О.І. БОРЗИХ,
Обережно — шкідники!
Восени сходам озимої пшениці шкодять злакові попелиці, цикадки, злакові мухи (шведські, гессенська, чорна пшенична), личинки хлібної жужелиці (туруна) та ін.). Вихід хлібної жужелиці (туруна) з літньої діа-паузи розпочався у кінці серпня, але активного виходу не спостерігали, стримувала спекотна погода. З вересня на сходах падалиці зернових відбувалося відкладання яєць, відродження та живлення личинок шкідника. Найбільше їх виявляють на площах після стерньових попередників. Основну шкоду посівам озимої пшениці личинки спричиняють у період сходи-початок кущіння. Тривалість пошкодження озимих хлібною жужелицею восени залежить від вологості грунту. У посушливу осінь личинки живляться 15-25 днів, за значної кількості опадів — до 100 днів. Більше жужелиця пошкоджує посіви, розташовані поблизу скирт соломи, на місцях втрат зерна при збиранні врожаю, на знижених рельєфах. Шкодять личинки до настання заморозків. В місцях високої щільності популяції шкідника посіви зріджуються.
Для уникнення накопичення шкідника, особливо у посівах озимини по колосових попередниках, за умов достатньої вологості ґрунту у насіннєвому ложе (не нижче 14-16%), ефективною може бути токсикація способом передпосівної обробки насіння інсектицидними препаратами: Селест Топ 312,5 FS,TH (1,0-2,0 л/т), Круізер 350 РБ, т.к.с. (0,4-0,5 л/т), Нупрід Макс, ТН (2,0 л/т), Юнта Квадро 373,4 РБ, т.к.с. (1,4-1,6 л/т), Гаучо (0,5 кг/га), Сідопрід 600 ТН (0,5-0,8 л/т).
Восени в період сходи-3-й листок обробку озимої пшениці проводять за чисельності личинок 1-2 екз./м², в період кущіння — 2-3 екз./м² за умов, коли денні температури не нижче 12°С, а нічні не нижчі 5°С, у вечірні або вранішні години. За осередкового характеру заселення посіву турунами достатньо обробити крайову смугу завширшки до 150 м по периметру поля, або вибірково в осередках підвищеної чисельності фітофага, обприскуючи і на 4-6 м навколо самого осередку.
Для обприскування рекомендовані інсектициди: Дамаск, к.е. (1,5-1,8 л/га), Нурел Д, к.е. (0,75-1,0 л/га), Фостран, к.е. (1,5 л/га), Шаман, к.е. (1 л/га), Альфагард (0,15 л/га), Пірінекс Супер (1,0 л/га).
Особливо небезпечними для сходів озимої пшениці є личинки пшеничної і ярої мух, вони можуть пошкоджувати не одне, а декілька стебел рослин. Личинки гессенської мухи живляться соком рослин, у результаті рослина відстає у рості, утворює більшу кількість стебел і виділяється на загальному тлі посіву більш темним кольором листя. Личинки шведських мух призводять до руйнування конуса наростання стебла, що викликає відмирання стебла. Рослини уражені до кущіння гинуть. Личинки чорної пшеничної мухи виїдають ніжні тканини, підгризають основу центрального листка, від чого пригнічується і відмирає центральний стебло. Найбільшої шкоди злакові мухи завдають озимій пшениці ранніх строків сівби, посіви оптимальних і оптимально пізніх строків сівби пошкоджуються злаковими мухами слабше. Погодні умови кінця літнього-початку осіннього періоду цього року зумовили пізніші строки сівби та появу сходів озимих, що й обумовить розбіжність появи сходів та, в свою чергу, зменшить шкідливість злакових мух.
Для захисту сходів озимої пшениці від пошкоджень злаковими мухами проводять комплекс організаційно-господарських й агротехнічних заходів. А саме: швидке обмолочування зерна й скиртування соломи, що сприяє знищенню пупаріїв гессенської мухи; лущення стерні одночасно зі збиранням зерна або незабаром після нього, що дозволяє значно знизити чисельність гессенської, шведської й пшеничної мух.
