходить у рiзнi фенологiчнi фази по-рiзному. В осiннiй перiод вiн потребує небагато поживних речовин: 20% азоту, 10% фосфору, 20% калiю вiд загальної кiлькостi, засвоюваної протягом вегетацiйного перiоду.
Рiпак потребує набагато бiльше фосфору, нiж зерновi. Бiльше всього вiн поглинає його в перiод мiж стеблуванням i цвiтiнням (2–3 кг P2O5/ га в день). Оптимізоване фосфорне живлення сприяє добрiй перезимiвлi.
Рiпак вимагає, щоб у ґрунтi був достатньо високий рiвень вмiсту калiю. Останній впливає на синтез жирiв, пiдвищує стiйкiсть до вилягання i посухи, пiдвищує нектаровидiлення та запилення.
Як свідчать результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, ріпак можна вирощувати як із внесенням органічних добрив, так і без них, але за збільшення кількості мінеральних.
Норма внесення азоту під ріпак залежить від багатьох факторів. Визначаючи осінню дозу азоту, слід брати до уваги родючість ґрунту та особливості попередника. На родючих грунтах та ще й після культур, які збагачують ґрунт азотом, норма його під ріпак озимий восени має становити 30 кг/га. На бідніших грунтах та після зернових культур передпосівну дозу азоту збільшують до 40–50, а на дуже бідних — до 70 кг/га.
Восени перед сівбою засосовують аміачну селітру, амофос, нітроамофос, сульфат амонію. Норма фосфору залежить від багатьох факторів і передусім від вмісту його в ґрунті. У зв’язку з тим, що цей елемент малорухомий, фосфорні добрива доцільно вносити у два прийоми: під післязбиральне лущення і в передпосівну культивацію. Весняне підживлення ними неефективне. Найкраща форма — суперфосфат.
Одним із важливих питань зрошуваного землеробства півдня України є виявлення потреби в калійних добривах. Каштанові ґрунти і чорноземи південні містять цілком достатній запас калію для вирощування озимих культур.
Перед посівом ріпаку
Вирощування високих урожаїв рiпаку (не менше 3 т/га) базується на високiй культурi землеробства i використаннi сучасних технологiй, внесеннi добрив, основному, передпосiвному обробiтку ґрунту, сiвбi, комплекснiй боротьбi з бур’янами, шкiдниками, хворобами та комбайновому збиранні.
Пiсля збирання врожаю зернових колосових доцільним є негайне проведення поверхневого (6–8см) обробітку з використанням легких дискових борін БДЛП-4,0, БДЛП-8,0 або лущильників дискових ЛД-8,0, ЛД-11,0 та ЛД-14,0). Через 10–12 днів після проростання падилиці зернових та бур’янів доцільно провести мілкий дисковий обробіток із використання важких дискових борін БДВП-2,5; БДВП-3,8; БДВП-7,2 з одночасним внесенням на кожну тонну соломи зернових, що використовується на добриво10 кг діючої речовини аміачної селітри. Це пов’язано з тим, що у разі загортання в ґрунт соломи зернових культур, за співвідношення у них азоту до вуглецю (N: С) 1:40, відбувається бурхливий розвиток ґрунтових мікроорганізмів, які споживають мінеральні форми азоту, доступні для рослин, та тимчасово переводять їх в органічні білкові сполуки своїх клітин. Тобто відбувається біологічне закріплення азотомістких мінеральних сполук, яке призводить до збіднення ґрунту на доступні для рослин ріпаку форми азоту.
Враховуючи те, що після збирання зернових колосових до оптимальних строків сівби озимих зернових залишається 1,5–2,0 місяці, компенсація нестачі азоту за рахунок внесення його у мінеральній формі (N10 на тонну соломи) буде сприяти швидшому розкладенню свіжої органічної речовини ґрунтовими мікроорганізмами, після відмирання яких асимільований ними азот мінералізується і стає доступним для рослин.
