ГМО-соя і далі є популярною серед українських фермерів й агрокомпаній. Можливість виробництва культури з мінімальними витратами пестицидів й органічних засобів захисту стимулює багатьох із них використовувати її. Власну думку на цю проблему має Ігор Брагинець, керівник ПСП «Альфа-Агро» (смт Чаплинка, Херсонська обл.).
Ми поспілкувалися з ним нещодавно.
• В Україні офіційно не зареєстровано жодного сорту ГМО-сої. Однак фермери знають, що понад 50% насіння культури, що продається, модифіковане. Яка Ваша думка на ГМО-сою?
— Якщо відверто, то це та дискусія на вітчизняному аграрному ринку, у яку краще не заходити. Бо офіційної інформації немає, реальних досліджень ніхто не проводить і не контролює рух посівного матеріалу та товарного зерна. Думаю, орієнтовно близько 70% аграріїв щороку сіють сою не традиційної селекції. Фермери світу вже кілька десятків років вирощують ГМО-культури. Досі точаться баталії між тими, хто за і хто проти модифікування. На боці противників — корпорації, які постачають хімію, що більш токсична, ніж використання цих ГМО-культур. За моїми спостереженнями, ще ніхто повністю не довів їхню шкідливість людям або навколишньому середовищу. Не маю тієї відрази, як більшість людей до ГМО-продукції. Стандартна селекція — це коли методом спроб і помилок вчені допускають якусь мутацію й вибирають ту, що їм потрібна. У генній технології вчені цілеспрямовано вибрали те, що необхідно, і використовували його. Якби була якась на 100% шкода, то однозначно всі б про все знали. Сильне лобі хімічних компаній, які виготовляють пестициди, вже б рознесли цю інформацію у медіа. Розуміюсь на цих речах, бо маю дві вищі освіти. Звик усе прораховувати й ніколи не ухвалюю рішення нашвидкуруч. Більшість людей лякаються ГМО, і навіть не розуміють, що осмислено харчуються такими продуктами вже давно. Наприклад, на світовому ринку 100% яблук продається лише ГМО. І де протести? Де заяви про їхню шкідливість? Всіх усе влаштовує. А от соя є сильним каменем спотикання і тому корпорації «гонять хвилю» негативу.
Для довідки. Тривалість розпаду гліфосатів становить близько 24 год. Далі аграрій отримує врожай, продає його — заплатив орендні платежі, податки, зарплату, відшкодував амортизацію техніки тощо. І до того ж ще й отримав прибуток. Крім того, ґрунт збагатився пожнивними рештками, що лишилися після сої, азотом, бо бульбочкові бактерії лишаються і залучають азот із повітря. Загалом соя — ґрунтополіпшувач!
• Чому фермери вирощують ГМО-сою? Насіння дешевше чи її просто легше вирощувати, не вибаглива? Чому?
— Живемо не у вакуумі, а на світовому ринку. У Південній і Північній Америці та в інших країнах ГМО-сою дозволили до вирощування. Якщо ж не модифікована соя матиме кращу врожайність і за сучасними складовими агротехнологій витрати на неї будуть дешевшати, то тільки тоді аграрії її сіятимуть. Сьогодні ГМО-соя дешевша у виробництві й дає більш сталий урожай. Це — аксіома, і треба дивитися правді у вічі. Пояснюю це тим, що є покупці на неї. Переробники також готові купувати будь-яку сою. Їм не має великої різниці.
У моєму господарстві є потреба в цьому вирощуванні, бо так дешевше та є можливість очищувати поля. ГМО-соя стійка до солей гліфосату (раундапу та його аналогів). Це — гербіцид суцільної дії, що знищує все, за винятком сої. Коли на якомусь із наших полів багато бур’янів, то можна піти двома шляхами для зменшення їхньої кількості: залишити на рік під чорний пар або посіяти модифіковану сою. Вважаю, що чорний пар завдає більше шкоди, ніж ГМО-культура. Тому що, коли аграрій обробляє ґрунт, то викидає метан в атмосферу. Також мінералізуються органічні рештки. Також оранка / мінімальна обробка ґрунту все одно нищать живі організми в ньому і «здоров’я» ґрунту різко погіршується. До того ж накопичується волога, фактично збільшується кількість доступних поживних речовин через те, що відбулася мінералізація гумусу. Зменшилося «здоров’я» ґрунту, але доступність поживних речовин стала кращою. Чорний пар, уважаю, є «вбивством для землі», але водночас один із технологічних заходів для зменшення забур’яненості.
Інший шлях — «хімічний пар», тобто не обробляти ґрунт технічними агрегатами, а застосовувати гліфосати. Зійшли у полі бур’яни — внесли робочий розчин пестициду, знищили їх, а ґрунтова фауна залишилася. Але для фермера це — значні фінансові витрати, і з економічного боку не ефективно.
Третій варіант захисту — найкращий, на мою думку. Сіємо на полі ГМО-сою і знищуємо таким чином більшість бур’янів.
Тетяна КОВАЛЬЧУК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