Лущення стерні прискорює появу сходів падалиці й бур’янів — резерваторів гессенської й шведської мух. Проведення глибокої оранки через 7-14 днів знищує ці вогнища. Якщо оранку робити без попереднього лущення, то сходи падалиці й паростки бур’янів з’являються через 15-18 днів. Їх знищують культивацією й боронуванням. Важливим фактором є науково обгрунтоване маневрування строками сівби з урахуванням режиму зволоження грунту.
Для контролю чисельності злакових мух, попелиць, цикадок, які є переносниками вірусів у передпосівний період, насіння обробляють інсектицидами. У посівах озимих ранніх строків сівби за теплої погоди на початку заселення полів цикадками, попелицями, злаковими мухами обробки проводять у крайових смугах, за масового заселення — суцільно. Застосовують Альфагард (0,15 л/га), Данадім 400 (1-1,5 л/га), Енжіо (0,18 л/га), Карате Зеон (0,15 л/га), Сумі-альфа (0,3 л/га), Фастак, Ф’юрі (0,1 л/га).
Прогноз хвороб
В осінньо-зимовий період найбільш поширюваними хворобами зернових є: борошниста роса, розвиток якої відбувається за температури від 0 °С і відносної вологості повітря 50-100%; септоріоз, який може поширюватись за температури 9 °С, бура листкова іржа, яка більше уражує посіви озимої пшениці в південних регіонах, гельмінтоспоріозні плямистості ячменю (темно-бура, сітчаста, смугаста, облямівкова) збудники яких розвиваються за температури від 6 °С, кореневі гнилі.
Проти хвороб насіння обов’язково протруюють сучасними високоефективними протруйника. Вибір препаратів здійснюють, залежно від комплексу хвороб, видовий склад яких уточнюють фітоекспертизою насіння та спектра фунгітоксичної дії препаратів (рівня захисної спроможності щодо комплексу хвороб). Протруювати насіння можна завчасно, за 2-3 тижні до посіву і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання ефективне для захисту від сажкових хвороб. Системні препарати краще використовувати безпосередньо перед сівбою. Передпосівне протруювання насіння проводять із зволоженням або водними суспензіями (10 л/т) згідно з прийнятими нормами.
Істотним обмеженням розвитку кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої листкової іржі, септоріозу, вірусних і мікоплазмових хвороб є добір кращих попередників з урахуванням фітосанітарного стану кожного поля, структури посівних площ у сівозміні, максимальне скорочення частки колосових попередників, впровадження волого- і енергозберігаючих технологій обробітку ґрунту та оптимальної системи удобрення у відповідності з зональними рекомендаціями.
Із реєстрових сортів зернових культур у господарствах слід використовувати тільки ті, які за науково-технічної експертизи відповідають вимогам критеріїв заборони до поширення сортів в Україні і за імунологічною оцінкою щодо основних хвороб відносяться до високостійких, стійких і середньостійких.
Обстеження ріпаку
У посівах озимого ріпаку небезпеку сходам створюють хрестоцвіті блішки, попелиці, ріпаковий пильщик та листоїд, хрестоцвітий і капустяний галовий прихованохоботники, підгризаючі совки, грунтові шкідники, мишоподібні гризуни.
У центральних та західних областях з країв поля посіви ріпаку раннього строку сівби заселяють хрестоцвіті блішки. У фазі сходів вони можуть повністю знищити посіви. Для захисту від блішок проводять передпосівну обробку насіння системними інсектицидами. Ріпаковий пильщик поширений повсюдно, але більше шкодить у зволожених західних районах Полісся та Лісостепу. Шкідник масово з’являється із настанням прохолодної погоди, особливо за високої вологості.
Для захисту ріпаку від пильщика обробляють насіння, на посівах і навколо них знищують капустяні бур’яни, сходи обприскують за чисельності личинок молодших віків 1-2 екз./рослину, під час утворення розетки — 3,0 екз./м². В південних областях шкодить ріпаковий листоїд. Личинки шкідника об’їдають листя з країв, скелетують, вигризають овальні дірочки. Для стримування чисельності ріпакового листоїда знищують бур’яни, проводять зяблеву оранку, за масової появи жуків та личинок застосовують обприскування інсектицидами. Поріг шкідливості під час утворення розетки 3,0 екз./м².
