Перед збиранням ріпаку потрібно враховувати, що його посіви нерівномірно дозрівають і утворюють переплетений рослинний килим, а зріле насіння легко осипається зі стручків.
Традиційно описують два способи збирання, але насправді їх може бути чотири:
• обмолочування валків підбирачами;
• обмолочування валків традиційним зерновим різальним апаратом;
• пряме комбайнування традиційним різальним апаратом;
• пряме комбайнування подовженим різальним апаратом.
Сучасні гібриди й сорти є добре придатними до прямого комбайнування. Тому з боку втрат, якості врожаю, економіки, наявності робочої сили пряме комбайнування ріпаку подовженим різальним апаратом є найкращим за будь-які інші види. Роздільне збирання може бути виправдане тільки за високої засміченості та в регіонах із сильними вітрами. На засмічених посівах позбутися проблеми можна десикацією чи внесенням гербіцидів суцільної дії або ж використати підбирач, бо в разі обмолочування з нормальним різальним апаратом втрати занадто високі.
На економіку збирання ріпаку більше, ніж в інших культур, впливає вологість збиральної маси, тому що насіння у нього менше, ніж соломи, а вона вирішальною мірою визначає продуктивність комбайна, якість збирання, втрати й витрати загалом.
Правильний вибір строку збирання
Через тривалий період цвітіння дозрівання ріпаку відбувається нерівномірно й розтягнуте в часі. З цим пов’язана й перша складність у збиранні ріпаку: визначення правильного строку збирання. Залежно від ярусу розміщення стручків насіння на одній і тій самій рослині дозріває по-різному. Якщо верхні стручки вже дозріли та навіть можуть розтріскуватися, наливання насіння в нижніх стручках ще триває, і вони можуть компенсувати втрати насіння у верхній частині суцвіття. Тому правило № 1: 1 розтрісканий стручок = 1 зеленому стручку. Взагалі ж у виробничих умовах доводиться часто спостерігати перебільшення втрат від осипання та недооцінку втрат через збирання посівів із зеленими «гумовими» стручками у нижній частині рослин. Тож для початку уважно проаналізуймо табл. 1. Норма висіву ріпаку озимого на 1 м² в середньому становить 45–50 насінин. Тому кількість осипаного насіння 300–400 шт./м² (майже в 10 разів більша, ніж норма висіву) в багатьох викликає панічний настрій, але це втрати менше ніж 0,5% врожаю. Зрозуміло, що й це насіння прикро втрачати, але, на жаль, зібрати будь-яку культуру з нульовими втратами поки що не вдається.
Таблиця 1. Орієнтовні втрати від осипання насіння ріпаку до збирання (врожайність — 4,0 т/га, маса 1000 насінин — 5,0 г)
І ситуація навпаки — недооцінка втрат, які бувають дуже суттєвими через збирання ріпаку із зеленими нижніми стручками (табл. 2). Так, комбайнування посівів із п’ятьма «гумовими» стручками призводить до втрат близько 100 кг/га, а це вже майже 3% недобору! А за 10 і більше стручків — ситуація катастрофічна…
Таблиця 2. Орієнтовні втрати насіння внаслідок збирання недозрілих стручків ріпаку (врожайність — 4 т/га, маса 1000 насінин — 5,0 г)
Від початку дозрівання насіння у верхньому ярусі до повного дозрівання їх у нижньому ярусі потрібно від 3-х до 5 тижнів. Тому для пришвидшення строків збирання та більш рівномірному дозріванню в більшості регіонів України рекомендується проводити десикацію посівів за побуріння 70–75% стручків і вологості насіння в середньому та верхньому ярусі 20–25%. Як правило, без десикації ріпак збирають тільки в степових районах на богарі, де він зрідка формує врожайність вищу за 2 т/га. Десикацію проводять за 5–7 днів до збирання десикантами з д. р. Дикват (2–3 л/га) та за 10–12 днів — з д. р. Глюфосинат амонію (2,0–2,5 л/га). На запирієних площах доцільно використати за два тижні до збирання гербіциди суцільної дії з д. р. Гліфосат (3 л/га). Вони знищують бур’яни й підсушують рослини. Десикація зменшує втрати насіння під час збирання й економить витрати енергії на досушування насіння. На полях із потенційною врожайністю понад 3 т/га рекомендується збільшувати норму витрати препарату на 30–50% та норму витрати робочого розчину до 400 л/га.
Є цікавий досвід обприскування посівів «стікерами» для зменшення втрат насіння під час дозрівання ріпаку. Ці препарати створюють міцну, еластичну водостійку плівку, що склеює стручки й запобігає розтріскуванню. Плівка обмежує надходження води в стручки, одночасно вода легко втрачається назовні. Плівка така еластична, що легко розтягується мірою збільшення маси насінин у стручку. Рослини після внесення препарату не засихають, далі вегетують і нагромаджують пластичні речовини в процесі фотосинтезу. Це є важливим, бо стручки ріпаку формують понад 80% врожаю. В останні дні достигання приріст урожаю є найвищим. Тобто цей препарат не діє як десиканти — стручки рівномірно достигають і підсихають. Вносять їх приблизно за 2–3 тижні до збирання. Проте тут потрібно зауважити, що більшість сучасних сортів і гібридів ріпаку мають досить високу стійкість до розтріскування, як порівняти із сортами давнішої селекції.
