Про особливості вирощування та догляду за фундуковими та мигдалевими садами, а також про рівень їхньої прибутковості розповів віцепрезидент «Української горіхової асоціації» Василь Бабанський.
• Розкажіть, будь ласка, детальніше про інтенсивну технологію вирощування фундука.
— За допомогою європейської технології вирощування фундука, яка вже запатентована в Україні, господар, маючи у власності всього 1–2 га землі, може налагодити сімейний бізнес. До того ж немає потреби витрачати додаткові кошти на залучення робочої сили. Потрібно тільки мати невелику ділянку землі, а також залучити до роботи кількох членів сім’ї — цього достатньо, щоб розпочати власну справу. Інтенсивна технологія вирощування дозволяє на 1 га землі посадити до 5 тис. саджанців фундука. Тоді як за традиційною технологією — всього 500 саджанців. У разі застосування інтенсивної технології вирощування кожен квадратний метр землі використовується значно ефективніше, що має вагоме значення для малого та середнього бізнесу з невеликим земельним банком.
Коли ж ідеться про промислові насадження фундука, то такий метод також дуже ефективний, бо коефіцієнт використання землі становить 1 : 10. Якщо, наприклад, сьогодні посадити 1 га фундука за інтенсивною технологією вирощування — це до 5 тис. саджанців на 1 га, тобто до 10 га за традиційною технологією 5 : 4. Таким чином, значно скорочується площа земельних ділянок для закладання садів. З іншого боку, з 1 га, з огляду на європейський досвід, можна зібрати до 10 т горіхів фундука.
Віцепрезидент «Української горіхової асоціації» Василь Бабанський
Такий спосіб господарювання суттєво скорочує витрати. Скажімо, якщо йдеться про крапельне зрошення, то організувати його на 1 га землі вочевидь простіше, ніж на 10 га. Це дає можливість повністю механізувати основні технологічні процеси — від посадки саду до збирання врожаю.
• Розберімося, скільки треба мати землі для вирощування мигдалю? Яку технологію краще застосувати?
— Середньостатистичного паю достатньо. Є таке поняття — створення сімейного бізнесу. Сьогодні багато сімей обробляють 2–3 га своєї землі. Вирощують кукурудзу, ячмінь, соняшник. Але це абсолютно неефективно. Адже з 2 га мигдального саду можна зібрати 5 т горіхів. Нескладно підрахувати, що саме вигідно вирощувати.
Якщо говорити про фермерські господарства, слід зазначити, що тут не завжди продуманий страховий фонд. У цьому разі врятувати ситуацію можуть нішеві культури, які не потребують особливих кліматичних умов, але економічно ефективні. Саме таким є мигдаль, що ростиме и родитиме навіть якщо кількість опадів протягом року становитиме 300 мл. Кукурудза або соняшник за таких умов однозначно засохнуть. Скажімо, коли фермер має 3 тис. гектарів ріллі, варто посадити сад мигдалю на
50 га. Далі зібрати врожай (навіть за несприятливих погодних умов), продати вирощену продукцію й отримати прибуток. Це гарантований страховий фонд.
• Яку мінімальну суму треба витратити на таку справу?
— Ядро мигдалю коштує 250 грн/кг, посадковий матеріал — трохи більше за 100 грн за сертифікований саджанець. Це вигідна справа. Щоправда, Державна програма підтримки поки що не працює достатньо ефективно. Інститут садівництва розробив цінову політику на саджанці в розмірі 240 грн. Чорний ринок — великий. Ми ж як розплідник маємо сертифікат і продаємо по 120 грн за 1 саджанець мигдалю. Наразі маємо в Одеській області три майданчики: перший — в Ізмаїльському районі, другий — в Болградському районі, і третій — на території Балтської територіальної об’єднаної громади (це північ області на кордоні з Вінницькою). Таким чином, перевіряємо, як себе поводитиме культура в різних кліматичних зонах.
• Чи потрібна для мигдалю система зрошення?
— Для збільшення кількості врожаю й отримання вищої якості культури слід застосовувати систему зрощення. Проте якщо її немає — це не критично. Наприклад, для вирощування фундука зрошення необхідне, оскільки йому потрібно не менш як 750 мл опадів на рік. Але зони з такою кількістю опадів дуже обмежені в Україні. Мигдаль щодо цього менш вибагливий. Приміром, у Болградському районі торік випало всього 220 мл опадів, проте врожай мигдалю був чудовим.
• 2020 року у Мінекономіки затвердили права інтелектуальної власності на сорти мигдалю української селекції. Ви — автор сортів. Розкажіть про них детальніше.
