В останні десятиріччя в землеробстві Степу України внаслідок кризових явищ і падіння культури землеробства збільшилась потенційна засміченість чорноземів в орному шарі ґрунту вегетативними (150–300 тис. пагонів/га) і насіннєвими (0,5–1,0 млрд шт./га) органами розмноження. Водночас загальновизнаним уважається чистим ґрунт (культурний стан ґрунту), в орному шарі якого менше ніж 1 тис./га коренів багаторічних і 10 млн шт./га схожого насіння малорічних бур’янів.
Через надмірну потенційну засміченість у посівах сочевиці звичайної за вегетаційний період може з’явитися на 1 м² до 1,5–2,0 тис. сходів малорічних і 15–30 паростків або пагонів багаторічних коренепаросткових бур’янів). Бур’яни впливають на ріст і розвиток рослин сочевиці, безпосередньо перешкоджаючи отримувати енергію світла, мінеральне живлення і воду, затримуючи ріст культури та знижуючи врожайність. Шкідливість бур’янів для сочевиці залежить від їх видового складу, умов вологозабезпеченості, скоростиглості сорту, потужності посіву, потенційної забур’яненості орного шару, техніки та заходів догляду за посівами сочевиці. Найбільш шкодочинними є дводольні бур’яни, серед яких особливо багато однорічних видів, хоча є й багаторічні. Проростання насіння бур’янів у посівах сочевиці звичайної найінтенсивніше відбувається з першої декади травня по першу декаду червня. Багато видів ярих однорічних бур’янів мають розтягнутий період появи сходів і можуть проростати впродовж усього вегетаційного періоду. Тому очистити посіви сочевиці звичайної від бур’янів короткочасними ефективними заходами практично неможливо, бо захист культури від бур’янів вимагає довгострокової стратегії, що охоплює всю сівозміну.
Найефективнішим і найдієвішим шляхом контролювання бур’янів у процесі вирощування сочевиці є застосування ґрунтових і післясходових гербіцидів. Проте арсенал гербіцидів, якими можна обробляти посіви сочевиці для боротьби з бур’янами, досить обмежений. До того ж у зв’язку зі зміною кліматичних умов, появою нових сортів сочевиці, елементів технології її вирощування, а головне з появою нових хімічних засобів захисту рослин виникає потреба в подальшому вивченні біологічної (господарської) ефективності гербіцидів та їх бакових сумішей для виявлення найкращих і найоптимальніших їх комбінацій і розробки регламентів природоохоронного використання останніх для надійного контролювання бур’янів у посівах сочевиці у вирощуванні її в Північному Степу України.
Наукові досліди
Роботу проводили на науково-дослідному полі навчально-наукового центру ДДАЕУ на чорноземах звичайних малогумусних середньопотужних пилувато-середньосуглинкових на лесі. Ґрунти характеризуються високою потенційною і ефективною родючістю: вміст гумусу — 3,9%, загальний азот — 0,22, фосфор — 0,13, калій — 2,2%. Потенційна засміченість ґрунту в місцях проведення дослідів вегетативними органами розмноження багаторічних коренепаросткових бур’янів становила: 100–120 тис. шт./м² (тобто середня) і насінням малорічних: 800–900 млн шт./га в орному шарі (висока).
Агротехніка вирощування сочевиці звичайної відповідала загальноприйнятій в зоні Степу. Попередник — пшениця озима. Гербіциди в досліді вносили малогабаритним обприскувачем ОМ-4, розробленим кафедрою загального землеробства та ґрунтознавства ДДАЕУ та ТОВ «Агромодуль». Сочевицю звичайну (сорт Лінза) висівали сівалкою СН-16. Забур’яненість посівів культури визначали кількісно-ваговим методом шляхом накладання по найбільшій діагоналі ділянок у п’яти точках облікових рамок (0,25 м²) із визначенням їх кількісно-видового складу й наступним перерахунком рясності на 1 м² поля. За останнього обліку всі бур’яни з облікових рамок зривали, етикетували й висушували до повітряно-сухого стану для визначення їх надземної біомаси.