Часто можна натрапити на рекомендації, що найкращим строком для збирання культури є показник вологості насіння 12–13%. Проте це виправдано частково і, як правило, призводить до великих економічних затрат на сушіння збіжжя. Тому збирання ріпаку бажано розпочинати за вологості близько 10% (10–12% — за суттєвого навантаження на комбайн і 9–10% — за оптимального навантаження). Насіння має вже блискуче чорне забарвлення й тверде насіння, яке дуже важко розчавити нігтями пальців і шелестить у стручках, коли їх струшуєш.
Після настання терміну збирання посіви ріпаку слід швидко зібрати (бажано за 3–5 днів), щоб уникнути розтріскування стручків і втрат через зниження вологості. Період збирання ріпаку можна подовжити шляхом сівби сортів різної групи стиглості та поступовим проведенням десикації, враховуючи навантаження на комбайн. Але на практиці часто ріпак збирають дуже рано. Сучасні сорти й гібриди, як уже згадували раніше, відрізняються досить високою стійкістю до розтріскування, так що краще збирати трохи пізніше, ніж дуже рано. Збирання за 8 днів до повної стиглості ріпаку призводить до втрат 0,2–0,5 т/га й зниження вмісту жиру на 3–4%. Занадто ранній строк збирання ріпаку ускладнює обмолот. Вологі частини стебел значною мірою знижують пропускну здатність комбайна, забивають молотильний апарат і решітний стан, підвищують уміст зелених домішок у бункері з усіма негативними наслідками. За занадто раннього збирання відбувається сильне зворотне зволоження насіння: вологі стебла сплющуються в молотильному апараті, виділяючи вологу, що зволожує сухе насіння. Зворотне зволоження може становити до 4%. Щоб визначити оптимальний період збирання, потрібен інтенсивний контроль стеблостою. Також не слід орієнтуватися на втрати на краю поля, де вони через розтріскування стручків зазвичай вищі.
Проведення збирання та регулювання комбайна
За прямого комбайнування ріпаку слід звертати увагу на втрати насіння на різальному апараті. Вони можуть становити до 90% втрат і досягати кількох центнерів із гектара. Для збирання ріпаку однозначно потрібно застосовувати жатки з подовженим різальним апаратом. Значно знижують втрати насіння комбайни із жатками Power Flow або обладнання жатки комбайна пасивним дільником (за невисокої висоти рослин, зріджених посівів і низької врожайності) чи вертикальним бічним ножем і видовження її платформи, встановлення подовженого різального апарата (так званий «ріпаковий стіл», або Vario-жатки). Подовження платформи різального апарата в зоні його дії зменшує втрати врожаю приблизно з 5–6 до 2,5% по жатці. До того ж заощаджується в середньому 0,7 л/га дизельного пального.
У разі збирання ріпаку без «ріпакового стола» навіть за дотримання всіх правил роботи втрати зазвичай становлять 150–200 кг/га (рис. 1).
Рис. 1. Втрати насіння ріпаку під час збирання, кг/га (за Д. Шпаар)
Скошувати ріпак можна незалежно від напрямку полеглих рослин. Проте за сильного вилягання менші втрати отримують за збирання в протилежному до вилягання напрямку.
Щоб звести до мінімуму втрати під час збирання, його проводять із високим зрізом стебла — на 2–5 см нижче від нижнього ярусу стручків. Завдяки цьому не лише знижуються втрати насіння, а й значно зменшується його вологість, а також кількість рослинних домішок (табл. 3).
Таблиця 3. Вплив висоти зрізання ріпаку на втрати насіння за проведення прямого комбайнування (за Д. Шпаар)
Важливе правильне регулювання комбайна, яке протягом дня треба коригувати відповідно до умов збирання. Чим сухіший стеблостій і дозрівші стручки, тим меншим має бути число обертів барабана. Занадто високі оберти викликають пошкодження насіння й сильне подрібнення соломи, внаслідок чого відбувається погане очищення збіжжя й збільшуються втрати. За нерівномірного дозрівання стручків можна трохи підвищити число обертів молотильного барабана. Зрозуміло, що в роторних комбайнів налаштування має свої конструктивні особливості. На користь високої якості продукту обмолоту втрати насіння по молотильному апарату можна допускати в розмірі до 0,5%.
Збирають ріпак із високою робочою швидкістю (5–6 км/год), яка обмежується втратами на соломотрясі й решетах у розмірі 1%. Чим вища швидкість руху комбайна, тим активніше мають працювати молотильний апарат і очищення. Якщо робоча швидкість комбайна занадто низька, на решетах буває занадто тонкий і нерівномірний шар обмолоченої маси, а відокремлення насіння правильним регулюванням потоку повітря утруднюється. Буває, що занадто велика кількість насіння виноситься потоком повітря або ж частка сміття в бункері є великою.
На відміну від зернових культур ріпак добре обмолочується і вночі, що дає можливість цілодобової роботи техніки.
Проблема падалиці
Оскільки падалиця ріпаку — небезпечний засмічувач для багатьох культур, а його насіння, особливо на важких ґрунтах, зберігає схожість протягом багатьох років (більше як 10 років), його не можна глибоко заорювати. З фітосанітарних причин після збирання ріпаку слід швидше зрізати солому, що залишилася, подрібнити її дисковими боронами й мілко заорати. Цей захід важливий для боротьби з хворобами, що зберігаються на рослинних рештках й уражають нові посіви ріпаку. Дрібне розпушування ґрунту й закладення насіння в результаті такого обробітку створює умови для його проростання. Як правило, насіння ріпаку проростає навіть за мілкого заорювання вже через 4 дні, а через 10–14 днів можна провести нормальне лущення на глибину 6–9 см.
Анатолій ЮНИК, канд. с.-г. наук, доцент кафедри рослинництва
Національного університету біоресурсів і природокористування України
