Сучасний агробізнес потребує сьогодні не лише впровадження технічних інновацій, а й зміни самої парадигми менеджменту виробництва. Якщо ще 10–15 років тому, вирощуючи тільки маржинальні зернові й олійні культури, можна було отримати стабільні прибутки, то сьогодні ця стратегія в багатьох випадках не спрацьовує. Саме цей чинник зумовив інтерес агробізнесу до розвитку напряму нішевих культур.
Ідеться здебільшого про зернові, олійні та технічні сільськогосподарські культури, посівні площі яких загалом не перевищують 150–200 тис. гектарів. Є окремі нішеві культури, посівні площі яких можуть становити від кількох гектарів до кількох сотень гектарів загалом по всіх категоріях господарств України.
У 2021 році за експертними оцінками найбільшу частку на вітчизняному аграрному ринку нішеві культури займали в структурі посівних площ зернових і зернобобових культур, а найменшу — в структурі технічних культур. Це відповідно становить 4 і 0,8% у їх структурі (рис. 1). Такі культури, як овес, жито, просо і гречка, протягом останніх десятиліть перейшли в групу нішевих через суттєве скорочення посівних площ під ними. Разом із тим квасоля, сорго та низка інших сільськогосподарських культур традиційно були нішевими.
Рис. 1. Нішеві культури в структурі посівних площ усіх категорій господарств України станом на 2021 рік
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держстату України
Однак в умовах пришвидшення кліматичних змін і зростання впливу кон’юнктури ринку агробізнес усе частіше починає звертати увагу на нішеві культури як напрям диверсифікації, з одного боку, а з іншої — як інструмент страхування діяльності від багатьох ризиків.
Цього року вітчизняний агробізнес, обираючи зерновий напрям вирощування нішевих культур, віддав перевагу таким культурам, як овес, жито, гречка, просо, квасоля, сорго, тритикале, рис, люпин солодкий і вика (табл. 1).
Таблиця 1. Нішеві види економічної діяльності агробізнесу в сегменті зернових і зернобобових культур
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держстату України
Серед зернового нішевого напряму у 2021 році збільшилися посівні площі під житом на 126,9% проти минулого року. Водночас менше уваги почали приділяти просу (–50,9%) і люпину солодкому (–29,5%).
До нішевого напряму вирощування технічних культур входили льон кудряш (олійний), гірчиця, рослини ефіроолійні та лікарські, а також прянощі, мак олійний, коноплі та тютюн (табл. 2).
Таблиця 2. Нішеві види економічної діяльності агробізнесу в сегменті технічних культур
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держстату України
Також у 2021 році максимально збільшилися посівні площі під льоном кудряшем (олійним) на 198,3%, або майже вдвічі проти попереднього року. Також зафіксовано збільшення посівних площ під рослинами ефіроолійними на 151,4%, тютюном на 121,6% і маком олійним на 114,2%.
На регіональному рівні найбільші площі під окремими нішевими культурами були у Волинській, Чернігівській, Житомирській, Херсонській та Одеській областях (табл. 3).
Таблиця 3. Регіони-лідери по посівних площах окремих нішевих культур у 2021 році
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держстату України
Особливо актуальними нішеві культури є для Одеської області, яка торік найбільше постраждала від посухи та кліматичних негараздів. Тому можна очікувати в найближчі роки збільшення посівних площ під нішевими культурами в Одеській області й інших регіонах Півдня, які найбільше потерпають від кліматичних змін.
Переваги й ризики нішевого напряму агробізнесу
Якщо експертно зважити ризики та переваги від вирощування нішевих культур, то однозначно можна стверджувати про їх перспективність. Спробуємо аргументовано це довести (рис. 2).
Рис. 2. Перспективи нішевих культур для вітчизняного агробізнесу та можливі ризики
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держстату України
Насамперед одним із важливих аргументів на користь диверсифікації агробізнесу шляхом уведення в сівозміну нішевих культур є той факт, що більшість із них на ринку має вищу ціну реалізації, як порівняти з традиційними сільськогосподарськими культурами. Та сама гречка може коштувати від 20 000 грн/т, а її рентабельність 2020 року становила 54,7%, а в попередні роки — 100%. Те саме стосується рослин ефіроолійних і лікарських, а також льону та гірчиці. Інші культури є досить специфічними з погляду необхідності знання агротехніки, однак за умов дотримання технології здатні забезпечити досить високий рівень рентабельності виробництва. Це, зокрема, стосується маку олійного, арахісу, прянощів й інших нішевих культур.
Ще однією перевагою нішевих культур є порівняно краща їх пристосованість до сучасних погодно-кліматичних умов. Наприклад, сорго нині може стати однією з важливих сільськогосподарських культур у південних регіонах, що потерпають від дефіциту вологи.
Також до переваг вирощування нішевих культур слід віднести доволі малу кількість господарств, які їх вирощують. Відтак на ринку конкуренція між ними є ще невисокою.
Проте є і певні ризики: окремі нішеві культури потребують знання особливостей агротехніки вирощування та застосування нових машин і знарядь для їх збирання. Іншим аспектом вирощування нішевих культур є висока собівартість виробництва, що, однак, компенсується аналогічною високою ціною їх реалізації на ринку. Додаткові ризики можуть бути пов’язані з високою волативністю попиту на ринку, внаслідок чого ціни на продукцію знижуються. Як приклад, можна привести коріандр, попит на який в окремі роки зростає разом із ціною, а в інші товаровиробники мають проблеми з його збутом.
Таким чином, ураховуючи зазначені вище аргументи, можна констатувати, що нішеві культури потребують застосування інноваційної стратегії їх вирощування.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, ІСГС НААН, експерт-
дорадник з аудиту, економіки та управління підприємством
