Собівартість виробництва сільськогосподарської продукції у 2024 році будуть визначати три основних чинники: ціни на основні матеріально-технічні ресурси та їх фізична доступність на ринку, валютний курс і врожайність агрокультур. Перших два чинники прямо пов’язані, а третій чинник визначатиметься здебільшого погодно-кліматичними умовами року та рівнем застосування мінеральних добрив і систем захисту рослин.
Якщо аналізувати ці чинники, то насамперед варто звернути увагу на добрива й паливно-мастильні матеріали, які здебільшого імпортують. Останніми місяцями середньозважена ціна імпорту 1 т азотних добрив становила 485,70 дол. США, фосфорних — 374,49, калійних — 524,71, комплексних із 2–3 поживними елементами N, P, K — 702,9 дол. США. Отже, за нинішнього валютного курсу ціна на ці види добрив буде не менше за вартість їх імпорту.
За даними моніторингу ринку на початку 2024 року середня ціна на аміачну селітру становить 19–20,5 тис. гривень за тонну, на карбамід — 21,5–22 тис. Ціна на комплексне (азотно-фосфорно-калійне) добриво нітроамофоска-М: NPK 16 : 16 : 16 — 27 тис. гривень за тонну. Ціна на дизельне пальне — від 51 грн за літр. З урахуванням очікуваного коридору коливання валютного курсу ±5% дизельне пальне може зрости до 55 грн.
Спробуємо експертно спрогнозувати цьогорічні витрати на посівну для найпоширеніших вітчизняних сільськогосподарських культур — гороху, сорго, пшениці, ячменю, сої, кукурудзи, ріпаку та соняшнику. Загалом під цими сільськогосподарськими культурами близько 50% посівних площ, вони мають стратегічне значення для забезпечення продовольчої та економічної безпеки (таблиця).
Таблиця. Економічний прогноз орієнтовних витрат на 1 га за типової технології виробництва для середньостатистичного агрогосподарства у 2024 році, грн
Джерело. Експертні розрахунки автора. По статті витрат «амортизація» та «ремонт основних засобів» взято нормативи відрахувань
Варто зазначити, що цього року основні макроекономічні тренди зумовлять зростання витрат у сільському господарстві щонайменше на 10–15%. Насамперед у бюджеті поточного року прогноз по інфляції становить 9,7%, середньорічний курс гривні закладено на рівні 40,7 грн/дол. Крім того, з 1 січня мінімальна зарплата зросла до 7100 грн, а з 1 квітня підвищиться до 8000 грн.
Орієнтовно на вирощування гороху витрати становитимуть 29789,3 грн/га, сорго — 28604,8 грн, сої — 29357,7 грн, соняшнику — 27088,5 грн, ячменю озимого — 28953,4 грн, пшениці озимої — 30125,2 грн, кукурудзи — 28674,1 грн, ріпаку озимого — 31696,3 грн. За нинішніх цін реалізації гороху поріг прибутковості його вирощування буде суттєво варіювати.
Пороги прибутковості визначено із середніх для всіх господарств витрат і можуть корегуватися залежно від застосовуваної технології, рівня інтенсивності виробництва та інших виробничих і невиробничих чинників. Якщо проаналізувати вплив цінового й технологічного чинників, то між ними є певна взаємозамінність. Наприклад, досягнути 30% рівня рентабельності вирощування гороху за рівня врожайності 5,53 т/га можливо, запровадивши інтенсивніші технології та оптимальну систему удобрення, що знижує частково залежність агробізнесу від несприятливої цінової кон’юнктури ринку.
Водночас за отримання порівняно нижчої врожайності вирощування гороху забезпечити плановий рівень рентабельності у 30% буде набагато важче, і лише якщо ціна буде вищою, ніж у попередньому варіанті прогнозу.
_______________________
Перевагою сорго є його посухостійкість від несприятливих погодно-кліматичних умов. Тому за забезпечення технологічних виробничих умов вирощування ця культура може бути прибутковою навіть за нинішніх низьких цін реалізації.
_______________________
Аналогічний прогноз для сорго теж підтверджує подібний обернений зв’язок між урожайністю його вирощування та ціною реалізації. Щоб отримати достатню прибутковість від вирощування сорго, слід дотримуватися технології його виробництва або ж шукати канали збуту з високою ціною його реалізації, що досить проблематично в нинішніх умовах. Перевагою сорго є його посухостійкість від несприятливих погодно-кліматичних умов. Тому за забезпечення технологічних виробничих умов вирощування ця культура може бути прибутковою навіть за нинішніх низьких цін реалізації.
Поточного сезону досить перспективною культурою буде соя, ціна реалізації якої останніми місяцями стабілізувалася. Прибутковість її вирощування забезпечується вже за 2 т/га. Оскільки традиційно соя є сільськогосподарською культурою універсального використання, то навіть з урахуванням суттєвого зростання витрат на її вирощування їх окупність забезпечуватиметься порівняно високою ціною реалізації.
Економічна ефективність вирощування соняшнику цього року, як і минулі роки, буде на достатньо високому рівні забезпечення рентабельності, що робить цю сільськогосподарську культуру антикризовою. Як і в разі із соєю, соняшник має стабільний попит, а ціни на нього є високими, незважаючи на сучасну ринкову кон’юнктуру та їх певне коливання.
Ціни на пшеницю та ячмінь лишаються на рівні, що забезпечує тільки нульову рентабельність вирощування цих сільськогосподарських культур. Шлях підвищення прибутковості — тільки суттєве зростання врожайності цих культур. Завдяки цьому можна значною мірою компенсувати економічні втрати через низькі ціни та проблеми зі збутом на ринку.
Для кукурудзи цього року будуть досить сприятливі економічні умови з огляду на підвищення цін реалізації та потенційно високу врожайність її вирощування. Поєднання вказаних виробничих та економічних чинників забезпечує вигідніший поріг прибутковості вирощування кукурудзи.
Рентабельність виробництва озимого ріпаку поточного маркетингового сезону лишатиметься на досить високому рівні. Поріг прибутковості його вирощування буде також визначатися певною комбінацією рівня врожайності та ціни реалізації. Чим вища врожайність ріпаку, тим нижчий поріг прибутковості, що залежить від кон’юнктури ринкових цін.
Загалом поточного маркетингового сезону пороги прибутковості та мінімальні ціни реалізації, що покривають основні витрати за виробництва вказаних сільськогосподарських культур, залежатимуть від сукупності виробничих й агробіологічних чинників, а також погодно-кліматичних умов.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору економічних
досліджень та аналізу науково-інноваційного потенціалу
ІСГС НААН, експерт-дорадник з аудиту, економіки
та управління підприємством
