Світове виробництво
Вершкове масло посідає особливе місце в кулінарних традиціях практично всіх народів світу, будучи одночасно і символом достатку, і універсальним інгредієнтом. Густий та ароматний смак вершкового масла робить його незамінним у випічці, соусах і простому намазуванні на хліб. Саме тому вершкове масло стало глобальним продуктом, перетинаючи культурні та географічні кордони, об’єднуючи людей спільними смаками й кулінарними практиками.
Останніми роками світовий ринок вершкового масла демонструє стійке зростання, що підтримується як зміною споживчих уподобань, так і структурними зрушеннями в сільськогосподарському виробництві. Попит в Азії, особливо в Китаї, Індії та Південно-Східній Азії, підвищується швидше, ніж в традиційних регіонах завдяки збільшенню чисельності середнього класу і популяризації західних кулінарних звичок. Європейські споживачі зберігають високий рівень споживання, але все частіше віддають перевагу преміальним та органічним продуктам, що стимулює появу нових нішевих брендів. Ринок Північної Америки є найбільшим за обсягами продажів, але підвищення цін на корми та енергоносії призводить до підвищення виробничих витрат і, як наслідок, до підвищення роздрібних цін. Нова Зеландія й Австралія, які традиційно експортують більшу частину своєї молочної продукції, стикаються з експортними обмеженнями, спричиненими політикою захисту внутрішнього ринку, що змушує їх шукати нові канали збуту в Африку та на Близький Схід. Тарифні конфлікти між США та Китаєм, а також запровадження додаткових антидемпінгових мит у ЄС створюють складно передбачувану волатильність цін і змушують імпортерів переорієнтовувати поставки вершкового масла.
За аналізований десятирічний період 2015–2024 рр. середнє глобальне виробництво вершкового масла становило 10,89 млн тонн, а сукупне середньорічне його зростання — 2%. У 2023/24 МР виробництво зросло до 11,75 млн тонн, а у 2024/25 МР — до 11,98 млн тонн, що відповідає зміні на 2% та повністю збігається з історичними темпами зростання. Такий збіг свідчить про стабільну динаміку без різких стрибків, а збільшення обсягу на 0,23 млн тонн за рік підтверджує, що ринок повільно, але впевнено розширюється. На світовому ринку серед лідерів із виробництва вершкового масла виділяють Індію (58%), ЄС (17%) та інші країни (табл. 1).
Таблиця 1. Провідні світові регіональні виробники вершкового масла
Джерело. За даними аналізу інформації https://www.fas.usda.gov
Зокрема, Нова Зеландія, яка за площею є невеликою країною, виробляє близько 4% світового обсягу вершкового масла, а США — 8%. Загалом на світовому ринку серед провідних країн його виробників поки що суттєвих змін не відбувається. Водночас останніми роками спостерігається тренд щодо зростання виробництва вершкового масла в Китаї, який наближається до 1% частки усього глобального ринку.
Глобальний експорт вершкового масла останніми роками розподіляється між кількома провідними країнами (рис. 1). Найбільші частки охоплюють традиційні виробники з розвиненою молочною індустрією. Так, Нова Зеландія лідирує з 18,1 % світового експорту, що пояснюється її великим поголів’ям і розвинутим молочним скотарством, високою продуктивністю корів і орієнтацією на зовнішні ринки. На другому місці — Нідерланди, що забезпечують 15,4 %, використовуючи ефективну технологічну базу та вигідне географічне розташування для транспортування молочної продукції на ринки Європи та світу. Вагому позицію посідає Ірландія з 12,8 % і Європейський Союз загалом, включно з Німеччиною, Бельгією, Францією, Данією, Великою Британією, Польщею, Фінляндією, що разом формують близько 30 % світового експорту вершкового масла. Сукупно ці дані демонструють домінування традиційних молочних регіонів у світовому експорті вершкового масла, а також поступове розширення ринків у Північній Америці й Азії.
Рис. 1. Глобальний експорт масла вершкового (доступні дані за 2021 рік)
Джерело. За даними аналізу інформації World Statistics
Основними глобальними трендами на ринку вершкового масла є структурні зміни в ланцюжку поставок, пов’язані зі збільшенням онлайн-торгівлі та прямих поставок від фермерів до споживачів, що скорочують проміжні ланки й дозволяють дрібним виробникам вийти на міжнародний ринок. Крім того, пандемія COVID-19 пришвидшила диджиталізацію закупівель, що призвело до збільшення продажів через великі майданчики електронної комерції, де споживачі часто обирають преміальні й екологічні варіанти. Також інноваційні технології, такі як ультрафільтрація та мікрофільтрація, дозволяють виробникам значно покращувати якість продукції, подовжувати строк зберігання та знижувати втрати, що стає важливою конкурентною перевагою в умовах глобальної конкуренції.
