Вимога часу — якість і безпечність агропродукції
Впродовж останніх десятиліть у всьому світі зростають вимоги до якості та безпечності харчових продуктів і сільськогосподарської сировини. Без суворого дотримання цих стандартів нині неможливо забезпечити експорт продукції на окремі найбільш перспективні світові ринки та отримати гідну ціну за неї.
Сьогодні загальновизнаною у міжнародній практиці є система управління якістю відповідно до вимог стандартів ISO серії 9001 та системи управління безпечністю харчових продуктів (ХАССП) за ISO 22000.
Згідно з наказом ДП «УкрНДНЦ» від 31 жовтня 2019 р. № 340 з 1 грудня 2019 року на території України набув чинності національний стандарт ДСТУ ISO 22000:2019 (ISO 22000:2018, IDT) «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до організацій харчового ланцюгу» на заміну ДСТУ ISO 22000:2007(ISO 22000:2005, IDT), який втрачає чинність з 1 липня 2021 року.
Також з 1 грудня 2019 року надано чинності національним стандартам, які встановлюють вимоги до програм-передумов для різних ланок харчового ланцюга, та застосування яких є обов’язковим під час запровадження вимог ДСТУ ISO 22000:2019 (ISO 22000:2018, IDT):
- ДСТУ ISO/TS 22002-1:2019 (ISO/TS 22002-1:2009, IDT) «Програми-передумови безпечності харчових продуктів Частина 1. Виробництво харчових продуктів» — вперше;
- ДСТУ ISO/TS 22002-2:2019 (ISO/TS 22002-2:2013, IDT) «Програми-передумови безпечності харчових продуктів. Частина 2. Громадське харчування» — вперше;
- ДСТУ ISO/TS 22002-3:2019 (ISO/TS 22002-3:2011, IDT) «Програми-передумови безпечності харчових продуктів. Частина 3. Сільське господарство» — вперше;
- ДСТУ ISO/TS 22002-4:2019 (ISO/TS 22002-4:2013, IDT) «Програми-передумови безпечності харчових продуктів. Частина 4. Виробництво пакування для харчових продуктів» — вперше;
- ДСТУ ISO/TS 22002-6:2019 (ISO/TS 22002-6:2016, IDT) «Програми-передумови безпечності харчових продуктів. Частина 6. Виробництво кормів і харчових продуктів для тварин» — вперше;
- ДСТУ ISO/TS 22003:2019 (ISO/TS 22003:2013, IDT) «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до органів, що забезпечують аудит і сертифікацію систем управління безпечністю харчових продуктів» — на заміну ДСТУ-П ISO/TS 22003:2009.
Таким чином, щоб не мати суттєвих проблем із виробництвом та збутом сільськогосподарської продукції, кожне господарство повинно обов’язково приділяти особливу увагу цьому питанню. І це безпосередньо стосується як продукції рослинництва, так і тваринництва.
За даними аналізу інформації Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» (Держпродспоживслужба) щодо інспекційних заходів у IV кварталі 2019 року загальна кількість приписів із усунення порушень у сфері виробництва й обігу харчових продуктів і сільськогосподарської сировини становила 5059. Всього на цьому ринку працює близько 225974 операторів у різних галузях і сферах економіки.
Безпосередньо у сільськогосподарському виробництві особливу небезпеку представляють мікотоксини, які внесені до переліку сполук, що підлягають обов’язковому регламентуванню у харчових продуктах, кормах та іншій сільськогосподарській сировині, оскільки становлять підвищену небезпеку для людей і тварин.
Як відомо, глобальні кліматичні зміни та глибока інтенсифікація сільського господарства супроводжується досить значною трансформацією агробіоценозів, структури зональних сівозмін і недостатньою увагою до захисту рослин, що загалом впливає на стан ураження токсиноутворювальними грибами та підвищенням загальної їх токсиногенності. Поряд із цим, несприятливі погодні умови під час вегетації, а також збирання врожаю та заготівлі кормів можуть значно підвищувати рівень захворюваності тварин внаслідок поширення пліснявих грибів та їх мікотоксинів у зерні та кормах, які використовують для годівлі.
В окремі роки прохолодні, вологі місяці можуть затримати дозрівання зерна, особливо для кукурудзи, і призвести до утворення цвілі та мікотоксину в полі. Зокрема, загальновідомо, що фузаріозні токсини, як правило, з’являються у прохолодних, вологих умовах під час вегетаційного росту, збирання та зберігання сільськогосподарських культур. Водночас, на відміну від попередніх факторів, теплі і вологі умови сприяють виробленню афлатоксинів. З іншого боку, затримка зі збиранням урожаю для збільшення його дозрівання та зниження рівня вологи може призвести до росту цвілевих грибів та утворення мікотоксину. Теж саме стосується окремої проблеми зберігання зерна та кормів за умов підвищеної вологості або в недостатньо вентильованих приміщеннях, що також може посилити проблеми, пов’язані з поширенням пліснявих грибів.