Схема досліду з вивчення ефективності ґрунтових і післясходових діючих речовин гербіцидів і їх бакових сумішок у посівах сочевиці містила шість варіантів і була такою:
• контроль (без обробки);
• прометрин 400 г/л + метрибузин 100 г/л — 2,5 л/га (до сходів);
• пропизохлор 720 г/л — 2 л/га + пендиметалін 330 г/л — 3,5 л/га (до сходів);
• метрибузин 600 г/л — 0,5 л/га (у фазу до 4 вузлів культури);
• імазамокс 40 г/л — 0,6 л/га (у фазу від 2 до 6 вузлів культури);
• імазетапір 100 г/л — 0,35 л/га + 0,35 л/га (у фазу від 6 вузлів культури та через 5 діб повторно).
Урожай сочевиці звичайної визначали вручну рамочним методом із наступним перерахунком виходу зерна до стандартної вологості 14%. Ефективність дії гербіцидів розраховували за загальноприйнятою методикою.
Розміщення ділянок у досліді — послідовне: 1-2-3-4-5-6. Посівна площа ділянок — 33 м² (1,65 × 20 м). Облікова — 5 м² (1,0 × 5 м). Повторність триразова. Загальна площа під дослідом — 0,12 га.
Місце проведення польових науково-дослідних робіт належить до північної частини степової зони України й характеризується достатньо сприятливими гідротермічними умовами і потенціалом родючості ґрунтів для одержання високих урожаїв зерна сочевиці звичайної, яка добре себе проявляє в умовах помірно-посушливого клімату.
Березень 2017 року видався сухим і теплим, середня температура становила +5,6 °С, що на 4,9 °С вище від багаторічної величини. Водночас місячна сума опадів дорівнювала 6,3 мм за норми 34 мм, що не сприяло отриманню дружних сходів сочевиці. В кінці другої — на початку третьої декади квітня відбулось повернення холодів із морозами вночі й випаданням снігу. Спостерігалось часткове пошкодження посівів сочевиці. Травень відзначався значним недобором опадів (41% норми). Загалом упродовж весняного періоду зареєстровано лише 3 дні з дощами понад 10 мм і 3 дні з дощами шаром 5–10 мм. Тому, незважаючи на помірний температурний режим повітря, рослини сочевиці відчували певний дефіцит продуктивної вологи в зоні зосередження основної маси кореневої системи (шар 0–50 см), що негативно позначилось на ростових процесах.
Характерна особливість початку весни у 2018 і 2019 рр. — це досить різкі коливання плюсових (вдень) і мінусових (вночі) температур повітря, що стримувало настання фізичної стиглості ґрунту. Нічні заморозки трималися до кінця березня. Однак з 1 квітня зафіксовано стрімке наростання середньодобових величин з надбавкою до багаторічної норми 1,8–3,5 °С. Абсолютний температурний максимум (+30…+33 °С) припав на першу (2018), другу та третю (2019) декади травня.
Надзвичайно дощовим видався березень 2018 року. Протягом місяця задокументовано 22 дні з опадами від 0,2 до 25,3 мм. Сума їх становила 145,1 мм за середньомісячного багаторічного показника 34 мм. Посушливими були квітень і травень. У часовому проміжку з 01.04 по 20.05 (50 днів) надійшло всього 22,4 мм атмосферної вологи (34% норми), до того ж переважна більшість дощів виявились непродуктивними (до 5 мм). Такі явища негативно позначились, в першу чергу, на рості й розвитку сочевиці.
У березні 2019 року випало близько норми опадів різної інтенсивності шаром 0,1–12,3 мм. Наступні весняні місяці відзначались вкрай нерівномірним надходженням дощу. До прикладу, у першій і третій декадах квітня надійшло відповідно 0 і 2,7 мм, у другій декаді травня — 0,4 мм. Відтак рослини періодично знаходились у стані стресу з відповідними наслідками для їх продуктивного потенціалу.
Загалом погодні умови протягом 2017–2019 рр. були сприятливими для росту і розвитку сочевиці звичайної, бо вона є посухостійкою культурою і водночас толерантнішою проти інших бобових рослинх до надлишкового зволоження.
У північному Степу України в посівах сочевиці найпоширенішими й найбільш шкодочинними є понад 30 видів бур’янів із високою насіннєвою продуктивністю, тривалим збереженням життєдіяльності насіння та вегетативних органів розмноження (корені та частини) у ґрунті, а також пристосованістю до зміни кліматичних умов. Так, кількість сходів бур’янів за вегетаційний період, а саме малорічних двосім’ядольних, зокрема бур’янів-алергенів, становить відповідно 156 та 32 шт./м²; малорічні тонконогові (Роасеае) — 43 шт./м². Кількість коренів або їх частин у ґрунтах північного Степу України налічує 7 шт./м². Загальна кількість сходів бур’янів досягає 268 шт./м², тобто є високою.
