Поряд із тим інтенсивна технологія вирощування соняшнику в зоні достатнього зволоження допомагає збирати 40 ц/га і більше. Однак економічна ефективність цієї культури, так само як і кукурудзи, дуже сильно залежить від правильного вибору гібридів під конкретні грунтово-кліматичні умови, строки сівби та збирання.
Кожен гібрид соняшнику має розглядатися принаймні під трьома різними «фільтрами». Перший — це тип інтенсивності вирощування. Другий — технологія вирощування з урахуванням потенційної загрози вовчка соняшникового. І, нарешті, третій — специфікація гібрида щодо його товарної цінності.
Заведено виділяти три основні технології вирощування соняшнику з огляду на ступінь її інтенсивності. Це високоінтенсивні; гібриди із помірною інтенсивністю вирощування та помірно екстенсивного типу.
Сучасні високоінтенсивні гібриди соняшнику розраховані на максимальну реалізацію генетичного потенціалу культури і вимагають дотримання двох ключових умов: належного мінерального живлення і достатньої кількості вологи, а також повноцінної системи захисту рослин. Якщо ми ведемо мову про мінеральне живлення посівів таких гібридів, то маємо на увазі чітко розраховані норми NPK, необхідні для утворення запланованої урожайності та забезпечення рослин ключовими мікроелементами, передусім критично важливим для посівів соняшнику бором. Серед високоінтенсивних гібридів виділяють ті, які оптимально підходять для вирощування за умов штучного зрошення. При цьому слід звернути увагу не лише на характеристики їх урожайності, але, наприклад, стійкості до хвороб і різноманітних гнилей.
Разом із цим, сучасні високоінтенсивні гібриди соняшнику не варто розглядати як тепличні, непристосовані до стресів рослини. Впродовж останніх десятиліть зусилля світової селекції спрямовані на те, аби найбільш урожайні гібриди отримали високі характеристики стійкості до ключових стресових факторів, у тому числі і тривалої нестачі вологи. Та виявляють вони свої найкращі якості, ясна річ, за дотримання ефективної інтенсивної технології. І якщо щось піде не так, то існує ризик втратити відчутну частину очікуваного врожаю.
Якщо умови вегетації соняшнику не зовсім оптимальні, доцільно зробити ставку на гібриди помірно інтенсивного типу, які продемонструють прийнятний результат за несприятливих умов вирощування та здатні приємно здивувати своїх власників за умов добрих. Традиційно вони становлять основу посівів у більшості господарств Лісостепу і слугують своєрідним страхувальним фондом.
Свою доволі важливу роль відіграють і гібриди помірно екстенсивного типу, які висіваються найчастіше там, де агрономи не очікують особливих урожайних звершень. Це різноманітні «невдобки», нещодавно підняті землі та ті палючі степові райони, в яких складно розраховувати на результат понад 13–14 ц/га. Доволі часто такі гібриди висівають взагалі без попереднього внесення мінеральних добрив або ж дають їх у мінімальній кількості — до 100 кг/га. Висіва.nm гібриди помірно екстенсивного типу найчастіше з метою отримати якийсь прибуток за рахунок низьких інвестицій та великих площ під культурою або ж «аби земля не гуляла». В тому разі, якщо все складеться з опадами та умовами вегетації загалом, такий соняшник може забезпечити непогану рентабельність.
Слід звертати увагу на два ключові критерії вибору соняшникових гібридів. Перший — це стійкість рослин до стресів, передусім до нестачі вологи. Цей показник так чи інакше необхідно враховувати у виборі гібридів «квітки сонця» усіх ступенів інтенсивності вирощування. Звісно, зовсім без вологи нічого рости не буде, однак окремі гібриди в цьому плані володіють високим запасом міцності.
Другий критерій, особливо актуальний для господарств степової зони України — генетична стійкість гібридів соняшнику до вовчка соняшникового та придатність їх до вирощування із використанням спеціалізованих гербіцидів — Євролайтнінгу та Експресу. Окрім профілактичних та агротехнічних заходів протидії цій рослині паразиту, найвищу ефективність забезпечує або вибір гібридів зі стійкістю до максимальної кількості рас вовчка, або ж стійкість гібридів до гербіциду, який «випалює» усе живе, окрім соняшнику. Сьогодні ж найбільш перспективним вбачається сівба нових сучасних гібридів, котрі поєднують ці ознаки, володіючи запрограмованою генетичною стійкістю до великої кількості рас вовчка соняшникового та нормально переносять підвищені дози гербіциду.
Можна довго дискутувати щодо вибору технології вирощування гібридів з огляду на їх інтенсивність. Ми ж наголосимо на тому, що кожен гібрид соняшнику і тим більш новий обов’язково повинен розглядатися у контексті конкретних умов вирощування. В цьому плані особливо вагомою є роль виробника та офіційного дистриб’ютора насіння, який повинен запропонувати готову технологію чи навіть декілька на вибір, починаючи з підготовки грунту та мінерального живлення і закінчуючи потребою у десикації посівів.
Також важливо розуміти, що успішність вирощування соняшнику значним чином залежить від дотримання рекомендованих термінів сівби, тривалості строків дозрівання та інших пов’язаних факторів. Також і тому, аби уникнути одночасності дозрівання посівів та пов’язаних із цим труднощів під час збирання та перевезення врожаю. Відповідно, перед початком вибору гібридів бажано створити карту площ, відведених під соняшник, побудовану саме за принципом термінів сівби та дозрівання культур.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