Поява безлактозних і рослинних альтернатив, таких як маргарин на основі оливкової або кокосової олії та різні види спредів, починає позбавляти частину традиційного попиту на вершкове масло, особливо серед молоді й орієнтованих на здоровий спосіб життя споживачів. Разом із тим повністю замінити вершкове масло в кулінарії поки що не вдається, а його частка в загальному споживанні є значною. Регіональні розбіжності у споживанні відображають культурні традиції. Зокрема, у Європі та Північній Америці вершкове масло традиційно використовують у випічці та соусах, в Азії — як добавку до хліба та страв ф’южн, а в Африці — як джерело висококалорійного харчування.
Екологічні вимоги та підвищення інтересу до сталого розвитку змушують виробників впроваджувати практики для зменшення вуглецевого сліду, такі як використання поновлюваних джерел енергії на фермах й оптимізація логістики. Як наслідок, деякі великі гравці заявляють про перехід до «зеленого» виробництва, що приваблює інвесторів, орієнтованих на критерії ESG (англ. environmental, social, governance — довкілля, соціальна сфера, корпоративне керування, тобто зусилля бізнесу по кожному з цих напрямів заради сталого розвитку).
Державна підтримка у вигляді субсидій на виробництво молочної продукції в ЄС та США сприяє стабілізації цін, але водночас створює бар’єри для нових учасників ринку. Водночас доходи виробників вершкового масла постійно перебувають під тиском через підвищення вартості молочної сировини та конкуренцію зі сторонніми альтернативами, що вимагає від фермерів та молочних переробних компаній більшої гнучкості в ціноутворенні та інвестиціях у брендинг. Внутрішній попит у країнах з високим рівнем доходу поступово зміщується в бік здорового споживання, що сприяє появі продуктів зі зниженим умістом солі та доданих вітамінів, а також упаковки, орієнтованої на зручність і тривалий строк зберігання. Нарешті, геополітичні ризики, такі як санкції, торгівельні обмеження та зміни в міжнародних угодах, і далі значно впливають на структуру світового ринку вершкового масла, роблячи його динамічним і таким, що потребує постійного моніторингу й аналітичної оцінки основних трендів і тенденцій.
Внутрішні тренди
Вітчизняний ринок вершкового масла є досить слабким з огляду на значне скорочення обсягів його виробництва за останні 20 років. Водночас з 2014 по 2020 рр. спостерігалася тенденція стабілізації виробництва вершкового масла завдяки підвищенню цін на молоко та підтриманню державних програм в молочному скотарстві.
Незважаючи на стабілізацію ситуації з виробництвом вершкового масла, рівень його виробництва був нижчим, ніж у 2000-х роках (рис. 2). Найбільший спад виробництва вершкового масла спостерігався в 90-ті роки минулого століття, що корелювало зі значним скороченням поголів’я корів у цей час.
Рис. 2. Динаміка виробництва масла вершкового на переробних підприємства вітчизняного молочного сектору
Джерело. За даними аналізу інформації Держстату
Варто зазначити, що підвищення цін на молоко і державна підтримка були тільки частковим вирішенням проблем у вітчизняному молочному секторі. Основна проблема — це скорочення поголів’я корів і дефіцит якісної молочної сировини. Крім того, на ринку впродовж останнього десятиліття спостерігається збільшення імпорту вершкового масла, бо споживачі шукали доступніші та якісніші альтернативи. Імпортна конкуренція підштовхнула вітчизняних виробників до пошуку нових технологій. Деякі підприємства почали впроваджувати автоматизовані лінії, що знизили витрати на продукцію. Інші молокопереробні компанії звернули увагу на розвиток брендингу й маркетингу, щоб підвищити привабливість продукту.
Водночас без достатньої державної підтримки та інвестицій ці ініціативи були обмеженими за впливом на молочну галузь. 2019 року, коли ціни на молоко були високими, спостерігалося короткочасне підвищення обсягів виробництва, проте це не стало довгим трендом. Іншою проблемою є якість молочної сировини та скорочення обсягів її виробництва через занепад молочного скотарства та зменшення кількості поголів’я корів. Якщо ще років 10–15 середня відстань доставки молока від господарств до молокопереробних підприємств не перевищувала 50–100 км, то нині молочну сировину закуповують в інших областях. І ця проблема зберігатиметься ще багато років, оскільки поголів’я корів за останні роки катастрофічно скоротилося.