Капустяний галовий і хрестоцвітий прихованохоботники можуть бути причиною осіннього вилягання рослин, зниження зимостійкості та стійкості рослин до ураження хворобами. Проти фітофагів обробку проводять до середини жовтня з метою знищення жуків до початку масового відкладання яєць ними.
Для захисту проти хрестоцвітих блішок, ріпакового пильщика і листоїда, капустяних біланів та совок сходи обприскують інсектицидами: Пірінекс Супер (0,5-0,75 л/га), Децис Профі, к.е. (0,07 л/га), Ф‘юрі, к.е. (0,1 л/га), Маврік (0,2-0,35 л/га) та іншими дозволеними до використання.
Серед хвороб ріпаку поширюються пероноспороз, альтернаріоз, фомоз, циліндроспоріоз, чорна ніжка.
Для стримування поширення хвороб восени на площах озимого ріпаку проводять профілактичні заходи захисту: проти несправжньої борошнистої роси за ураження понад 5% рослин у фазі 2-4 справжніх листки в умовах високої вологості повітря (90-100%) і середньодобової температури +8...+12 °С; проти альтернаріозу, фомозу — за умов тривалої теплої осені, вологості повітря 80% і вище, інтенсивності ураження рослин до 2% та розповсюдження хвороби понад 10% у фазі 4-6 розеткових листків; проти циліндроспоріозу — за ураження рослин до 10% в умовах високої вологості, частих дрібних дощів із вітром у фазі 4-6 розеткових листків, проти бактеріозу коріння, сірої та білої гнилей у фазі 4-6 розеткових листків; проти переростання рослин перед входженням їх у зиму, призупинення росту вегетативної маси та підвищення їх зимостійкості застосовують фунгіциди, які мають регулюючі властивості: Колосаль ПРО, Фолікур (0,5 л/га); Карамба Турбо, в.г. (0,75-1,25 л/га), Сетар 375SC, к.с.(3-0,5 л/га), Тілмор 240 ЕС, к.е. (0,9-1,0 л/га), Супрім (1,0-1,5 л/га), Ортус (1,0 л/га).
Багатоїдні шкідники
та мишоподібні гризуни
Серед багатоїдних шкідників озимим пошкодять: дротяники (більше личинки) — смугастий і темний у забур’янених посівах та в посівах, де попередником були багаторічні трави, личинки травневого, червневого хрущів, хлібних жуків, які живляться підземними частинами рослин, озима совка — у всіх зонах. Для захисту посівів від грунтовоживучих шкідників необхідно дотримуватись сівозмін. Після збирання зернових культур проводити лущення стерні, культивацію, дискування, після багаторічних трав, глибоку відвальну зяблеву оранку, для знищення шкідників, що знаходяться у грунті, знищення бур’янів. Висівати насіння, оброблене системними інсектицидами з фумігаційними властивостями, які навколо насіння, а потім проростка створюють захисний бар’єр.
Мишоподібні гризуни зосереджуються у місцях резервацій (неорні землі, пасовища, неугіддя, сади, лісосмуги) на полях соняшнику, кукурудзи та на площах після збирання цих культур, в багаторічних травах — у місцях доброї кормової бази. Чисельність їх збільшується. Найпоширеніші та найнебезпечніші в посівах є сірі полівки і миші. Сірі полівки не запасають кормів, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом’яків, уся їхня енергія, спрямована на відтворення собі подібних. Живляться полівки переважно зеленим рослинним кормом і швидко гинуть, якщо харчуються лише зерном. Миші основну енергію отримують завдяки насінню, а в разі харчування тільки зеленою рослинністю гинуть через 2-3 дні (хатня, лісова миші), а польова — через 8 діб. Курганчикова миша характерна здатністю восени збирати великі запаси корму на зиму і споруджувати над ними земляні курганці, які, як правило спостерігаються переважно на стерні недбало зібраних, або дуже забур’янених полів. Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави.
За помірних температур та вологи кількість жилих колоній зростатиме, затяжна осінь може призвести до значної шкідливості мишоподібних. Для запобігання загрози посівам за перевищення чисельності 3-5 колоній на гектар, розкладають отруєні зернові принади.
