Здоров’я поля
Водночас серед українських аграріїв ще вистачає тих, хто стерню на полі спалює і вважає такі дії правильними. Таке рішення вони мотивують знищенням патогенної мікрофлори, шкідливих комах і насіння бур’янів у верхньому шарі ґрунту. Вартість такого агротехнічного заходу — всього один сірник (якщо не враховувати розмір штрафу!). Проте насправді все це зовсім не так. Коли полем зі стернею та/або соломою «гуляє червоний півень», то температура в найродючішому шарі ґрунту від 0 до 5 см сягає близько 340–360 °С. Тобто відбувається його стерилізація — патогенні мікроорганізми гинуть, але і корисна біота також.
Схожа ситуація зі шкідливими комахами. Науковими дослідженнями доведено, що результативність спалювання стерні залежить від діаметра стебла стерні. Наприклад, результати досліджень свідчать, що коли до спалювання діаметр стебел пшениці в середньому становив 0,23 мм, то кількість личинок трачів зменшилась у ґрунті на 87%, а за діаметра 0,33 мм — всього на 36%. На личинки пшеничного трипса спалювання стерні вплинуло менше: їх кількість зменшилась на 26% до контролю, а от на чисельність пупаріїв чорної пшеничної мухи, що залягли в ґрунті, вогонь практично не вплинув.
Інша ситуація з корисною фауною. Її стає менше в кілька разів після спалювання стерні. Активність хижих турунів і павуків зменшується і внаслідок цього збільшується злакових попелиць, пшеничних мух, піщаного мідляка тощо. Тож як метод «очищення» поля спалювання стерні не працює, а, навпаки, робить ситуацію ще гіршою.
Разом зі стернею горять і поживні речовини
За даними аналітиків українського ринку, втрати азоту від спалювання стерні на 1 га зернових становить від 20 кг, а втрата вуглецю — до 3000 кг/га. «Ми відбирали зразки ґрунту з поля, на частині якого була спалена стерня. Така нагода трапилась через те, що поле господарства зачепив вогонь, але господарство встигло відорати пожежу від загальної площі, — згадує Олексій Тарасенко, головний агрохімік Agrilab. — За результатом аналізу зразків, уміст гумусу на спаленій частині поля був на 0,3% в абсолютній величині меншим, ніж на іншій, а вміст азоту — тоді виконали аналіз на лужногідролізовані форми — на 20–30%. І все це за результатами аналізу 20-сантиметрового шару, а реальна картина, що її могла показати діагностика поверхневого шару, ще гірша».
Ефективне керування рослинними рештками
Лишається головне питання: «Що роботи з рослинними рештками?» Відповідь: віддати на поживу мікробіоті. Передусім пожнивні рештки потрібно подрібнити так, аби довжина переважної більшості з них становила 5–10 см. Потім рівномірно розподілити їх полем і перемішати з ґрунтом у шарі завглибшки 10–15 см залежно від гранулометричного складу.
«Рослинні рештки можуть розкладати як аеробні, так і анаеробні мікроорганізми, — зазначає Олексій Тарасенко. — Тільки в першому випадку відбуватиметься мінералізація, а в другому — гниття. Якщо загорнемо рештки на глибину до 30 см, то продукуватиметься більша кількість розчинних органічних сполук, які депресивно впливатимуть на наступну культуру, менше утвориться поживних для рослин речовин та й загалом процеси розкладання відбуватимуться повільніше. Тому рослинні рештки краще глибоко не заганяти, тим паче якщо ґрунт — важкий. Ще один спосіб ефективного керування пожнивними рештками — технологія strip-till».
Про такий досвід роботи з пожнивними рештками розповів Григорій Войтенко, очільник ФГ «Ятрань» (Кіровоградська обл.). Він працює за технологією strip-till і в умовах посухи минулого року на основі технологічних карт виростив кукурудзу з врожайністю зерна в середньому 10 т/га:
«Наше господарство розташовано в південно-західній частині України: 200 км до Одеси. Кліматичні умови — фактично Південь. Увесь наш успіх роботи в полі залежить від зберігання вологи. Пожнивних решток не бійтеся — треба мати обладнання, щоб із ними працювати. Їх не варто приорювати, адже вони заберуть вологу, за яку постійно боремось. Ви з ними подружіться: лишіть на поверхні й трошки поділіться азотом із біотою. До збирання врожаю їх уже не буде: є точка роси й нижня частина постійно розкладається».
