Сільськогосподарська діяльність через високу залежність від кліматичних, біологічних та економічних чинників традиційно вважають однією з найбільш ризикованих. Однак за умов нинішньої кліматичної кризи та проблем із логістикою ці ризики багаторазово підвищуються. Тому для кожного аграрія нині постає питання адекватного вибору управлінських рішень, що дозволять не лише зберегти бізнес, а й забезпечать певний поступальний розвиток. До того ж вибір стоїть не лише між диверсифікацією агробізнесу чи поглибленням спеціалізації, або ж упровадженням нових його напрямів. Це — питання виживання та переходу на новий життєвий щабель розвитку, якщо так можна виразитися щодо всім відомої теорії про життєвий цикл компанії. Нині цифровізація й інновації відкривають сучасні перспективи для агробізнесу, які слід не ігнорувати, а передусім адаптувати виробництво до цих змін.
Варто зазначити, що циклічність в аграрному виробництві має не лише суто природну чи економічну причину. У несприятливі за погодними умовами роки аграрій втрачає не лише врожай, а й дохід. Це можна було спостерігати як 2010 року, так і 2012-го, 2015-го, 2017-го та 2020-го, за винятком кризового 2022 року. Про це свідчать також відповідні індекси динаміки виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема продукції рослинництва й тваринництва (таблиця).
Таблиця. Індекси сільськогосподарської продукції в постійних цінах 2021 року, % до попереднього року
Джерело. Дані ДССУ
Цього року з огляду на доволі посушливий травень і значний дефіцит вологи агробізнес із певною ймовірністю не добере зернових й олійних культур. Зменшити потенційні економічні втрати допомогла б диверсифікація діяльності. Однак нині 33984 (87,3% кількості зареєстрованих господарств) в основі економічної діяльності вказали напрям «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», тоді як 746 (1,9%) «Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів», тоді як лише 716 (1,8%) мали вид діяльності «Змішане сільське господарство». Ще менше господарств нині мають тваринництво, вирощують ягоди й провадять садівництво. Таких загалом налічується відповідно 614 (1,6%) «Розведення великої рогатої худоби молочних порід», 558 (1,4%) «Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників» та 548 (1,4%) Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів.
Не є однозначним виходом із нинішньої кризової ситуації також і повна спеціалізація на будь-якому з указаних видів економічної діяльності, адже ризики ще більше підвищуються й можуть виникнути додаткові проблеми. Насамперед це можуть бути труднощі зі збутом продукції або її неврожай, а також проблеми зі збиранням і подальшим зберіганням. Для багатьох сьогодні стоїть питання найоптимальнішого виходу з подібного кола проблем. Спробуємо експертно поглянути на проблему та показати найефективніші стратегії.
_________________________
Для великих і середніх аграрних підприємств диверсифікація видів економічної діяльності може стати досить успішною стратегією за її поєднання з упровадженням нових інноваційних технологій, зокрема, точного землеробства, цифровізації полів й управлінського обліку
_________________________
По-перше, це залежить від типів і розмірів господарства, по-друге — від його розташування, і по-третє — від технологій і фінансової забезпеченості. Як правило, для великих і середніх аграрних підприємств диверсифікація видів економічної діяльності може стати досить успішною стратегією за її поєднання з упровадженням нових інноваційних технологій, зокрема, точного землеробства, цифровізації полів й управлінського обліку. Водночас для малих фермерських господарств в умовах обмеженості фінансових і ресурсних можливостей оптимальною може стати поглиблена спеціалізація на одному-двох видах діяльності. Це дозволить відпрацювати агротехнології, краще контролювати витрати й ресурси та випускати якіснішу продукцію в певному унікальному чи нішевому сегменті агробізнесу. Наприклад, це може бути вирощування різних видів ягід (лохини, малини) з додатковим їх швидким заморожуванням, переробкою та пакуванням.
Разом із тим ще одним варіантом може бути кардинальна зміна структури та культури агровиробництва (наприклад, перехід від традиційного до органічного сільського господарства), цифровізація або ж перехід до нових видів діяльності (аквакультура, гідропоніка / аквапоніка, садівництво, виноградарство). Також, обираючи вид діяльності, слід ураховувати потенційне розташування агробізнесу від ринків збуту та логістичної інфраструктури. Зрозуміло, що, наприклад, овочівництво набагато краще вести навколо великих міст та обласних центрів. Те саме стосується інших видів діяльності, які можуть мати деякі особливі умови, наприклад, наявність поблизу переробних підприємств. У деяких випадках доцільно організувати мініпереробку, власне фасування продукції (крупи, олія) або переробку на біопаливо. Врахування всіх перелічених аспектів є запорукою ефективного ведення агробізнесу.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник
з аудиту, економіки та управління підприємством
