- Пані Ольго, якими причинами викликане нинішнє пожвавлення лавандового бізнесу в Україні?
— Однією з них став процес аридизації клімату в Україні. За останні 20 років сума активних температур у країні зросла, і це викликає зміни в організації агробізнесу. Ось нещодавно мені подзвонив знайомий фермер із Донбасу й попросив надіслати йому посадковий матеріал лаванди, вирощений у нашому інституті. За його словами, постійні посухи в його регіоні призвели до неможливості вирощування будь-яких традиційних культур, і він вирішив переключитися на лаванду — через її посухостійкість.
Можна вважати це парадоксом, але другою причиною пожвавлення стала окупація Криму, який до того був основним постачальником лаванди. На щастя, колективу нашої лабораторії вдалося зберегти кримську колекцію сортів. Наші селекціонери також створили новий сорт лаванди «Мрія», зараз він проходить державну реєстрацію. Крім того, ми розробили технологію вирощування лаванди в нетрадиційних умовах.
Із втратою для нас кримського регіону осередки лавандового бізнесу створилися в інших областях України. Наші аграрії дійшли до усвідомлення вигідності вирощування цієї культури.
- У чому ж конкретно вона полягає?
— Лаванда має лікарське, ефіроолійне та декоративне використання. Лавандова олія та гідролат (лавандова вода), які отримують із квіток методом парової дистиляції, застосовують в аромотерапії, парфумерії та виробництві косметики. Насадження рослини застосовують в озелененні та ландшафтному бізнесі (лаванда цвіте з кінця травня і до вересня), букети її продають як свіжими та і запашними сухоцвітами. На лавандових полях тепер стало модним проводити «гламурні» фотосесії (насамперед весільні), заняття йогою тощо — а це також приносить чималий прибуток власникам таких локацій.
Зважте, що з 1 кг сировини лаванди отримують лише 12 мл ефірної олії. Тобто з площі посадок в один гектар за сезон можна отримати тільки 60–70 кг олії. Тож не дивно, що ринкова ціна 1 л лавандової олії сягає 34 тис. грн, а гідролату — 1300 грн/л.
Ринковий попит на лавандову сировину зростає, тому вирощування її зараз набуває характеру справжнього буму, який триває уже п’ять років. Обсяг світового ринку лаванди та продукції з неї щороку збільшується на 7,2%, або на 82 млн дол. США!
- У яких регіонах України тепер вирощують лаванду та на яких площах?
— Найбільше у Київській, Черкаській і Житомирській областях. До речі, нещодавно на Житомирщині з’явився німецький інвестор, який планує культивувати лаванду на значних площах. Ділянки ж вирощування у вітчизняних фермерів невеликі — в середньому 1–2 га. Справа в тому, що за усієї нинішньої популярності ця культура все ж доволі ризикована.
- А хто виступає конкурентами українських агровиробників на ринку лаванди?
— Основними виробниками олії та гідролату в світі є Росія, Німеччина, Франція, Польща та Японія. Багато виробляють також Китай і Болгарія, проте в них продукція не дуже високої якості.
- Які ж є агрономічні особливості вирощування лаванди?
— Ця багаторічна рослина походить із Західного Середземномор’я. Культура посухостійка, проте на ранніх стадіях розвитку вимагає рясного поливу для вкорінення. Разом із тим, коріння лаванди має дихати, за надмірного зволоження грунту рослина може й загинути. Не підходять їй кислі грунти.
Кримські сорти недостатньо морозостійкі, трапляється вимерзання рослин взимку до 60%. Натомість наш новий сорт «Мрія» позбавлений такого недоліку. Його рослини адаптовані до умов Лісостепу й Полісся.
Розмножується лаванда насінням, яке збирають у вересні (до речі, в нашому інституті його можна придбати), проте у відкритому грунті воно проростає погано, пророщувати краще в теплицях із наступним пересаджуванням молодих рослин у поле. До того ж у разі розмноження насінням трапляється розщеплення сортових ознак. Тому краще це робити вегетативним способом — живцями. Нам вдається з одного куща отримати до 100 живців! Рівень укорінення живців сягає 80%. Живцювати рослину можна двічі на рік.
Лаванда може рости до 25 років, але потребує омолодження. От живцювання якраз і омолоджує рослини.
- Як наші фермери реалізують лавандову продукцію?
— Слід зазначити, що з цим в Україні проблема. Дрібним виробникам фактично немає куди звернутися зі своєю продукцією. Закупівельної мережі як такої у країні немає. Сертифікувати свою продукцію фермер має можливість, проте це досить дорого. Загалом доводиться визнати, що в нас склався стихійний ринок лаванди та продукції з неї, на якому вже й з’явився фальсифікат.
- Який стартовий капітал потрібний для організації лавандового бізнесу?
— Скажу відразу, що справа ця недешева. На посадки лаванди слід брати не менше гектара площі. Треба зробити агрохімічний аналіз грунту. Слід запланувати на гектар площі 15–20 тис. саджанців. Придбання садивного матеріалу буде найбільш витратною статтею. Один саджанець коштує від 10 до 20 грн, тож на всю площу доведеться витратитися принаймні 200 тис. грн. До речі, сертифікатів на садивний матеріал в Україні немає.
А крім того, витрати на догляд за рослинами, який здійснюють вручну. Для боротьби з бур’янами найкраще застосовувати прийом екранування за допомогою непрозорої синтетичної плівки або агроволокна з гніздами для рослин лаванди. Вартість такого покриття теж треба врахувати. Не слід забувати і про систему поливу молодих насаджень — а це також потребує значних коштів.
Досі лаванда була новою рослиною для «материкової» України, тож різні шкідники до неї ще не добралися. Але це, звичайно, питання часу, а отже, й боротьба зі шкідниками стане незабаром окремою статтею витрат. Проте личинки травневого хруща вже завдають відчутної шкоди посадкам.
- Якими ви бачите перспективи розвитку лавандового бізнесу в Україні?
— За нашим прогнозом, нинішній лавандовий бум триватиме ще приблизно п’ять років. Проте якщо в країні запрацює повноцінна переробна галузь, ринок лаванди та лавандової продукції отримає потужний поштовх до розвитку.
Інтерв’ю вів Марко Бугай