Для упередження негативного впливу вказаних факторів діє офіційно встановлений із 2012 року і оновлений у 2017-му регламентований перелік максимально допустимих рівнів небажаних речовин у кормах та кормовій сировині для тварин, якого необхідно дотримуватися усім підприємствам, що займаються виробництвом тваринницької продукції, або ж постачають корми для годівлі тварин. Чинні державні вимоги включають 6 основних забруднювальних субстанцій — мікотоксинів, для яких встановлено максимально допустимий вміст при 12 % вологості корму (див. табл.).
Перелік максимально допустимих рівнів небажаних речовин у кормах та кормовій сировині для тварин (мікотоксини)
Наказ Мінагрополітики від 19.03.2012 р. № 131 «Про затвердження Переліку максимально допустимих рівнів небажаних речовин у кормах та кормовій сировині для тварин» зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2017 року
* Під час контролювання необхідно використовувати методи з межею визначення не більше 0,02 мг/кг
Господарствам різних організаційно-правових форм, які займаються економічною діяльністю у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема тваринницької, потрібно забезпечити чіткий контроль її якості та безпечності в ланцюгу поле-ферма-тварина-споживач із метою уникнення і запобігання попадання мікотоксинів в організм тварин та готову продукцію.
Одним зі шляхів вирішення вказаної проблеми є проведення моніторингу аналізу і тестування сільськогосподарської продукції та сировини.
Послуги з аналізу і тестування сільськогосподарської продукції
Вітчизняний ринок послуг з аналізу і тестування сільськогосподарської продукції отримав значний поштовх до розвитку після приєднання України до СОТ у 2008 році та активізації на світовому ринку продовольства.
Разом із тим, багато підприємств ще недостатньо уваги приділяє питанням проведення моніторингу, аналізу і тестування агропродовольчої продукції та сільськогосподарської сировини. Це призводить до економічних втрат, які виникають внаслідок зниження доходів через низку якість продукції. Також окремої уваги заслуговує аналіз ґрунту на вміст поживних речовин.
Серед лабораторій і спеціалізованих компаній, які займаються цією діяльністю, варто відзначити Eurofins, Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, Українську лабораторію якості і безпеки продукції АПК НУБІП, Центр агроекспертизи УСАП, ОВ «УКРСПЕЦАГРОПРОДУКТ», АгроТест, Rain Agro, AgriLab, G- Lab, Prime Lab Tech та інші.
У сучасних умовах найбільш поширеними послугами у цьому сегменті є:
- аналіз сільськогосподарської продукції (ГМО, білок, жир тощо) і продуктів харчування (вуглеводи, трансжири, холестерин, вітаміни, основні мінерали та мікроелементи, кофеїн, підсолоджувачі, консерванти та інші харчові добавки тощо);
- мікробіологічний аналіз (хвороботворні мікроорганізми, токсини в продуктах харчування тощо);
- аналіз автентичності продуктів харчування;
- аналіз алергенів (горіхи, яйця, молоко, соя, пшениця (глютен), риба тощо);
- аналіз забруднювальних та інших речовин (пестициди, діоксини);
- аналіз модифікованих продуктів харчування;
- проведення лабораторних досліджень хвороб тварин та оцінки ветеринарно-санітарного стану продуктів тваринного походження, зокрема неїстівних, кормових добавок, преміксів, кормів, ґрунту, води для тварин, а також здійснення періодичного контролю за показниками якості та безпечності;
- аналіз мінеральних добрив;
- аналіз насіння;
- фітопатологічний аналіз рослини.
Певний інтерес представляє аналіз сільськогосподарської продукції на ГМО, адже, наприклад, на ринку ціна реалізації сої без ГМО у середньому на 800-1100 грн вище. Середня ринкова орієнтовна вартість послуг із визначення ГМО у сільськогосподарській продукції становить близько 320-850 грн, залежно від методу, — кількісної або якісної оцінки. Інші лабораторії пропонують аналогічний аналіз на ГМО у межах від 1000 до 2000 грн.
Таким чином, аналіз якості і безпечності сільськогосподарської продукції є не лише важливою умовою забезпечення її конкурентоспроможності та високої ціни продажу, але й стратегічною умовою просування на внутрішньому та зовнішньому агропродовольчих ринка. Тому ним не варто нехтувати тим агрокомпаніям, які ставлять за мету довгостроковий стратегічний розвиток.
Юрій КЕРНАСЮК,
канд. економ. наук, ІСГС НААН,
сільськогосподарський експерт
дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємством
