Рослина споживає азот, фосфор і калій упродовж усієї вегетації. У період від сходів до початку утворення кошика вона найвимогливіша до фосфорного живлення, помірно — до азотного та калійного; від початку утворення кошика до цвітіння вимоги до живлення всіма трьома елементами підвищенні; від цвітіння до дозрівання рослині потрібен помірний режим живлення азотом і фосфором і посилений — калієм.
Основні елементи живлення — азот, фосфор і калій по-різному впливають на ріст, розвиток і формування продуктивності соняшнику. Азот у поєднанні з іншими елементами живлення посилює ріст рослин, сприяє збільшенню листкової поверхні, посилює фотосинтез, що в результаті призводить до збільшення врожаю. Надлишок азотного живлення зумовлює утворення занадто високих рослин і спричинює нераціональне використання води, що призводить до браку вологи в критичні фази розвитку культури (цвітіння й наливання сім’янок). Підвищується чутливість до шкідників і хвороб. До того ж знижується нагромадження олії в насінні. Негативна дія азоту на вміст олії проявляється, головним чином, за порушення оптимального співвідношення азоту й фосфору в бік збільшення вмісту азоту або за внесення великих доз азоту. Кращим є помірне азотне живлення на початку вегетації (до утворення кошиків) і після цвітіння та посилене — у міжфразний період від бутонізації до цвітіння.
Фосфор відіграє особливу роль у мінеральному живленні соняшнику, а саме сприяє кращому розвитку його кореневої системи, закладанню репродуктивних органів із більшою кількістю квіток у кошику. За оптимального фосфорного живлення пришвидшується розвиток рослин, економніше витрачається волога, більше накопичується олії в насінні. За своєю дією азотні й фосфорні добрива доповнюють одне одного, тобто порушення фосфорного обміну до порушення азотного обміну. Критичним періодом у споживанні фосфору є начальний — до утворення 3–4 пар справжніх листків, тобто до початку закладання репродуктивних органів. Навіть якщо на короткий час забрати фосфор із живлення в цей час, це призведе до зниження врожайності, і навіть наступне додавання його до живлення вже не покращить ситуацію.
Калій — елемент, потрібний для нормального перебігу процесу фотосинтезу. Він посилює відтік його продуктів (вуглеводів) із листків в інші органи рослини. Під дією калію рослини краще утримують воду й легше витримують короткочасні засухи. Найчутливіші рослини до браку калію у фазу утворення кошика — цвітіння, а також у фазу дозрівання. Калійні добрива на чорноземних ґрунтах застосовувати не доцільно. Внесення калію може бути виправданим тільки на ґрунтах із низьким умістом цього елемента.
Система удобрення соняшнику складається з основного внесення під оранку, припосівного внесення та підживлення по листку. Фосфорні й калійні добрива вносять під зяблевий обробіток ґрунту, а азотні — під передпосівну культивацію. Також ефективним є внесення повного мінерального добрива навесні на глибину 12–14 см. Найефективнішими дозами добрив є N40-60P60-90. Високі результати забезпечує рядкове внесення комплексних добрив під час сівби з дозуванням N10-15P15-30К15-30, зокрема на ґрунтах із низьким умістом рухомих сполук елементів живлення. Це підвищує врожайність насіння соняшнику на 0,2–0,3 т/га. Підживлення за умови достатньої кількості вологи слід проводити під час першого міжрядного обробітку на глибину 10–12 см у дозі N10-20P10-30.
Роль мікроелементів у живленні соняшнику
Для нормального розвитку рослинного організму застосування тільки мінеральних або органічних добрив недостатньо. Роль мікроелементів у живленні рослин багатогранна. Зокрема, Cu, Mo, Mn, Co, Zn, B та інші підвищують активність багатьох ферментів і ферментативних систем у рослинному організмі й покращують використання рослинами поживних речовин із ґрунту й добрив. Критичними щодо зниження продуктивності соняшнику внаслідок дефіциту мікроелементів є фази 2–3 пари листків і бутонізації (8–10 пар листків). Брак у ці періоди бору, цинку, марганцю веде до недобору врожаю. Збалансованість живлення соняшнику мікроелементами має виняткове значення для підвищення виробництва насіння.
Соняшник дуже чутливий до браку бору, особливо під час посухи й на карбонатних ґрунтах. Бор забезпечує проростання пилку і запліднення квіток, а за його браку молоді листки сильно деформуються через відмирання тканин біля їхньої основи, рослини відстають у рості, головки деформуються, сім’янки нерівномірні, точки росту відмирають. Брак бору в живленні соняшнику проявляється на піщаних ґрунтах, за високого вмісту азоту або кальцію, низьких температур і за посухи.
Марганець активізує ферментативні процеси, бере участь в азотному обміні, процесі фотосинтезу та синтезі білків, істотно впливає на врожайність. Його брак проявляється у вигляді хлоротичних цяток на молодих листках. З тим старі та дуже молоді листки не пошкоджуються. Зазвичай на рухомі сполуки марганцю збіднені ґрунти з високим умістом гумусу, легкого гранулометричного складу, з нейтральною або лужною реакцією, після марганцефільних попередників. Унесення марганцевих добрив у ґрунт малоефективне, тому проводять позакореневі підживлення.