Дані таблиці демонструють різке підвищення вартості вершкового масла протягом п’яти років, тоді як ціна соняшникової олії коливалася, спочатку підвищуючись, а потім стабілізуючись на рівні, нижчому за масло (табл. 2).
Таблиця 2. Порівняльний аналіз середніх споживчих цін на вершкове масло та олію соняшникову (альтернатива вершкового масла) на внутрішньому ринку, грн за одиницю
Джерело. За даними аналізу інформації Держстату
У грудні 2020 року обидва продукти мали схожу ціну — 44,47 грн за 200 г вершкової маси і 42,07 грн за літр олії, що свідчить про мінімальну різницю у вартості. 2021 року різниця збільшується. Ціни на вершкове масло підвищились до 50,59 грн, а на соняшникову олію — до 61,43 грн, що робить олію дорожчою на 10,84 грн. 2022 року обидва продукти подорожчали, але різниця знову змістилася в бік масла вершкового, відповідно 65,98 грн проти 69,75. Внаслідок цього різниця становила вже 3,77 грн на користь соняшникової олії. 2023 року вершкове масло стрімко підвищувалося в ціні до 74,09 грн, тоді як ціни на соняшникову олію різко впали до 59,18 грн, і ця різниця вже становила 14,91 грн на користь вершкового масла. 2024 року спостерігається різке підвищення вартості вершкового масла до 102,23 грн. Дані таблиці демонструють різке підвищення вартості вершкового масла протягом п’яти років, тоді як ціна соняшникової олії коливалася, спочатку підвищуючись, а потім стабілізуючись на рівні, нижчому за вершкове масло. У січні-серпні 2025 року ціни на вершкове масло майже стабілізувалися в діапазоні 105–108 грн, тоді як ціна на соняшникову олію поступово підвищувалась, досягнувши 81,43 грн у серпні. Таким чином, за 2020–2025 рр. середня вартість вершкового масла підвищилась майже у 2,4 раза, тоді як соняшникова олія — всього приблизно в 1,9 раза, що робить вершкове масло значно менш доступним, як порівняти з альтернативним продуктом — соняшниковою олією.
Після 2020 року, коли пандемія COVID-19 вплинула на логістику, виробники вершкового масла знову натрапили на труднощі. Доступність сировини та транспортних ресурсів знизилася, а попит на продукцію лишився стабільним.
У 2021–2022 рр. ринок зазнав нових потрясінь, що ще більше підкреслило його уразливість. Попри це, деякі виробники змогли адаптуватися, використовуючи нові стратегії розвитку. Ці стратегії містили розширення експортного потенціалу росту на ринках ЄС та Близького Сходу після стабілізації транспортних коридорів, про що свідчить динаміка експорту вершкового масла (табл. 3).
Таблиця 3. Імпорт та експорт вершкового масла на внутрішньому ринку
Джерело. За даними аналізу інформації митної статистики
У наведених даних митної статистики показано, як змінювалися обсяги та вартість імпорту експорту вершкового масла за УКТЗЕД у 2020 2024 рр., а також за вісім місяців 2024 і 2025 рр. Основні тенденції імпорту пов’язано зі скороченням його обсягів і суттєвим підвищенням його вартості. Середня ціна імпорту 1 т вершкового масла підвищилась з 2020 року по 2024 рік, відповідно з 4053,1 до 7211,6 дол., а за вісім місяців 2025 року становила 10042,3 дол.
Тенденції експорту вершкового масла більше були пов’язані з коливанням його обсягів через волатильність світових цін. Підвищення світових цін на вершкове масло збільшувало вітчизняний експорт, як це можна було спостерігати в окремі роки, тоді як їх зниження, відповідно, впливало на обсяги експорту. Таким чином, аналіз даних митної статистики демонструє, що глобальний і внутрішній ринки вершкового масла характеризується підвищенням цін, періодичними коливаннями обсягів виробництва і потенційним зростанням експортної активності у другій половині 2025 року. Підсумовуючи, можна сказати, що стабілізація виробництва у 2014–2020 рр. була результатом поєднання підвищення цін на молоко та державних програм. Однак без системних інвестицій у виробництво сировини, нових технології та модернізації інфраструктури внутрішній ринок вершкового масла лишатиметься слабким і уразливим до зовнішніх чинників.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач
лабораторії економічних досліджень та аналізу
науково-інноваційного потенціалу ІСГС НААН,
експерт-дорадник з аудиту, економіки
та управління підприємством
