Про перспективи часникарства сьогодні й протягом усього сезону-2020 ми поговорили із Сергієм Паращенком, керівником ТОВ «Чистий продукт», фермером із понад 20-річним досвідом в агробізнесі. Він після 2014 року переїхав у Дніпро з окупованого Донецька й системно та наполегливо займається саме цією культурою, під часником має 80 га.
Сергій Паращенко, керівник ТОВ «Чистий продукт»
- Нарешті у супермаркетах подолано дефіцит часнику. Хоч і здорожчав помітно, але є. Звідки він — від вас чи когось із колег?
— Часник у нас озимий, він зазвичай не долежує до весни. Ми з ярим не працюємо. Від початку пандемії протягом березня у нас забрали всі залишки тогорічного врожаю. Вже і калібр залишався не той, і проріс він подекуди... Але все дочиста вигребли реалізатори. І зараз не ми продаємо, а Єгипет і Туреччина. Цей часник звідти. Буває, заходить до нас також з Індії, але рідко. Коли ми знову почнемо реалізовувати свій? Постараємося, щоб молодий часник був у цьому році більш ранній, ніж зазвичай. Проте навряд чи раніше початку червня вийдемо на ринок. Херсонщина, може, на тиждень зуміє випередити інших. Однак зараз у суспільстві почали, нарешті, поважати часник, добре говорити про часникарів, серйозно нас сприймати. І це приємно.
- На нещодавній агропромисловій виставці ми побачили польську часниково-цибулеву саджалку Krukowiak. Її виробляє сімейна фірма винахідника Януша Борковського. А ви яким агрегатом користуєтеся?
— У наших дачників, бабусь на городах традиційно такий підхід: треба взяти часничину, поділити її на зубчики і садити їх в землю. Проте це неправильно! Сіяти зубком — все одно що запихати в землю гроші. На зубчику висять хвороби. Поки часник зимує, половину його з’їдять шкідники. Однак дачник не переймається. Щось виросте у нього, то й добре. Не може відійти від дідівських методів. Якщо ми говоримо про бізнес, я категорично проти того, щоб саджати часникові зубчики. У фермерському бізнесі це так не працює. Щоправда, італійські, іспанські, польські сівалки-саджалки теж розраховані на зубок. Але в тих країнах немає такої благодаті, як у нас в Україні. А нам Господь дав стрілкуватий озимий часник. Вирощуючи його, можна заробити навіть за найнижчих цін реалізації на ринку. Ми пропонуємо дворічний цикл вирощування часнику з повітряної цибулини. Проте наша технологія досить складна і вимагає чіткого дотримання всіх деталей. На сьогодні ми напрацювали прибуткові технології і пропонуємо фермерам весь шлях від нашого насіння до спільного збуту й експорту.
Саджалка часнику Krukowiak польського виробництва
Я навіть не знаю, який агрегат порекомендувати для висаджування часнику. Будь-яка посадкова машина покладе зубок на бік. Недобір урожаю через це може становити до 30%. Ручне саджання краще. Взагалі часник не потребує такої кількості техніки, як зернові чи олійні. Я особисто пропоную фермерам не морочити голову із саджальними машинами. Наприклад, у вас два гектари часнику. Ви ж наймаєте на збирання врожаю 3–4 людини? Ну, то найміть стільки ж на саджання восени. Наріжте їм борозни культиватором, і нехай за тиждень посіють. Проте якщо хочете втратити частину майбутнього врожаю і при цьому ще заплатити за саджалку — прапор вам у руки.
- Сергію Вікторовичу, ви були одним з ініціаторів об’єднання фермерів-часникарів. Як нині ведеться вашій спільноті? Чи впливає на вас карантин?
– Так, наш міжрегіональний часниковий кластер «Національний продукт» існує й функціонує. У Запорізьку область я недавно проскочив. У Миколаївську телефонував, в Одеській — все нормально йде поки що. Нещодавно один знайомий фермер телефонував із Сумщини... Це все виробничники. Господарі, які обробляють від 0,5 га до 55 га, з Дніпропетровської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Кіровоградської, Рівненської, Запорізької областей. Ніхто з часникарів не має стільки договорів з магазинами, як наш кластер. Ніхто не знає стільки переробників, як «Національний продукт». Ми краще за всіх пакуємо зубчики по 100–200 гр. Мало хто вміє, як ми, продавати часник на ринках, у супермаркетах і на експорт. Наша система вистраждана і перевірена часом.
Буває як? Господарю продають сіяти зубок, розповідаючи натхненно, що це супернасіння, еліта... А потім виявляється, що злукавили. І урожай у нього забирають за безцінь. Виходить, фермера двічі обманюють. Кластер «Національний продукт» зрозумілий для всіх часникарів, у нас все прозоро: від сіяння до реалізації продукції.
- Коли пандемію буде подолано, мільйони людей навряд чи забудуть, наскільки важливий для здоров’я часник. Не так давно у сезоні 2018/19 ви страждали від падіння цін на нього. Нині вартість злетіла вище неба. Мабуть, багато фермерів вирішать зайнятися вашою улюбленою культурою. Не боїтеся конкуренції?
— Такий рух, напевно, ми побачимо. Бо вже проходили це. Вже не раз злітали ціни на часник. І багато хто задивлявся на цю нішу. В часникарство забігали овочівники, які раніше цим не займалися. У них панувала думка, що за часником до них приїдуть покупці прямо на поля, як за помідорами. Заберуть, мовляв, з коліс кільканадцять центнерів і розрахуються відразу готівкою… Всі хочуть, щоб раз і був прибуток. Однак, якщо люди з технологічним процесом не дуже знайомі, у них завжди виникає безліч запитань. А існують нюанси, які не прописані в жодних інструкціях, щодо застосування гербіцидів, наприклад. Щодо продажів. Якось я побачив у Новій Каховці: чоловік продає часник по 15 грн/кг. Питаю: «Чому так дешево?». «Не можу збути — вже і по 10 грн згоден віддати». Я йому кажу: «Що ти робиш? Навіщо виліз із товаром зараз, коли на нього впав попит?». Немає сенсу в період збирання часнику, сіючи паніку, збувати його по 10 грн/кг. Якщо фермер заходить на ринок без розуміння того циклу, коли можна найкраще продати свій овоч, — він обвалює ціну до смішної. Одного бажання займатися будь-чим мало. Часниковий бізнес дилетантів не любить. Вони як застрибують у цю нішу, так і вилітають: пожмакані, пошарпані й без грошей.
Розмовляв Ігор Петренко
