Боротьба за врожай

Доведено, що мікродобрива є необхідними компонентами комплексного застосування засобів хімізації -- матеріальної основи кількості та якості рослинницької продукції. Сьогодні ми розглянемо важливість такого мікроелементу, як бор, і спробуємо розібратися, чому його дефіцит так сильно впливає на можливості рослин давати високий урожай.

Без мікроелементів -- урожаю не чекати

Деякі хімічні елементи, як-от: бор, марганець, мідь, цинк, молібден, кобальт входять до складу рослин у невеликих кількостях (0,01-0,001%), тому їх називають мікроелементами, а мінеральні добрива, які містять ці елементи -- мікродобривами.

Мікроелементи містяться у складі багатьох вітамінів, ферментів або активують їх роботу, беруть участь в азотному і вуглеводному обмінах, в окисно-відновних процесах, підсилюють процес фотосинтезу. Крім того, мікроелементи підвищують проникність клітинних мембран, таким чином, впливаючи на надходження іонів у рослини, на фізичні властивості, структуру і фізіологічні функції рибосом. Під їхньою дією зростає стійкість рослин проти грибних і бактеріальних хвороб, несприятливих умов зовнішнього середовища.

 

Бор потрібен завжди

Бор необхідний рослинам упродовж усієї вегетації, його не можна замінити іншими елементами живлення. Нестача цього елемента призводить не лише до зниження урожаю, а й до погіршення його якості.

Бор істотно впливає на вуглеводний і білковий обміни та інші біохімічні процеси в рослинах. За його нестачі порушується перехід вуглеводів і крохмалю з листків в інші органи, внаслідок чого гальмується процес фотосинтезу, незадовільно забезпечується вуглеводами коренева система та погіршується її розвиток (у бобових рослин послаблюється азотфіксувальна здатність бульбочкових бактерій), зменшується кількість квіток, порушується запліднення, обпадає зав`язь, різко знижується урожай. Бор активує синтез і функції нуклеїнових кислот та енергетичні процеси в клітинах. Він відіграє важливу роль у розвитку репродуктивних органів.

Бор впливає на значну кількість фізіолого-біохімічних процесів. Має величезне значення у синтезі вуглеводів, їх перетворенні і перенесенні. У випадку його дефіциту порушується весь цикл обміну, зокрема, перехід вуглеводів та крохмалю з листків в інші органи, внаслідок чого гальмується фотосинтез. Однією із важливих причин пригнічення рослин за нестачі бору є зміна метаболізму таким чином, що в рослинах вуглеводи окислюються тільки до фенолу, який для клітин є отруйний. Тому основна фізіологічна функція бору полягає в обміні ауксинів та фенольних сполук.

Бор активує білковий обмін, синтез і функції нуклеїнових кислот та енергетичні процеси в клітинах. Він сприяє синтезу стимуляторів росту, зумовлює активність ферментів (хоч і не входить до їхнього складу), осмотичні процеси, нагромадження у рослинах вітамінів. Також бор підвищує посухо- і солестійкість.

Цей елемент живлення сприяє синтезу хлорофілу та асиміляції СО, впливає на ріст та розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів і формування квіток, пилку, запилення, насіннєву продуктивність, на розвиток точки росту (зокрема, клітин меристеми). За дефіциту бору в першу чергу страждають меристемні тканини, що достатньо часто загнивають. Так, у цукрових буряків при цьому розвивається «серцевинна гниль».

Бор, подібно до кальцію, майже не рухається із нижньої частини рослини до точки росту, тобто не піддається його повторному використанню (реутилізації). Ознаки гострої його нестачі проявляються насамперед у верхніх ярусах рослини та на молодих листках.

 

Дефіцит породжує проблеми

Брак бору посилюється за надмірного внесення азотних, калійних добрив та вапна, в умовах посухи.

Особливо чутливі до його нестачі культури з родини хрестоцвітих, на яких він справляє найбільший вплив серед мікроелементів. Високочутливі до бору бобові, овочеві, плодові культури, цукрові буряки, картопля, кукурудза, соняшник, льон, гречка. Потреба злаків у ньому невелика. Менш чутливі до його нестачі пшениця, ячмінь, жито, овес, рис.