Таблиця. Розкладання рослинних решток різних сільськогосподарських культур
Джерела: https://www.nrcs.usda.gov/Internet/FSE_DOCUMENTS/nrcseprd331820.pdf,
https://www.gov.mb.ca/agriculture/crops/soil-fertility/pubs/fer01s02.pdf
Добрива для добрив
У будь-якому разі з тим, що лишилось, після збирання врожаю працює велика кількість ґрунтових мікроорганізмів, зокрема на них добре розвивається Azotobacter. Воно і зрозуміло — рештки рослин місять понад 75% вуглеводів: целюлоза, геміцелюлоза, пентоза, лігнін, цукри та крохмаль.
Інтенсифікація розкладання рослинних решток — це, в першу чергу, створення оптимальних умов для життєдіяльності мікроорганізмів. Ми не можемо вплинути на температуру та вологість ґрунту, але можемо працювати з кислотністю, вмістом кальцію, співвідношенням вуглецю до фосфору, а головне — азотом. Простіші забиратимуть його з ґрунту в будь-якому разі, аж до завершення процесів розкладання. Тому вигідніше робити компенсаційні внесення, щоб і біота «жирувала», і культура була забезпечена. Скільки?
«Відповідь на це запитання може дати аналіз ґрунту на вміст азоту в амонійній формі, що першочергово засвоюють мікроорганізми, — наголошує Олексій Тарасенко. — Другий фактор, на основі якого розраховується компенсаційна норма, — співвідношення азоту до вуглецю в рештках рослин. Можна орієнтуватись на непрямі показники. Наприклад, у моїй практиці трапився випадок, коли карту-завдання на диференційоване внесення азоту робили на основі карти врожайності озимого ячменю. За коефіцієнтом порахували можливий обсяг побічної продукції й далі на основі співвідношення азоту до вуглецю в рештках визначили компенсаційні норми елемента живлення та сформували карту на диференційоване внесення».
Обсяг побічної продукції розраховується за коефіцієнтом співвідношення зерна до маси рослинних решток. Згідно з даними науковців у доповіді «Потенціал біомаси побічної продукції рослинництва» для пшениці цей коефіцієнт становить 1 до 1,1, кукурудзи і ріпаку — 1 до 1,3; сої — 1 до 1,4, соняшнику — 1 до 1,9 (О. П. Ткачук, 2020).
«Розкладання рослинних решток найкраще відбувається за співвідношення вуглецю до азоту 20 : 1. Чим ширше це співвідношення, тим більше потрібно азоту, й навпаки. Тому, наприклад, для пришвидшення розкладання решток сої чи гороху азот практично не потрібно вносити, а для решток пшениці — орієнтовно 10 кг азоту в д. р. на 1 т рослинних решток», — зазначає Олексій Тарасенко.
Яке добриво вносити
«Оптимальним добривом для виконання цієї технологічної операції є аміачна селітра. Як варіант — сульфат амонію, але тут може бути суттєве підкислення ґрунтового шару, а ми ж даємо це добриво, щоб працювала мікрофлора, — наголошує Олексій Тарасенко. Можна вносити КАС або й карбамід, але останній треба загорнути в бажано вологий ґрунт і за невисоких температур, інакше будуть значні втрати азоту з добрива. Унесення мінеральних добрив — не єдиний варіант. Можна вносити рідкі органічні добрива або використовувати деструктори за умови чіткого дотримання норми».
Тож алгоритми роботи з рослинними рештками — прості й доступні. Головне — не лінуватися. І тоді те, що раніше сприймалось як «проблема на полі», стане економічною перевагою.
Дмитро ВОКАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
