Інноваційне відновлення індустріального аграрного виробництва
Вітчизняне сільське господарство поступово повертається до моделі розвитку високоінтенсивного індустріального аграрного виробництва. Після катастрофічного занепаду 90-х років ХХ століття та поступового відновлення на початку 2000-х років нині аграрний сектор економіки завдяки інноваціям і сучасним індустріальним технологіям виробництва фактично вийшов на новий рівень економічного розвитку, найкращим свідченням чого є 2021 рік.
Нині агропромисловий комплекс — це важливий сектор національної економіки, який об’єднує різні види економічної діяльності щодо виробництва сільськогосподарської продукції, харчових продуктів, а також доставки їх до кінцевого споживача. У цій галузі формується близько 10,8% валової доданої вартості й майже 9,3 % від усього ВВП. Тому АПК є одним зі стратегічних бюджетоутворювальних та експортоорієнтованих секторів національної економіки. Звичайно, є також і певні проблемні аспекти оцінки ефективності нинішньої моделі розвитку аграрного виробництва, які пов’язані з формуванням незбалансованої структури спеціалізації галузі, коли валова продукція рослинництва суттєво переважає тваринництво.
Загалом впродовж 1991–2021 рр. в аграрному секторі економіки відбулися кардинальні трансформаційні зміни, пов’язані з реформуванням системи земельних відносин і становленням ринкових відносин і різних форм господарювання. Позитивні процеси зумовлено результатами господарської діяльності нових організаційно-правових структур ринкового типу внаслідок реалізації наукових засад аграрного реформування сільського господарства, а також завдяки значним капітальним інвестиціям і впровадженню нових технологій. Однак не можна лишати поза увагою і кліматичний чинник впливу на розвиток аграрного сектору економіки. За нашими експертними оцінками є припущення, згідно з яким загалом через кожні три роки після досить сприятливого за агрокліматичними умовами періоду року спостерігається його повторення, що підтверджується даними аналізу статистики динамічного ряду валового виробництва зернових і зернобобових культур.
Таблиця 1. Попередні зведені дані рівня розвитку АПК у 2021 році, порівнюючи з 2020 роком
Джерело. За даними аналізу і досліджень інформації Держстату
З 2000 року по 2021 рік виробництво соняшнику збільшилося майже в 5 разів. Нині це потужна індустрія виробництва і переробки, яка має експортноорієнтований напрям розвитку продукції з високою доданою вартістю, зокрема олії, маргарину.
Досить стійким є розвиток овочівництва. За майже 30 років виробництво культур овочевих подвоїлося. Однак, щоб досягти повного самозабезпечення внутрішнього ринку овочевою продукцією вітчизняного виробництва, необхідно інтенсивніше розвивати галузь на основі інноваційних технологій крапельного зрошення та поливу, а також енергоефективних теплиць.
Кардинальні зміни відбулися в цукровій галузі. Ця галузь десятиліттями була в пріоритеті АПК. Нині із зменшенням внутрішнього попиту на цукор та зміною харчової культури населення та відмовою від споживання цукру заради збереження здоров’я виробництво цукрових буряків фабричних значно скоротилося, порівнюючи з 90-ми роками минулого століття.
У картоплярстві спостерігається суттєве зростання виробництва. Ця галузь традиційно є індикатором кризових соціально-економічних настроїв населення. Водночас майбутнє цієї галузі залежить від можливостей розвитку її експортного потенціалу та відновлення потужностей індустріального виробництва картоплі в аграрних підприємствах.
Досить успішно розвивається виробництво плодів та ягід. Останніми роками в усіх категоріях господарств їх виробництво стабільно перевищувало 2 млн тонн. Це нішевий напрямок розвитку малого та середнього агробізнесу, що забезпечує досить високу дохідність із 1 га.
Ефективна реалізація аграрного потенціалу у 2021 році
Щоб повною мірою ефективно використати можливості світового ринку сільськогосподарської продукції та забезпечити потреби внутрішнього ринку передусім треба розкрити регіональний потенціал розвитку сільського господарства на основі розвитку смартспеціалізації АПК, оптимального врахування зональних ресурсних і агробіокліматичних умов та конкурентних переваг його основних та допоміжних галузей.
Цей рік багато в чому є нетиповим для агробізнесу. За багато років спостережень жодного разу так не складалися сприятливими агрокліматичні умови та інвестиції агробізнесу. Разом ці фактори забезпечили рекордне зростання виробництва продукції по основних стратегічних напрямах, а також високу продуктивність сільськогосподарських культур в різних регіонах (табл. 2).
Таблиця 2. Попередні зведені дані рівня продуктивності розвитку АПК
Джерело. За даними аналізу і досліджень інформації Держстату
В окремих регіонах середня урожайність зернових та зернобобових культур наблизилася до рівня країн — провідних світових лідерів із продуктивності їх вирощування. Зокрема, в 4 регіонах (Київській, Черкаській, Чернігівській та Вінницькій областях) цей показник перевищив 7 т/га, а в Хмельницькій — 8 т/га.
По інших сільськогосподарських культурах теж спостерігається досить суттєвий прогрес зростання їх продуктивності. Значною мірою це результат ефективної взаємодії селекційної науки світових і вітчизняних приватних компаній та наукових установ, а також індикатор зміни загальної парадигми розвитку агробізнесу, що поступово відходить від екстенсивної моделі на користь інтенсивної.
За майже 30 років вітчизняний аграрний сектор пройшов через кілька значних трансформацій, що суттєво змінили не лише структуру власності та спеціалізацію, а й саму парадигму його розвитку. Нині в умовах досить мінливої кон’юнктури глобального та внутрішнього аграрного ринку вітчизняні товаровиробники мають низку стійких конкурентних переваг. Зокрема, значний агробіокліматичний потенціал нарощування виробництва сільськогосподарської продукції, висока її якість і безпечність, що підтверджується міжнародним визнанням, а також зручне логістичне транспортне розташування. Водночас одним із недоліків сучасного розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва є домінування сировино-орієнтованого напряму його розвитку, що зумовлює високу залежність цієї галузі від кон’юнктури глобального ринку продовольства і світових цін.
Перспективи переходу до сталого розвитку виробництва аграрної продукції передусім визначатимуть можливості використання переваг його диверсифікації як в частині товарної структури, так і збільшення тієї її частки, яка має попит не лише на світовому, а й на внутрішньому аграрному ринку. З тим стратегічний пріоритет має бути наданий розвитку передусім галузей, де формується не лише висока додана вартість, а й глибока переробка, що вкрай важливо для економіки регіонів.
Також варто зазначити, що ефективна та стала діяльність сільськогосподарських агроформувань, які працюють на засадах ринкових відносин і приватної власності, повинна врахувати нові вимоги до товаровиробника і його стратегії конкурентоспроможного розвитку в сучасних економічних умовах господарювання. Без застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур, високоякісного насіння і нових сортів рослин та порід тварин витримати конкуренцію доволі складно, тому тільки комплексне впровадження на практиці наукових розробок дозволить досягти високих показників урожайності, що є основою інтенсифікації і рентабельного ведення сільськогосподарського виробництва. Реалізувати довгострокову конкурентну перевагу вітчизняного АПК можливо шляхом сталого нарощування середньої врожайності і продуктивності тварин на основі впровадження інноваційних технологій та комплексного науково-методичного забезпечення розвитку агробізнесу.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору економічних
досліджень та аналізу науково-інноваційного потенціалу ІСГС НААН,
експерт-дорадник з аудиту, економіки та управління підприємством
