Розвиток цукрової індустрії від занепаду до стабілізації
Останні кілька десятиліть можна було спостерігати, як скорочуються посівні площі під буряком цукровим фабричним. Ця сільськогосподарська культура перестала цікавити аграрія ще на початку 2000-х років. Однак за інерцією її й далі вирощували, незважаючи на проблеми зі збутом, зумовлені скороченням цукрових заводів. Відкриття перспектив світового ринку цукру дало додатковий поштовх до стабілізації посівних площ під цією культурою. Вітчизняні аграрії 2024 року посіяли буряк цукровий фабричний в усіх категоріях господарств на площі 258 тис. гектарів, або на 3,1% більше проти 2023 року (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка посівних площ під буряком цукровим фабричним в усіх категоріях господарств
Джерело. За даними досліджень інформації Держстату
З тим 95,5% посівних площ цієї агрокультури традиційно зосереджено в підприємствах. Загалом цукровий буряк фабричний вирощують приблизно 653 підприємства, з яких 52,1% збирали його на площі до 100 га, тоді як частка підприємств із площею від 100,01 до 200 га становила 17,6%, від 200,01 до 500 га, відповідно — 15,7%, 500,01 до 1000 га — близько 6% та понад 1000,01 га — 8,6%. Усього 56 підприємств із площею збирання понад 1000 га виробили майже 60% обсягу цукрових буряків фабричних (табл. 1). Якщо раніше основа проблема в цукровій галузі була пов’язана з низькою врожайністю, то нині — це рівень цукристості й боротьба з хворобами рослин. Аграрії нині орієнтуються вже не лише на кількісний показник збільшення продуктивності з гектара, а й на якісний рівень цукристості коренеплодів. Це вже зовсім інша стратегія та управлінська культура аграрного виробництва.
Таблиця 1. Групування підприємств за розмірами зібраної площі й урожайності буряків цукрових фабричних 2023 року
Джерело. За даними досліджень інформації Держстату
Станом на 11.10.2024 вже зібрано 40,5% усієї площі посіву цукрових буряків фабричних й отримано 4990,6 тис. тонн коренеплодів за середньої їх урожайності 47,8 т/га. За даними аналізу багаторічної статистики, середня врожайність вирощування цукрових буряків фабричних останніми роками становить близько 52–54 т/га й має стійку тенденцію до збільшення. З 2000-х років продуктивність вирощування цукрових буряків фабричних досить сильно корелює із загальною тенденцією на підвищення її упродовж усього періоду спостережень. Тобто в середньому за рік вона збільшується на 1,6 т/га (рис. 2).
Рис. 2. Регресійний аналіз середньої врожайності до лінії тренду для буряків цукрових фабричних в усіх категоріях господарств
Джерело. За даними досліджень інформації Держстату
Збільшення середньої врожайності вирощування буряків цукрових фабричних дозволило стабілізувати певною мірою ситуацію в цукровій галузі. Однак її нинішній рівень ще суттєво поступається аналогічному в передових країнах із вирощування цукрових буряків, де він становить 80–100 т/га. Разом із тим потенціал нових гібридів вітчизняної селекції дозволяє суттєво збільшити виробництво цукру. Якщо в середньому рівень цукристості цукрових буряків фабричних становить 15–16%, то сучасне гібридне насіння здатне його підвищити до 18%. Зокрема, наприклад, гібрид цукрових буряків ІЦБ 1201. Це однонасінний диплоїдний гібрид на стерильній основі врожайно-цукристого напряму. За роки випробування на сортодільницях (2012–2014) отримав такі оцінки за показниками: урожайність коренеплодів — 59,8 т/га, цукристість — 18,4%, збір цукру — 11,0 т/га (111,8% до стандарту). Насіння цього гібрида стійке до цвітухи та церкоспорозу, а технологія вирощування є загальнозаведеною. Рекомендований для зони Лісостепу, Полісся, Степу й занесений до Державного Реєстру з 2015 року.
Загалом, за даними аналізу досліджень вітчизняних учених Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН та мережі їх дослідних господарств, у середньому з 1 га цукрових буряків фабричних за врожайності 50 т і дотримання технології й раціональної організації виробництва можна отримати як мінімум 6,2 т цукру, 2,3 т меляси, 40 т жому, 25 т гички. В процесі переробки зі 100 т цукрових буряків фабричних можна отримати до 12–14 т цукру й виробити 8,3 тис. тонн біоетанолу.
Цукрова економіка та її перспективи
Економічна ефективність вирощування цукрових буряків фабричних залежить насамперед від закупівельної ціни, яку можуть запропонувати на ринку цукрові заводи. Як правило, ціни на цукрові буряки фабричні часто залежать від кон’юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків, що є однією з причин коливання рівня рентабельності їх виробництва та скорочення посівних площ. Водночас за останні 5 років ціни на цукрову сировину підвищувались, досягнувши максимального індексу у 2021–2022 рр. (табл. 2).
Таблиця 2. Аналіз середніх цін на цукрові буряки фабричні, реалізовані підприємствами (без ПДВ, дотацій, транспортних, експедиційних та накладних витрат, грн/т)
Джерело. За даними досліджень інформації Держстату
Однак, 2023 року їх підвищення уповільнилося. Проте вже 2024 року, за даними аналізу цінового моніторингу вебсайту Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» (http://www.ukrsugar.com/uk), на світових біржах ціна на цукор білий досягнула у вересні позначки в майже 580 дол./т (Лондонська біржа), а на цукор-сирець — близько 500 дол. (Нью-Йоркська біржа). Експорт цукру дозволяє в нинішніх досить складних умовах зберегти вітчизняну цукрову індустрію. Поточного сезону цукроваріння 2024/25 маркетингового періоду до переробки цукрових буряків уже стали 14 заводів у восьми областях.
За підсумками 2023/24 МР (вересень-2023 — серпень-2024) Україна експортувала 691,8 тис. тонн цукру, з яких 77% відправлено в країни ЄС, 23% — на світовий ринок. Провідні країни — імпортери вітчизняного цукру у ЄС — Італія, де частка експорту цукру до ЄС становила 19%, Болгарія — 18%, Румунія й Угорщина відповідно по 14%. Основні напрямки експорту за межами ЄС — це передусім Камерун, на який припадає 17% експорту загалом з усього обсягу на світовий ринок, а також Лівія з 15% і Туреччина із 11%.
Перспективи цукрової галузі нині пов’язано з диверсифікацією каналів збуту та розширенням напрямів використання цукру, зокрема для отримання біоетанолу. Для цього є всі внутрішні передумови та сприятлива зовнішня кон’юнктура ринку. Другий напрям — це розвиток внутрішньої харчової індустрії з переробки фруктів та овочів. У цих секторах економіки формується також висока додана вартість, а їх продукція на ринку є досить конкурентоспроможною. В підсумку варто окремо зазначити, що за нинішніх економічних умов за традиційної технології вирощування та середньої врожайності на рівні 55 т/га дохід може становити майже 110 тис. гривень, а за інтенсивної технології та продуктивності 80 т/га він збільшиться до 160 тис. гривень, що за середньорічних витрат 55–60 тис. грн/га робить цю агрокультуру однією із лідерок за прибутковістю вирощування.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук,
експерт-дорадник з аудиту, економіки
та управління підприємствами
