На сьогодні рис вирощують в Одеській, Херсонській та північних районах АР Крим, адже кліматичні умови та водні ресурси цих регіонів є найбільш сприятливими. Пропозиція рисової крупи вітчизняного виробництва на ринку України знаходиться на рівні 34 тис. т щорічно.
Рис має велике агротехнічне значення, адже його можна вирощувати на засолених та заболочених ґрунтах, де не ростуть інші культури. Внаслідок опріснення земель під впливом вирощування рису у сівозміні на них можна з успіхом вирощувати й інші культури.
Рис - теплолюбна культура, для якої велике значення має дія факторів зовнішнього середо-вища - кліматичні та ґрунтові умови і передусім забезпеченість мінеральним живленням. Відхилення факторів середовища від оптимуму зменшує або подов-жує фази вегетаційного періоду та, в кінцевому рахунку, впливає на продуктивність рослин рису.
Але на сьогодні ще не виявлено, які системи удобрення забезпечують оптимальні умови росту і розвитку рослин. Тому метою наших досліджень є визначення оптимальної дози мінеральних добрив в основне внесення з метою створення умов для реалізації біологічного потенціалу культури.
Ґрунт дослідної ділянки - лучно-каштановий залишково-солонцюватий. У дослідах висівали насіння рису сортів Преміум, Віконт та Онтаріо. Агротехніка відповідала загальноприйнятим вимогам.
Таблиця 1. Урожайність рису залежно від доз добрив, т/га
Як свідчать результати досліджень, найбільший рівень урожайності в середньому по досліду отримано на середньоранньому сорті Преміум (7,76 т/га), у сортів Віконт та Онтаріо він був дещо нижче та становив 7,39 та 7,05 т/га відповідно (табл. 1). Краще ґрунтову родючість використовували сорти Преміум та Віконт - урожайність на контролі сягала 6,38 та 6,36 т/га відповідно. Але при внесенні азотних добрив сорт Віконт мав значно менші прибавки урожайності порівняно з іншими сортами. Так, наприклад, при внесенні добрив у дозі N180 сорт Преміум забезпечував прибавку урожайності на рівні 2,92 т/га, а сорт Віконт лише 1,85 т/га. Таку тенденцію можна пояснити тим, що сорт Віконт на інтенсивних фонах живлення більше всього вражався пірикуляріозом. Ураження цією хворобою посівів досягало 80%, що призводило до значних втрат урожайності. Хоча слід відмітити, що найбільш стійким до вилягання виявився сорт Віконт (табл. 2).
Таблиця 2. Вилягання та тривалість вегетаційного періоду рису залежно від доз добрив
В цілому урожайність сортів рису знаходилася у прямій залежності від доз азоту та найбільшою була при внесенні N180 та N180Р30К30 і становила у сорту Преміум 9,30 т/га та 8,91 т/га, у сорту Віконт - 8,21 та 8,59 т/га, у сорту Онтаріо - 7,80 та 7,91 т/га відповідно.
Також незалежно від сорту внесення азоту спільно з фосфором було більш ефективним. Так, наприклад, у сорту Онтаріо ефективність азоту підвищував фосфор у дозі Р30 - прибавка сягала 0,42 т/га. Внесення Р30 та К30 було на усіх сортах неефективним.
Вегетаційний період посіву рису становив від 111 (сорт Онтаріо на фоні без добрив) до 119 діб (сорт Віконт на фоні N180Р30К30). При цьому незалежно від сорту менші значення відповідають варіантам без азоту, більші - варіантам із максимальною дозою азоту (N180).
Таким чином, можна зробити наступні висновки: урожайність сортів рису була найбільшою у варіантах основного внесення добрив N180 та N180Р30К30 і становила у сорту Преміум 9,30 та 8,91 т/га, у сорту Віконт - 8,21 та 8,59 т/га, у сорту Онтаріо - 7,80 та 7,91 т/га відповідно; на фоні внесення N180Р30К30 у сорту Віконт відмічали найбільше ураження пірикуляріозом. Так, ураження цією хворобою досягало 80%.
Вилягання посівів у сорту Віконт не відмічали незалежно від фону живлення.
