Тіні забутих ланів. Існує така думка, що в занепаді жита як великої культури винен не хто інший, як Сталін. Мовляв, він якось патетично заявив: «У кожної радянської людини має бути білий хліб на столі!» Це було сприйнято як керівництво до дії — й селекціонери та хлібороби зосередилися насамперед на селекції пшениці. А жито потихеньку відійшло на задній план, бо планів на нього особливо не спускали. Дійшло до того, що жито вже почали сприймати як злісний бур’ян, який засмічує благородні посіви своєї близької родички — пшениці.
Власне, така тенденція спостерігалася й у світі. Хоча під озимим житом ще пару десятиліть тому було близько 30 млн гектарів, але вирощували більше для технічної переробки — виробництва крохмалю, солоду, спирту тощо, а також для виробництва кормів для тварин.
Житниця здоров’я. Але тренди здорового способу життя та, відповідно, здорового харчування потроху повернули жито на стіл. Раптово виявилося, що жито, може, і поступається смаковими якостями пшениці, але набагато корисніше за неї. Зокрема, у житньому білку міститься більша кількість цінних для організму амінокислот, а в зернах — менше клейковини. Також житнє борошно має в 5 разів більше фруктози, ніж пшеничне. Дієтологи твердять, що вироби з такого борошна багаті на геміцелюлозу і клітковину, які покращують мікрофлору, посилюють перистальтику кишківника і зміцнюють імунітет. Злак багатий і на мікроелементи: фосфор, натрій, магній, калій, кальцій і залізо. Крім того, до складу жита входить вітамін А, який запобігає передчасному старінню та зберігає цілісність клітинної структури, не менш важливі для організму вітаміни РР та Е, а також вітаміни групи В.
Житній хліб і до хліба. Тож не дивно, що різноманітні вироби із житнього борошна з’явилися не лише на полицях набираючих популярність екосторів, а й звичайних супермаркетів. Не стала винятком і традиційна житниця — Україна. І в наших магазинах з’явився хліб із житнього борошна — і до хліба. Зокрема, навіть із досить далекою від здорового способу життя харчовою продукцією, як всілякий фаст-фуд, снеки тощо. Так що за бажання можна хильнути п’ять крапель оковитої «для здоров’я» та загризти житніми сухариками. Як без жартів, то жито, хоч і є культурою нішевою, але стало досить модним і сучасним.
Культура-виручалочка. Поточний час дає житу ще один шанс. Не від хорошого життя, але жито нині здатне певною мірою відвоювати поля у великих культур. Справа в його невибагливості. Оскільки практично вся країна нині — це зона ризикованого землеробства, то жито може стати справжньою культурою-виручалкою. Йому не страшні такі умови, що стають вироком для тієї ж пшениці, особливо іноземних сортів. Ні холод, ні спека, ні бідні ґрунти й низькобюджетні технології — це ще не привід, щоб лишитися без жита.
Зима не лякає. Озиме жито має високу холодостійкість практично у всіх фазах своєї вегетації. Хоча оптимальна температура появи сходів +5…+12 °С, але зерно може прорости навіть за температури близької до нуля. У безсніжні зими тривалий мороз –15…–20 °С не завдає культурі жодної шкоди. Так що жито здатне спокійно витримати навіть найморознішу перезимівлю.
Спека не сушить. Щодо посухи, то жито теж напрочуд стресостійке, адже має добре розвинену кореневу систему. Транспіраційний коефіцієнт, який показує, скільки води рослина витрачає на побудову одиниці сухої речовини, у жита значно менший, ніж, скажімо, в озимої пшениці. Найбільша потреба у вологозабезпеченні виникає тільки в період інтенсивної вегетації з початку виходу в трубку та до колосіння. Брак опадів у цей час може призвести до утворення щуплих дрібних колосків.
Бідність ґрунту — не вирок. Бідна земля теж житу не завада. Воно менш вимогливе до ґрунту, ніж інші зернові культури. Як зазначають учені, коренева система жита призвичаєна до існування в достатньо екстремальних ґрунтових умовах. Так що жито відрізняється підвищеним засвоєнням поживних елементів, особливо це стосується важкорозчинних сполук фосфору. Саме цей елемент відповідає за поліпшення раннього розвитку кореневої системи та її стану, а також рівномірне дозрівання культури та якісних характеристик урожаю. Відтак, жито добре росте на виснажених, піщаних і дерново-підзолистих ґрунтах. Підвищена кислотність теж не є особливою завадою для культури, хоча інколи все ж бажано вапнувати ґрунт або висівати пристосовані сорти.
Жито дає здачу. Жито здатне не просто виживати в складних агроценозах, а й захищати себе від конкурентів. Ця культура не так потерпає від бур’янів, як сама для них стає загрозою завдяки своїм морфологічним особливостям: густій і розгалуженій кореневій системі, густому та високому стеблостою тощо. Фахівці також наголошують, що підземні органи жита виділяють речовини, які пригнічують збудників хвороб і знижують чисельність нематод і загалом оздоровлюють ґрунт. Відповідно, система захисту культури набагато простіша, чим багатьох інших зернових колосових.
100 ц/га — не межа. Якщо дещо підсумувати, жито не потребує ні кращих умов, ні великих вкладень у вирощування. За нинішніх часів це суттєва перевага. Народне прислів’я так і каже: «Якщо вродить жито, то будемо жити». І зерно буде навіть за мінімуму затрат. Більше з тим, сучасні сорти озимого жита дозволяють отримати врожай на рівні ярих зернових культур. І це далеко не межа. Досвід українських агровиробників свідчить: за достатньо інтенсивної технології вирощування сорти кращої іноземної селекції спокійно можуть дати в товарних посівах і під 110 ц/га.
Санітар ґрунту. А ще жито — чудова сидеральна культура і справжня швидка допомога для ґрунту. Воно швидко зростає, відрізняється сильним кущінням і густим стеблостоєм, відтак прикриває родючий шар, захищає від вітряної та водної ерозії. Під час перезимівлі озимі посіви добре затримують сніговий покрив, запобігаючи сильному промерзанню ґрунту.
Також вирощування жита — це простий і доступний шлях для поліпшення здоров’я ґрунту. Завдяки житу зростає корисна мікрофлора ґрунту, створюється сприятливе середовище для життя черв’яків. Сама структура ґрунту суттєво покращується, завдяки розпушенню та наповненню його киснем і вологою. Окрім того, відбувається насичення ґрунту органічними речовинами, азотом, калієм і фосфором. Як зелене добриво жито досить часто порівнюють із перегноєм, бо користь від його вирощування не менша, ніж від унесення органіки. А про можливість пригнічення бур’янів, патогенів і шкідників уже згадувалося.
Країна для жита. Загалом жито що на зерно, що на сидерат — це хороший вибір для землі. Ця культура може принести як безпосередню користь господарству, так і опосередковану: через кращий уражай культур-наступників і поліпшення здоров’я ґрунту. А коли ще врахувати стійкість і невибагливість жита, його віддачу за будь-яких умов, то це вже підґрунтя для зростання України як житниці — в буквальнім сенсі цього слова.
Степан КОЦЬКИЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