— 2020 року в український Державний реєстр занесено чотири сорти мигдалю. Вони виведені в моєму господарстві. Сорти Е5 Борозан та М 41 Алекс — великоплідні. Горіх у шкарлупі важить 7–8 грамів. Луїза та Джорджия — стандартні сорти, які мають менший розмір плоду. Вони теж високопродуктивні й вихід ядра у них дуже хороший.
Якість вітчизняного мигдалю за дегустаційними якостями і вмістом жиру не поступається іноземним сортам. На останній виставці в Кельні був представлений український мигдаль, де підтвердили його високу якість.
В Одеському аграрному університеті з’явилася спеціалізація — горіхівництво. Наразі ми працюємо над програмою, маємо на меті вивчити якість фундука і мигдалю, які ростуть в Україні. Треба показати розгорнуту форму вмісту горіху. Адже сьогодні тільки й мови що про розмір горіха, проте не йдеться про його якість. Так, наприклад, якщо в одному сорті маємо 72% олії, то в інших може бути 46%. У такому разі, який сорт краще садити? Звісно ж той, де більший уміст олії.
Нині ми з науковцями Одеського аграрного університету та Одеського технологічного університету досліджуємо якість чотирьох сортів мигдалю й одного сорту фундука. Коли отримаємо результати, гарантовано підтвердимо, що вітчизняна продукція конкурентоспроможна.
• Які є ризики у вирощуванні мигдалю?
— Певні ризики існують у кожній справі. Найчастіше вони виникають тоді, коли господар зневажливо ставиться до проєкту. Загалом справу слід доручити професіоналам. Від цього залежатиме врожайність і ефективність саду.
Так, будь-яка культурна рослина потребує певної програми догляду. Наприклад, до початку плодоношення мигдалю обов’язково треба формувати крону дерева. Це може бути «веретено» або «чаша». Далі — профілактика. Потрібно обробляти молодий сад мідьвмісними препаратами хоча б два рази на рік: навесні у травні, та восени перед початком зупинки вегетації, десь у серпні-вересні. Приміром, якщо яблуні обприскують 14–17 разів, то мигдаль — максимум 3–4. Після початку плодоношення слід проводити тільки санітарне підрізання. Тобто в плані догляду мигдаль — маловитратна культура.
• Розкажіть про особливості вирощування й урожайність цього року?
— Варто сказати, в Україні є певна кількість неофіційних садів. Про них ніхто не звітує, відомостей про те, якими сортами вони засаджені, немає. Щодо нашого саду, то цьогоріч ми наразі зібрали з маточних дерев 1,8 т/га. На мій погляд, це хороший показних для першого врожаю. Мигдальний сад починає родити з четвертого-п’ятого року від посадки. Повноцінний урожай можна збирати вже із шостого-сьомого і далі.
• Дворічна програма держпідтримки садівництва в Україні до 2020 року допомогла розвитку горіхової галузі? Як саме?
— Завдяки правильному спрямуванню фінансів на підтримку горіхових садів маємо хороші результати. Варто звернути увагу на статистику щодо закладки фундукових садів. Про мигдаль не можу говорити з однієї причини — на той час його у нас не було, лише торік зареєстрували вітчизняні сорти. Цього року продали перші саджанці, які, на жаль, компенсуються лише в розмірі 50 грн за одиницю. Можливо, наступного року вийдемо на той рівень, який маємо по фундуку. Адже виростити саджанці фундука можна за один рік, а на саджанці щепленого мигдалю потрібно витратити три роки. Є різниця щодо рівня витрат, використання землі. На мою думку, наразі у програмі не дуже справедливий розподіл фінансової підтримки. Думаю, 2022 року виправимо дану помилку і вийдемо на нормальний відсоток. Це дасть можливість активізувати закладання мигдальних садів.
• Де краще вирощувати мигдаль, у яких областях?
— Насамперед варто зазначити, що в Україні різко змінився клімат. За останні 28 років температура підвищилася майже на два градуси. Фактично на сьогодні ми не маємо чітких агрозон. Полісся, Лісостеп, Степ — такого розподілення вже немає. За три-чотири роки й Херсонська область стане пустелею.
Північ, тобто Чернігівська, Сумська, Волинська області, — однозначно не підходять для вирощування мигдалю. У Чернівецькій, Тернопільській областях культура росте і добре родить. У Вінницькій, Кіровоградській і Миколаївській — також.
Існують також певні ризики, пов’язані із заморозками. Мигдаль витримує до –30 °С в стані спокою. Проте боїться морозів як абрикос і персик під час цвітіння. Наші сорти витримують заморозки до –6 градусів у стані бруньки, –3 градуси — в стані розкритої квітки. Небезпечні для нього повторні заморозки, як для всіх кісточкових. Ростуть абрикос і персик — буде рости й мигдаль. Потрібно виходити з цього.
Розмовляла Тетяна Ковальчук