Подальший догляд за обробленими таким чином площами після стерньових попередників полягає у проведенні культивацій з одночасним боронуванням за проростання падалиці, бур’янів та запливання ґрунту після дощів. За сприятливих погодних умовах із середини серпня глибина культивацій не повинна перевищувати 4–5 см.
Кількість суцільних культивацій залежить від гідротермічних умов року. В роки з частими дощами вона може зростати, а в посушливі, навпаки, зменшуватися. У цей період краще використовувати широкозахватні гідрофіковані зчіпки парових культиваторів К-4,3; К-7,3; К-8,3; К-9,3; К-11.
За необхiдностi під передпосiвний обробiток ґрунту вносять ґрунтовi гербiциди (Бутізан авант, Дуал Голд, Трефлан та iн.).
Строки сівби
Це один із важливих елементiв технологiї вирощування рiпаку озимого. Оптимальні строки сівби на півдні України припадають на третю декаду серпня-першу декаду вересня.
Посiви надраннiх строкiв можуть з осенi привести до переростання рослин (замiсть прикореневої розетки утворювати стебло з великою вегетативною масою). За пiзнiх строків сiвби рослини не встигають сформувати достатню кiлькiсть листкiв у прикореневiй розетцi, розвинуту кореневу систему. Оптимальний строк висіву забезпечує утворення восени 6–8 листкiв прикореневої розетки i формування добре розвинутої кореневої системи, яка в цей перiод проникає на глибину 1–1,5 м. Але ці терміни певною мірою залежать вiд наявностi вологи в ґрунтi та випадання опадiв.
Перед сiвбою насiння слiд протруїти препаратом Круїзер 350 FS, Максим XL, Вiтавакс 200 або iншими рекомендованими протруйниками на машинах ПС-10А, ПК-20 чи ПСШ-5.
Сiють сiвалками вiтчизняного виробництва СЗТ-3,6А, СЗТ-5,4, СЗЛ-3,6, «Клен-6» i зарубiжного — «Акорд», «Амазоне» тощо.
Способи сiвби рiпаку озимого рiзноманiтнi. На насiння рiпак сiють як звичайним рядковим способом із шириною мiжрядь 15 см, так i широкорядним із 30 i 45 см. Водночас широкоряднi посіви ріпаку озимого восени потребують мiжрядних обробітків. У звичайних рядкових посiвах із мiжряддям 15 см рослини розмiщенi на площi рiвномiрнiше, швидше утворюють прикореневу розетку i закривають вiльну поверхню ґрунту мiж рядками, пригнiчуючи таким чином бур’яни, формують мiцну кореневу систему.
Захист ріпаку від бур’янів
У перiод вiд сiвби до утворення розетки справжнiх листкiв на посiвах рiпаку з’являється багато ярих i бур’янiв, що зимують. I тi, й iншi приносять восени однакову шкоду, попри те, що ярi бур’яни у зимовий час гинуть. На засмiчених полях зменшується польова схожiсть культури i значною мiрою гальмується рiст та розвиток рослин. За високої забур’яненостi орного шару ґрунту насiнням бур’янiв втрати врожаю досить iстотнi.
Шкідники та хвороби ріпаку
Хiмiчна обробка iнсектицидами починається тодi, коли знизити чисельнiсть шкiдникiв до значення економiчно обґрунтованих порогiв шкодочинностi iншими шляхами неможливо.
Великої шкоди посiвам рiпаку завдають хвороби. Найбiльш поширеними є альтернарiоз, борошниста роса, бактерiоз. Зустрiчаються локальнi ураження фомозом, бiлою i сiрою гнилями. Стiйкiсть рiпаку до шкiдливих органiзмiв значною мiрою залежить вiд рiвня агротехнологiй.
Анастасія МАЛЯРЧУК, канд. с.-г. наук
Інститут зрошуваного землеробства НААН
Володимир МАЛЯРЧУК, канд. с.-г. наук
Південно-українська філія УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого
