Сірка в ґрунтах України: як покращити врожайність сільгоспкультур

Поряд із основними елементами живлення — азотом, фосфором, калієм — не менш важливою є сірка, яка є одним із п’яти макроелементів, що входять у структуру білка. Вона є складовою частиною амінокислот, білкових сполук, вітамінів, покращує засвоєння нітрогену рослинами. Візуально за її браку молоді листочки набувають світло-зеленого кольору, спостерігаються хлорози або некрози верхівок листків через сповільнення коефіцієнта використання азоту. Ознаки схожі до самого дефіциту азоту.

Тому часто помилково вносять азотні добрива, а ефекту їх дії не фіксують. Функція сірки передбачає також формування в рослинах захисного ефекту від хвороб і шкідників, підвищення стійкості до посухи та низьких температур.

Основним джерелом сірки для рослин є ґрунт й органічні та мінеральні добрива. Дефіцит сірки часто фіксується на ґрунтах із низьким умістом гумусу та високим умістом заліза.

Ґрунтовий покрив України представлено різними типами ґрунтів, які характеризуються різноманітними показниками родючості орного шару. Компанія Yara провела обстеження й надала інформаційні матеріали щодо «останніх» 10 тис. результатів аналізу проб ґрунту з усієї України, які були проаналізовані в лабораторії Lancrop Laboratories (Велика Британія, м. Поклінгтон).

Характерною особливістю отриманих результатів є те, що в переважній більшості зразків виявлено недостатній уміст сірки, (рис.). Класифікація ґрунтів щодо вмісту сульфуру передбачає розмежування шкали показників умісту елемента живлення:

• ≤7 ppm — дуже низький;

• 8–11 ppm — низький;

• 12–15 ppm — середній;

• 16–22 ppm — високий;

• ≥23 ppm — дуже високий.

У 79,61% проаналізованих зразків уміст сірки є дуже низьким, 11,02% характеризуються низьким її умістом.

Рис. Розподілення ґрунтів України за вмістом сульфуру, %

З проаналізованих в агрохімічній лабораторії ґрунтових проб тільки 5,25% мають середній, 2,16% — високий і 1,96% — дуже високий уміст сульфуру.

Така невтішна динаміка з кількістю сірки в ґрунтах України та високе насичення сівозміни культурами, вимогливими до цього мезоелемента, вимагають обов’язкового використання в технологіях вирощування сірковмісних добрив.

На сьогодні серед вітчизняних аграріїв найбільшого поширення набули такі сірковмісні добрива, як сульфат амонію (NН₄)₂SO₄, містить у своєму складі 21% азоту та 24% сульфуру; салетросан 26 та салетросан 30 (сульфат-нітрат амонію) — відповідно NS (26 : 13) та (30 : 7); тіосульфат амонію (NH₄)₂S₂O₃ — 12% загального нітрогену та 26% елементарної сірки; YaraBela SULPHAN NS 24 : 6; сульфат магнію, який буває двох видів — кизерит (MgSO₄ × H₂O) та епсоміт (MgSO₄ × 7H₂O). Ці сполуки добре розчинні у воді й містять сірку в доступній для рослин сульфатній формі, а її вміст становить 14–22%.

Зазначені сірковмісні добрива можна використовувати як для основного внесення, так і для підживлень.

Отже, враховуючи те, що велика кількість ґрунтів України є бідними на сірку, ризики дефіциту цього елемента можуть призвести до значного недобору врожаю. Тому для збалансованого живлення рослин рекомендується в технологіях вирощування сільськогосподарських культур використання сірковмісних добрив, що забезпечить економію азотних через покращення коефіцієнта використання нітрогену, підвищить стресостійкість рослин і якість отриманої продукції.

Іван СЕНИК, д-р с.-г. наук, професор кафедри агробіотехнологій
Західноукраїнського національного університету
Галина СИДОРУК, канд. с.-г.наук, вчений секретар
Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної
станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН
МАЗУР С. С., аспірант Уманського національного університету садівництва