Внаслідок відтікання вільної води з клітин у рослинах підвищується стійкість до низьких температур. За оптимальних умов період осіннього росту повинен тривати 50–60 днів, після якого рослини входять у зиму з добре розвиненою листковою розеткою і кореневою системою 100–150 см (довжина головного стрижня кореня 15–20 см), що є основою успішної перезимівлі.
Найкраще перезимовують рослини з розеткою 6–8 справжніх листків, діаметром кореневої шийки не менше 8 мм і довжиною стебла від 8 до 10 см, висота розташування точки росту — не вище 2–3 см. Добре розвинені, загартовані рослини ріпаку можуть витримувати температури до –21… –22ºС. Озимий ріпак, що сформував розетку із 6-ти листків, переносить температури на рівні кореневої шийки до –16… –17ºС (близько 33,8%).
Рослини ріпаку з недорозвиненою розеткою, що складається із 4–5 листків (мінімально можливий розвиток), кореневою системою менше 90 см (головний стрижень 7–9 см) можуть загинути за температури повітря –8… –2ºС.
Найбільш уразлива до низьких температур коренева шийка. Причинами вимерзання можуть бути різке та раптове зниження температури, переростання ріпаку з осені, а також під час раптового повернення холодів навесні.
Першочергово у ранньовесняний період необхідно провести моніторинг стану рослин та їх інвентаризацію, щоб перед початком весняної вегетації визначити стан посівів і стратегію подальших заходів догляду за ними.
Рішення про необхідність пересівання здебільшого залежить саме від густоти стояння рослин:
-
при густоті стояння рослин 30–40 шт./ м² посіви вважаються добрими;
-
за наявності менше 15 рослин на 1 м² посіви необхідно пересіяти ярим ріпаком або іншими культурами (з урахуванням внесення гербіцидів і мінеральних добрив, адже після рослин ріпаку озимого, які загинули, залишаються невикористаними 40–60 кг/ га діючої речовини азоту, що важливо для ярих культур).
Велике значення надається рівномірності розміщення рослин на площі. Чим дрібніші та більш пошкоджені вони, тим більшою має бути густота. Втрата листкового апарату не є проблемою для добре розвинених рослин: тканин, що залишилися у них непошкодженими, цілком достатньо для відновлення вегетації.
Таблиця. Шкала оцінювання стану ріпаку озимого за густотою стояння рослин
Завдяки своїй високій компенсаційній здатності ріпак озимий у змозі за рахунок сильного розгалуження вирівняти недоліки в щільності стеблостою. Це треба враховувати при вирішенні питання про пересівання навесні після несприятливої осені або зимівлі. Якщо конус наростання не зруйнований, то проростання із добре розвиненої кореневої шийки відбувається без проблем. При зруйнованому конусі наростання можуть прорости додаткові бруньки і утворитися вторинні стебла, поки головне стебло не повністю зруйноване. Оскільки утворення вторинних стебел відбувається повільніше, ніж регенерація непорушеного головного стебла, рішення про пересівання озимого ріпаку можна приймати тільки після початку вегетації.
Якщо посіви слаборозвинені, то їх слід обробляти стимуляторами росту. Для цього слід використовувати один із нижчезазначених препаратів — Адоб (макро + мікро), кр. (2,5–5,0 кг/ га); Добрива рідкі азотні (КАС), р. (50–80 кг/ га); Еколист багатокомпонентний, р. (2–5 л/ га); Еколіст моно, р. (1–2 л/ га); Новалон (нітріфлекс), п. (4–16 кг/ га); Новоферт, п. (25–50 кг/ га); Реаком Плюс, р. (4–6 л/ га); Рут, р. к. (0,8 л/ га); Солю, в. р. (1–8 л/ га); Солюбор ДФ, гр. (5–6 кг/ га); Фанат; Цеоліт (макро+мікро Р), р. (2–5 л/ га) та ін.
