Часи стрімко змінюються. Відбулася Революція Гідності. Вже рік як біля керма –Уряд Арсенія Яценюка. Та аграрії кажуть, що проблем не набагато поменшало. Ба навіть з’явилися нові, досі не знані виклики.
Почалася посівна кампанія. За даними Української асоціації аграрного бізнесу, недовнесуть добрива близько 38% аграріїв. Також десь 20% сільгоспвиробників змушені будуть взагалі відмовитися від засобів захисту рослин. Причина: брак фінансування, валютні стрибки, бо ЗЗР і добрива — переважно імпортні, відтак, ціна на них відчутно зросла. А також і на дизельне паливо. І ще тривожна цифра: через російську агресію на Сході, загальний стан економіки, обмежене фінансування близько 10% української ріллі можуть лишитися взагалі незасіяними.
Ще одна неочікувана проблема, з якою стикнулися аграрії, — банкрутства кількох банків. Наприклад, у банку «Київська Русь» тримали кошти сільгоспвиробники Київської області. Але Національний банк відніс його до категорії неплатоспроможних. У «Київській Русі» ввели тимчасову адміністрацію, й чимало підприємств, у яких на рахунках нібито є кошти, просто не можуть провести платіжки по добривах, дизпаливу, електроенергії.
До цієї посівної фермери мало поновлювали імпортну сільськогосподарську техніку. І навіть ремонтувати стару було непросто: запчастини теж подорожчали. Але продавці техніки, ЗЗР та насіння не йдуть з українського ринку. Вірять у нас?
Соціальна ситуація на селі теж складається не надто оптимістично. Люди повіддавали свої паї в оренду. Роботи на селі нема. Ми йдемо до паритетних ринкових цін на газ і електроенергію — це додаткові фінансові обтяження як для агровиробників, так і для простих селян. Якщо землю орендує розторопний фермер родом із місцевих — він, як правило, допомагає односельчанам, навіть коли не зобов’язаний цього робити за законом. А господарі крупних агрохолдингів живуть десь у Києві чи навіть в Женеві, не звертаючи увагу на конкретику сільських територій.
Президент Петро Порошенко запевняє, що над корупцією більше немає «владної парасольки». Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк каже, що змусить усіх платити податки. Це було б добре, але ж розпочинати «примушення до фіскальної любові» треба саме з крупних холдингів.
«Аграрний сектор — надія держави!» Так кажуть багато експертів. Але чому? Бо всі інші галузі — у занепаді. Економіка України проходить «стрес-тест», який може закінчитися разом із державою… Якщо знову, як це бувало не раз, країну не врятують аграрії.
Наші землі спокійно можуть давати по 100 ц/га пшениці, а ми збираємо ледве по 40 ц/га. Бо засмикані перевірками, бюрократами, інспекторами. Дуже багато суто бюрократичних негараздів. Помилки у кадастрових реєстрах, «чудеса» в реєстраційній службі, постійні непорозуміння з нормативно-грошовою оцінкою земель… Стільки звідусюди бюрократичних зачіпок, що й працювати фермерові нема коли. А зміни оподаткування? Як працюватиме нова система нарахування ПДВ? Цього інколи не можуть доладно пояснити навіть у податковій інспекції.
Є й помітний плюс у нинішній системі: заборонено перевірки. Раніше у цей час, на весну, було як? До фермера валом валили уповноважені: інспектор з енергонагляду, санепідемстанція, органи стандартизації, пожежники… Усі їдуть, і «давай, давай». Нині ж цього не спостерігається. Розпочата дерегуляція, скасовано 14 дозвільних документів і 6 ліцензій, йде боротьба з корупційними схемами через відкриті конкурси й з корупціонерами — через органи прокуратури, куди влито «свіжу кров» — фахівців, що пройшли Майдан і АТО.
Проблем таки чимало, але триває робота Міністерства аграрної політики й продовольства над стратегією розвитку агросектору на 2015-2020 роки за підтримкою європейських і світових партнерів. Сподіваємося, що новому Уряду вдасться переконати фермерів і суспільство, як той казав — не словом, а ділом. Зрештою, народна мудрість давно сформулювала стоїчне ставлення до всіляких негараздів: «Вмирати зібрався, а жито сій».