Різноманіття нішевих культур
Нішеві культури створюють досить високу вартість маржинального доходу й формують також нові економічні можливості для агробізнесу, який зацікавлений у диверсифікації видів діяльності та ринків збуту. До нішевих культур входять різні рослини, такі як окремі зернові культури, бобові, фрукти, овочі, горіхи, прянощі, ефіроолійні та лікарські рослини й інші. Також нішеві культури розподіляють на кілька основних груп: кормові, пряноароматичні, овочеві, технічні, ефіроолійні та лікарські, енергетичні.
В останні роки у світі спостерігається збільшення посівних площ, обсягів виробництва та врожайності нішевих культур. На вітчизняному ринку вирощують такі нішеві культури, як гречка, сочевиця, сорго, жито, нут, арахіс, льон олійний (кудряш), льон-довгунець (на насіння), гірчиця, кунжут, рицина, рижій, мак олійний, коріандр, шавлія, м’ята, лаванда, цикорій та інші. Крім того, останніми роками також набули поширення енергетичні нішеві культури.
Варто зазначити, що деякі нішеві культури можуть бути універсального призначення й мати завдяки цьому досить об’ємний ринок збуту. Прикладом може бути, зокрема, льон олійний, який використовують як харчову дієтичну добавку — джерело поліненасичених жирних кислот, а саме Омега-3. З іншого боку, з луб’яних волокон льону звичайного виробляють лляне волокно і лляні тканини, а з насіння — лляну олію.
Інший приклад — це арахіс, який досить широко застосовують у кондитерській промисловості, а також для виробництва олії та пасти. Арахіс — взагалі унікальна культура, яка за дотримання технології може забезпечити врожайність до 2 т/га бобів, а за зрошення — вдвічі більшу, до 4 т/га. Тобто з 1 га дохід за нинішніх цін 150–180 грн/кг може становити від 300 тис. гривень і більше.
Здебільшого нішеві культури вирощують на експорт. Однак деякі з нішевих культур також мають попит і на внутрішньому ринку.
Нішевий агроекспорт
Аналіз даних митної статистики за сім місяців поточного року показує, що серед традиційних нішевих культур найбільші обсяги експорту було зафіксовано в насіння та плодів інших олійних культур — гречки, жита, сорго, насіння льону. За ціною експорту 1 т досить високу вартість отримали від пряних рослин, овочів, хмелю й арахісу (таблиця).
Таблиця. Порівняльний аналіз обсягів і вартості вітчизняного експорту та середньозваженої ціни окремих нішевих культур за сім місяців 2023 року
Джерело. Складено за даними досліджень інформації митної статистики
Загалом від експорту одинадцяти нішевих сільськогосподарських культур і рослин за аналізований період отримано доходу на суму близько 47,3 млн доларів США. Середньозважена ціна експорту по всіх перелічених вище видах нішевих культур і рослин становила 461,3 дол. США, що майже вдвічі вище проти традиційних сільськогосподарських культур.
Економіка нішевого агробізнесу
Поточного маркетингового сезону у вітчизняному агроекспорті за ціною реалізації переважали альтернативні нішеві культури, такі як гвоздика, шишки хмелю, перець, прянощі, арахіс. До основних їх переваг можна залічити високу рентабельність виробництва та можливість тривалого зберігання. Крім того, ці культури мають високий внутрішній попит.
Водночас вирощування традиційних нішевих культур також має свої економічні й агрономічні переваги. Це, зокрема, можливість урізноманітнити сівозміну та покращити фітосанітарний стан ґрунту, забезпечити кращу диверсифікацію виробництва й мінімізацію можливих економічних ризиків через коливання цін і попиту. Крім того, традиційні нішеві культури мають подвійну орієнтацію — як на зовнішній, так і внутрішній ринок споживання.
__________________________
В умовах зміни клімату окремі нішеві культури також відіграють роль страхових агрокультур
__________________________
З іншого боку, в умовах зміни клімату окремі нішеві культури також відіграють роль страхових агрокультур. Те саме сорго є посухостійкою цінною продовольчою й кормовою сільськогосподарською культурою, яка споживає приблизно на третину менше води та поживних речовин, ніж кукурудза. Завдяки високій стійкості до посухи сорго є досить оптимальною агрокультурою для посушливих або малородючих земель. Однак, коли у виробництво вводять нішеві культури, потрібно звернути особливу увагу на агротехнологію.
Сучасні проблеми з логістикою та низькі реалізаційні ціни на традиційні зернові й олійні культури відродили останнім часом інтерес агробізнесу до вирощування нішевих культур. Разом із тим в обґрунтуванні виробничого плану слід керуватися не лише економічними вигодами, а й урахувати питання збуту, бо ці сільськогосподарські культури й рослини теж залежать від кон’юнктури ринку.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємством
