Держава на боці аграріїв - про це сам Микола Присяжнюк у своїй авторській статті обґрунтував і довів, як двічі по два шість. Принаймні так виходить, якщо вчитатися у написане шановним автором: «Залучити ж кошти, яких наразі не вистачає, - а це близько 8 млрд грн, - сільгоспвиробники зможуть, співпрацюючи з двома державними установами - Аграрним фондом і Державною продовольчо-зерновою корпорацією. Так, Державна продовольчо-зернова корпорація запланувала провести форвардні закупівлі 2 млн т зерна, що дасть змогу «влити» в агросектор близько 3 млрд грн. Окрім того, за рахунок продовження форвардних закупівель зерна, які Аграрний фонд здійснює ще з осені минулого року, виробники отримають 291,6 млн грн. Ще значну частину суми, якої не вистачає, планується залучити через банківські кредити - це близько 7,7 млрд грн».
Не вистачає: 8 млрд грн, ДПЗКУ «віллє» 3 млрд дещицю надасть Аграрний фонд - 0,29 млрд, та комерційні банки близько 7,7 млрд грн. Так по-копієчці 8 млрд і назбирається, правда, якщо додати ці цифри виходить майже 11 млрд, але нічого дивного, в авторській статті допускається не лише авторська пунктуація, але й авторська арифметика.
Проте повернемося до форвардних закупівель. Добре жилось д’Артаньяну - назвав пароль і тут же отримав осідланого коня. Не так просто сучасному аграрію: щоб одержати кошти згідно з контрактом форвардних закупівель від ПАТ ДПЗКУ, прийдеться зібрати стос документів, чи не більший за книгу «Три мушкетери», а враховуючи, що треба надати три повних пакети документів - вийде повна трилогія, з «Двадцять років потому» і «Десять років потому» включно. Це зрозуміло, адже ДПЗКУ - не якийсь жалюгідний притон, а серйозна державна компанія, відтак, і підходи до справи серйозні та виважені. Навіть пакет документів, які необхідно зібрати, практично нічим не відрізняється від вимог комерційних банків, та, власне, без банку і тут не обійшлося - під п. 4 значиться Заява про надання дозволу на розкриття інформації про Товаровиробника Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України».
Але вся ця паперова круговерть - лише прелюдія до акту допомоги з боку держави. Сам же акт відзначається рядом авторських збочень на тему форвардних закупівель.
Для початку згадаємо, що таке форвард? Узагальнено, це один із похідних фінансових інструментів - деривативів. Деякі теоретики-фінансисти не вважають форвард «чистим» деривативом, оскільки за форвардним контрактом передбачається поставка матеріальних цінностей, на відміну від ф’ючерса, наприклад.
Щоб уникнути різночитань, скористаємося визначенням, яке хоч і не є класичним, але повинне бути відомим і Роберту Бровді, і Ігорю Якубовичу, оскільки опубліковане на сайті їхнього колишнього роботодавця - Аграрного фонду.
Цитую - «форвардні закупівлі засвідчують зобов’язання щодо придбання товару на організованому аграрному ринку у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного біржового контракту» (www.af.gov.ua/uk/aditional/dict).
В цьому і є основна перевага форвардного контракту - фіксація ціни на дату поставки згідно з договором. З цим пов’язаний і органічний недолік - при зміні ціни на день розрахунків в будь-який бік контрагенти не можуть розірвати контракт. Фактично, укладаючи форвардний договір продавець робить ставку на те, що спотова ціна на його продукцію на дату поставки буде нижчою від зафіксованої, а продавець - вищою.
Але ДПЗКУ робить геніальну авторську правку - «Ціна одиниці виміру Товару з ПДВ (відповідної партії Товару), за якою здійснюються остаточні розрахунки (п. 4.2. Договору), визначається як середньозважена ціна рівноваги (фіксінгу) на одиницю виміру Товару, що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі на найближчий робочий день, що передує дню, у який поставка відповідної партії вважається здійсненою» (ДОГОВІР поставки зерна майбутнього врожаю).
До речі, зауважте, не лише аграрний міністр говорить про форвардні закупівлі, офіційний сайт ДПЗКУ повідомляє у стрічці новин на головній сторінці свого сайту:
- ДПЗКУ продовжує приймання документів на участь у форвардній програмі (06.03.2013).
- Аграрії Хмельниччини обговорили стан підготовки до посівної та форвардну програму ДПЗКУ (06.03.2013).
- Про форвардні закупівлі йшлося на науково-практичній конференції у Луганську (04.03.2013).
- Керівництво ДПЗКУ презентувало програму форвардних закупівель зерна директорам 45-х філій корпорації (01.03.2013).
Скрізь у ЗМІ «форвард», «форвард», «форвард» і лише в офіційних документах - поставка зерна майбутнього урожаю. Навіть юристи ДПЗКУ розуміють, що форвардом тут і не пахне, тож і не підставляються. До речі, чи не є це прикладом свідомого введення контрагентів в оману? Чи не варто в цій ситуації розібратися чиновникам антимонопольного комітету?
Що ж отримають аграрії від цього «форварду»? В контракті передбачена попередня оплата в розмірі 700 грн включно з ПДВ за одиницю виміру товару. Правда, з деякими винятками - з цієї суми вирахують вартість комплексного страхування у розмірі 52,5 грн/т, (3,5% від 1500 грн - мінімальної інтервенційної ціни, встановленої відповідно до наказу Мінагропроду від 14.03.2012 р. № 125). Тож на руки дадуть навіть менше ніж 650 грн і зобов’язання поставити кукурудзу по незрозумілій ціні не пізніше ніж 1 листопада 2013 року в придачу. Не будемо прогнозувати втрати аграріїв від зниження ціни на кукурудзу в цей період, воно (зниження цін) може бути, а може й ні. Врешті-решт такі рішення - це особиста справа кожного господаря, але порахувати, у що обійдеться отримання передоплати для господарства, ми можемо. Справа в тому, що за надання передоплати продавець гарантує покупцеві знижку в розмірі 100 грн/т! Цікаво виходить, за 6–7 місяців використання 700 грн треба заплатити 100, що відповідає відсотковій ставці у майже 30% річних!
Підсумуємо умови:
- «форвард», який не є форвардом;
- пакет документів не набагато менший, ніж той, який вимагають у комерційних банках;
- відсоткова ставка (у вигляді знижки у 100 грн/т) - порядку 30% річних, і ніяка часткова державна компенсація навіть законодавчо не передбачена;
- обмеження у доступі для дрібних фермерів. Звичайно, це ніде прямо не вказано, але мінімальний лот у 500 т зерна робить підписання такого контракту можливим лише для господарств із площею від 100 га, і то якщо розглядати варіант вирощування кукурудзи в монокультурі.
У відносних «плюсах» лише одне - можливість отримати кошти, не надаючи застави, окрім майбутнього врожаю.
Якщо додати непередбачувані цінові сюрпризи запропонованої формули кінцевого розрахунку та непрозоре ціноутворення на послуги елеваторів ДПЗКУ, які й будуть приймати зерно, то неважко зрозуміти - «форвардні» закупівлі програють навіть звичайному комерційному кредиту. Схоже, держава, простягнувши аграріям руку допомоги, за звичкою зігнула її в лікті, а долоню стисла в кулак. Навіть за умови повної контрактації передбачених 2 млн т зерна аграрії отримають лише 1,4 млрд грн, і це якщо вартість комплексного страхування порахувати як доходи аграріїв!
Насправді це не лише проблема аграріїв. Кожний банкір знає, що таке надлишкова ліквідність. Поясню це на конкретному прикладі - аграрне міністерство отримало, за словами того ж таки Присяжнюка, 1,5 млрд дол. США, а зможе розмістити під договори поставки зерна майбутнього урожаю (і це в найкращому випадку) лише 175 млн дол., що становить менше 12% суми траншу кредиту. Але ж сплачувати відсотки необхідно з повної суми траншу, за непрацюючої основної суми кредиту реальна відсоткова ставка автоматично становитиме 857% від номінальної ставки!
Є ще один момент - цільове призначення та відповідальність за умови використання кредитних коштів. Китайські партнери надавали кошти на чітко визначену ціль - закупівлю 4 млн т зерна кукурудзи. Початковий план - 2 млн т зерна за форвардними контрактами плюс така ж кількість за спотовими закупівлями - давав можливість заробити ДПЗКУ на своїх послугам, натомість даючи аграріям два «пряники» - 70% передоплату (за словами того ж таки профільного міністра) та фіксовану ціну. Один пряник (фіксовану ціну) - забрали, а другий (передоплату) - надкусили. Яким чином ДПЗКУ виконає свої зобов’язання перед китайськими партнерами? Візьмуться за батіг? Чи оплатять свою недолугість за рахунок державних гарантій, тобто за наші гроші?
Схоже, ці дрібниці вже мало цікавлять аграрного міністра - зрошення, зрошення і ще раз зрошення! Мільйон гектарів під зрошення! Мільярди на зрошення! Одна біда - авторська арифметика накрила вже й прес-службу Мінагропроду: «загальна площа зрошуваних земель може становити до 1,4 млн га. Завдяки цьому валове виробництво сільгосппродукції на півдні може зрости на 26,7 млрд дол. на рік». Що тут скажеш, не зобов’язана прес-служба вникати в дрібниці типу екологічних проблем - підтоплення та засолення земель, яке було однією з причин згортання програми зрошення півдня України за часів Радянського Союзу, але невже в міністерстві не володіють елементарною статистикою агрогалузі? Відкрию великий секрет - навіть в останні два «роки рекордних урожаїв» валове виробництво ВСЬОГО агросектору ВСІЄЇ країни не сягало навіть 12 млрд дол., а тут лише південь додасть 26,7 млрд дол. на рік?! Але навіщо думати? «Це передбачено в ухваленій урядом Державній програмі активізації розвитку економіки на 2013–2014 роки», - повідомив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.