У нашому досліді на контрольних ділянках домінантною в сегетальному угрупованні сочевиці була амброзія полинолиста та злакові однорічні, які на початку і наприкінці вегетації сочевиці становили близько 90% загальної кількості бур’янів. Було помічено також незначну кількість лободи білої (3,2%), березки польової (3,2%), щириці загнутої (2,0%) та інших. Тому ефективність ґрунтових препаратів у зниженні забур’яненості посіву сочевиці ми визначали насамперед рівнем токсичного впливу гербіцидів на основі прометрину 400 г/л + метрибузину 100 г/л, пропизохлору 720 г/л + пендиметаліну 330 г/л на ці бур’яни.
Через 30 днів після внесення ґрунтових гербіцидів на жодному з варіантів досліду не відмічено повного знищення бур’янів, хоча їх кількість зменшувалася. Цей факт можна пояснити тими погодними умовами, що склалися на початку вегетації сочевиці. Візуально фітотоксичної дії ґрунтових гербіцидів та їх сумішей на рослини сочевиці не виявлено.
Найбільше зниження кількості бур’янів за першого та другого обліків було у варіанті з унесенням ґрунтового гербіциду на основі прометрину 400 г/л + метрибузину 100 г/л, а дещо поступався цьому варіант із баковою сумішшю пропизохлору 720 г/л + пендиметаліну 330 г/л (рис.).
Рис. Кількість бур’янів у посівах сочевиці залежно від дії ґрунтових гербіцидів у середньому за 2017–2019 рр., шт./м²
На контрольних варіантах рослини бур’янів швидко вегетували та виходили у верхній ярус стеблостою сочевиці, пригнічуючи рослини бобової культури. Їх кількість налічувалася близько 150 шт./м² з поступовим зростанням до 170 шт./м² на кінець вегетації. Тобто, враховуючи стан рослин сочевиці на контрольних варіантах слід констатувати, що без належного захисту посівів сочевиці від бур’янів практично не можливо виростити високий урожай зернобобової культури.
За оцінюванням технічної ефективності гербіцидів у посівах сочевиці, яка є слабким конкурентом бур’янам, важливіше враховувати їх вплив на масу бур’янових рослин, ніж на їх кількість. У результаті проведених досліджень установлено, що застосування ґрунтового гербіциду на основі прометрину 400 г/л + метрибузину 100 г/л та бакової суміші пропизохлору 720 г/л + пендиметаліну 330 г/л знижувало загальну масу бур’янів у повітряно-сухому стані на 56,4 і 28,6% відповідно, тоді як їх ефективність регулювання кількості бур’янів у посівах сочевиці була у 2–3 рази нижчою.
Порівнюючи ефективність впливу ґрунтових гербіцидів на масу окремих видів і груп бур’янів у повітряно-сухому стані, слід зазначити, що навіть за несприятливих погодних умов виявляли зниження маси лободи білої на 83,3 і 77,8%, щириці загнутої — на 53,7 і 58,5% відповідно за застосування прометрину 400 г/л + метрибузину 100 г/л і пропизохлору 720 г/л + пендиметаліну 330 г/л. На зниження маси амброзії полинолистої ефективніше впливав гербіцид на основі прометрину 400 г/л + метрибузину 100 г/л, тоді як бакова суміш пропизохлору 720 г/л + пендиметаліну 330 г/л краще контролювала масу березки польової. Суттєвого впливу досліджуваних ґрунтових гербіцидів на зниження маси однорічних злакових бур’янів ми не помітили.
Таким чином, ґрунтовий гербіцид на основі прометрину 400 г/л + метрибузину 100 г/л, як порівняти з баковою сумішшю пропизохлору 720 г/л + пендиметаліну 330 г/л, краще контролював амброзію полинолисту, яка за кількістю і масою у повітряно-сухому стані була домінантною у посівах сочевиці звичайної й суттєво впливала на формування її врожайності.
Олександр ЦИЛЮРИК, Юрій ТКАЛІЧ, Наталія ГОНЧАР,
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