Цей елемент, подібно до кальцію, погано реутилізується у рослинах. Тому перші нижні листки не віддають накопиченого ними бору верхнім молодим листкам і точкам росту. Ознаки гострої нестачі цього елемента насамперед спостерігаються у верхніх ярусах рослини. Брак бору зумовлює функціональні захворювання культурних рослин: льон уражується бактеріозом; у буряків спостерігається хлороз серцевинних листків, загнивання кореня (суха гниль); суцвіття у цвітної капусти темнішають, а в стеблах утворюється дупло з почорнілими краями; у виноградної лози розвивається некроз тощо.

Різні культури з урожаєм виносять із грунту від 30 до 250 г/га бору. Однак там його не завжди вистачає. У різних грунтах загальний вміст бору коливається від 1,5 до 60 мг на 1 кг грунту. Водорозчинні сполуки цього елемента становлять 3-10% загального вмісту. Потреба багатьох культур у борних добривах спостерігається за наявності менш як 0,1 мг засвоюваного бору на 1 кг грунту. Найбільше борних добрив потребують дерново-глеєві, заболочені, вапновані дерново-підзолисті та ґрунти, насичені основами. Низьким вмістом бору характеризуються піщані та супіщані.

 

Правила внесення

Внесення бору є обов'язковим на кислих ґрунтах.

За нестачі бору на молодих листках помічаються білі або жовті плями, які місцями зливаються, пізніше листки засихають. Відмирають точки росту, пагони, корені, облітають квітки. Рослини довго цвітуть, погано зав'язується насіння, знижується урожай. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного і білкового обміну.

У рослин пшениці формується дрібний колос із сухим прапорцевим листком; кукурудза набуває зовнішніх ознак, подібних до тих, що проявляються при калійному голодуванні; льон уражується бактеріозом; у буряків спостерігається хлороз серцевинних листків і загнивання кореня (суха гниль); у картоплі верхівки стебел відмирають або закручуються і тому її кущі виглядають густими. Брак бору призводить до ураження наступними хворобами: парша картоплі, гниль сердечка і суха гниль у коренеплодів, коренева гниль капусти, відмирання точки росту соняшнику. У ріпаку дефіцит цього елемента призводить до зменшення кількості стручків і насіння у стручках, гальмування росту рослин, хлорозу наймолодших листків. Характерною ознакою нестачі бору є поява плям червоно-фіолетового кольору по краях листя, що поступово охоплює всі листкові пластинки. На слабозабезпечених цим елементом ґрунтах урожайність ріпаку після внесення бору зростає на 2-5 ц/га. Бор вносять, коли його вміст сягає менш ніж 0,3 мг на 1 кг сухого грунту.

Надлишок бору викликає у рослин токсикоз, старі листки по краях скручуються, відмирають і опадають, черешки стають рожевими, іноді червоніють. Рослини в'януть, квітки формуються дрібними і блідими.

Не рекомендується вносити одноразово більш як 3 кг/га бору, оскільки це може негативно вплинути на ріст наступної (зернової) культури.

Оптимальна норма внесення -- до 1,5 кг/га бору для рослин з великою і середньою потребою у цьому елементі живлення.

Буряки засвоюють із грунту до 0,5 кг бору, капуста -- до 0,7 кг, ріпак, люцерна і конюшина -- до 0,25 кг, картопля і кукурудза -- до 0,4 кг бору на 1 га. Найбільший приріст урожаю від внесення бору теж одержують на цих культурах: буряки -- на 6-7 т/га, ріпак -- до 0,7 т/га.

У сільському господарстві використовують хімічно чисті сполуки бору (буру Na2B4O7 • 10H2O і борну кислоту H3BO3), сирі боратові руди (борацити -- 2MgO • B2O3 • H2O та гідроборацити -- CaO • MgO • 3B2O3 • 6H2O), відходи хімічної промисловості (осаджений борат магнію та боратові шлами, а також боратовий гранульований суперфосфат).

 

ДОВІДКА

Бор (рос. бор, англ. boron, нім. Вог n) -- хімічний елемент. Символ В, ат.н. 5, ат.м. 10, 811. Неметал. Темно-сірі кристали. У природі існує у вигляді боратів. Має понад 10 алотропних модифікацій. Кларк 5·10-3% за масою. Аморфний бор існує у вигляді коричневого порошку. Найважливіші мінерали -- бура та керніт.