Магній бере участь в обміні азоту, фосфору та синтезі білків. За його браку спостерігається пожовтіння між жилками, яке починається з верхівок і країв листків. Старі листки уражуються першими, в’януть. Брак магнію в живленні соняшнику проявляється на піщаних і кислих ґрунтах, а також за високого вмісту калію в ґрунті та за низьких температур.
Оптимізація живлення сіркою покращує засвоєння рослинами азоту, збільшує вміст олії та підвищує врожай соняшнику. За її дефіциту молоді листки набувають блідо-зеленого або жовтого забарвлення, з’являється плямистий хлороз. Ріст рослин пригнічується. Брак сірки в живленні соняшнику виявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу, з кислою реакцією ґрунтового середовища, погано аерованих, із низьким умістом гумусу.
Іншими важливими мікроелементами для соняшнику є також молібден, мідь і залізо.
В останнє десятиріччя аграрна наука, яка вичерпала можливості інтенсивного внесення органічних і мінеральних добрив, пішла шляхом створення стимуляторів — препаратів, що сприяють посиленій переробці та засвоєнню поживних речовин рослинами як з добрив, так і з ґрунту.
Регулятори росту рослин спроможні істотно підвищувати врожаї та покращувати якість продукції олійних культур. Вони підвищують стійкість до несприятливих умов, зокрема підвищених температур, браку вологи, фітотоксичної дії пестицидів, ураження хворобами.
Препарати нового покоління належать до малотоксичних речовин, не виявляють негативного впливу на мікрофлору ґрунтів і швидко транспортуються ґрунтовими мікроорганізмами. Мікроелементи здатні пришвидшувати розвиток рослин і дозрівання насіння, підвищувати стійкість рослин до несприятливих умов навколишнього середовища та проти низки бактеріальних і грибних хвороб.
Результати наукових досліджень
За даними наукових досліджень з визначення впливу додаткового живлення на продуктивність соняшнику гібрида Ратник, проведених в Інституті олійних культур для умов південного Степу України, встановлено, що найбільший рівень урожайності 3,26–3,46 т/га спостережено за внесення повної дози мінеральних добрив N60P90К60. Приріст урожайності від застосування добрив дорівнював: на фоні внесення N40 — 0,36–0,45; на фоні внесення N40P60 — 0,45–0,52 і на фоні внесення N60P90К60 — 0,52–0,64 т/га. Спостережено зростання врожайності соняшнику під впливом регуляторів росту за всіх фонів живлення на: контролі без добрив — 0,21–0,32; на фоні внесення N40 — 0,17–0,24; на фоні внесення N40P60 — 0,18–0,25 та на фоні внесення N60P90К60 — 0,13–0,20 т/га. Найбільша врожайність соняшнику гібрида Ратник — 3,46 т/га отримана на фоні внесення добрив у дозі N60P90К60 під передпосівну культивацію й обробки посівів у фазу 6–8 листків сумішшю препаратів Рост-концентрат + Хелатин олійні. Найефективнішим за всіх фонів живлення виявилося застосування суміші препаратів Рост-концентрат + Хелатин олійні (табл. 1).
Таблиця 1. Вплив застосування добрив і регуляторів росту на врожайність соняшнику гібрида Ратник, 2016–2018 рр.
Уміст жиру в насінні соняшнику гібрида Ратник на контролі (без добрив) становив близько 45,8–46,1%. У варіантах з унесенням мінеральних добрив спостережено зниження олійності насіння на 0,1% на фоні внесення N40, на 0,4–0,5% — на фоні внесення N40P60 і на 0,7–0,9% на фоні внесення N60P90К60. В той самий час застосування рістстимуляційних препаратів призвело до збільшення вмісту жиру на всіх фонах живлення на 0,1–0,4%. Ураховуючи рівень урожайності, більший вихід олії 1291–1379 кг/га отримано на фоні внесення повного мінерального добрива в дозі N60P90К60 (табл. 2).
Таблиця 2. Вплив застосування добрив і регуляторів росту на уміст жиру в насінні та вихід олії соняшнику гібрида Ратник, 2016–2018 рр.
Отже, слід зазначити, що для отримання високих урожаїв соняшнику в системі удобрення потрібно поєднувати внесення мінеральних добрив із позакореневим підживленням мікродобривами у вигляді хелатів у критичні фази розвитку культури. Цей захід гарантовано забезпечує рослини соняшнику мікроелементами в найдоступніших формах, завдяки чому підвищується його продуктивність.
Олександр ПОЛЯКОВ, д-р с.-г. наук,
завідувач відділу агротехнологій та впровадження
Ольга НІКІТЕНКО, науковий співробітник
відділу агротехнологій та впровадження
Святослав ЛІТОШКО, аспірант
Інституту олійних культур НААН
