Тверда (смердюча) сажка
Хвороба виявляється повсюди, де вирощують жито. Перші її ознаки проявляються на рослинах у фазу молочної стиглості, і вони повністю збігаються з ознаками твердої сажки на пшениці. Уражені рослини дещо відстають у рості, колос у них сплющений, має інтенсивне синьо-зелене забарвлення. Лусочки колосків, як правило, розсунуті в результаті розвитку в зерні збудника хвороби. В уражених колосках замість зерна утворюються соруси (спорові мішечки), у яких маса значно менша, ніж у здорового насіння, в зв’язку з чим до початку фази повної воскової стиглості уражений колос залишається прямостоячим, тоді як здорові колоски під вагою налитого насіння нахиляються. Уражені рослини в цій фазі розвитку розпізнаються також за відігнутими в бік лусочками колосків, із яких виглядають верхівки сорусів.
Збудником твердої сажки жита є гриб Tilletia secalis Kuehn., який уражує зав’язь, перетворюючи її в спорові мішечки (соруси), які заповнені оливково-коричневою споровою масою. Біологія збудника, цикл розвитку патогену ідентичні біології збудника твердої сажки пшениці. Під час обмолочування жита соруси в уражених колосках руйнуються, і теліоспори, розпорошуючись, потрапляють на здорове насіння, на ґрунт, заспорюють тару.
Основним джерелом інфекції є заспорене насіння (поверхнева інфекція). Під час сівби заспореного насіння в ґрунті проростають одночасно зернівка і теліоспори патогену на її поверхні. Зараження проростка відбувається через колеоптиле. Після зараження грибниця патогену поширюється міжклітинно, при цьому вона не завдає великої шкоди рослині. Грибниця спочатку локалізується в основі першого листка, а потім, дифузно поширюючись, досягає конуса наростання і проникає у листки, стебла і колосок. У фазі колосіння патоген повністю руйнує вміст зерна, за винятком його оболонки. Під час достигання рослин гіфи гриба видозмінюються в теліоспори, уражені зернівки (соруси) прикриті лише сіруватою плівкою в колоску.
Шкідливість твердої сажки зумовлюється як утворенням спорової маси замість зерна (відкриті втрати), так і зниженням схожості та зрідженням посівів внаслідок відмирання заражених рослин (приховані недобори урожаю). Прихований же недобір урожаю часто в 5–6 разів перевищує прямі втрати.
ЗАХИСНІ ЗАХОДИ
Дотримання вимог насінництва, використання здорового насіннєвого матеріалу, обов’язкове передпосівне протруєння насіння із застосуванням протруйників високої захисної спроможності, сівба в оптимальні строки, дотримання норми висіву та глибини загортання насіння, вирощування стійких сортів.
Летюча сажка
Хвороба виявляється рідко на поодиноких рослинах жита у фазу колосіння на нижній частині колосків у вигляді руйнування їх частини, перетворення їх у порошисту чорну спорову масу теліоспор. У здоровій верхній частині колоска, як правило, насіння не формується.
Збудником летючої сажки є гриб Ustilago vavilovi Jacz. Зараження рослин збудником летючої сажки відбувається під час цвітіння. Потрапляючи на приймочку квітки, теліоспора проростає, і гриб проникає у зародок насінини. Уражені насіннєві зародки не гинуть, грибниця патогену не перешкоджає нормальному формуванню зародка і насіння. Але у зародку такого зерна (у щитку або підсім’ядольному коліні) містяться гіфи гриба. Інфіковане насіння за формою, кольором, виповненістю і масою не відрізняється від здорового. Гіфи гриба можуть міститися не лише в зародку, а також і в перикарпії, ендоспермі, алейроновому шарі, насіннєвій оболонці. Грибниця патогену перебуває в насінні у стані спокою і може зберігатися понад три роки. Джерелом інфекції хвороби є заражене насіння (внутрішня інфекція).
Якщо заражене насіння висівають у ґрунт, починає проростати зерно, і пробуджується грибниця патогену, яка спочивала. Гіфи гриба міжклітинниками дифузно поширюються в рослині. Досягаючи конуса наростання, гриб руйнує всі або частину елементів колоса, за винятком стрижня, гіфи патогену згодом видозмінюються і розпадаються на величезну кількість теліоспор. Фаза колосіння, як правило, настає першою у хворих, а згодом — у здорових рослин.
Оптимальні умови для зараження рослин збудником летючої сажки: відносна вологість повітря 60–85%, температура повітря у фазу цвітіння рослин 22–27 °С. Уражені летючою сажкою рослини не утворюють зерна, надземна маса їх на 20–40% менша, ніж здорових. Існують також і приховані недобори: деякі рослини одужують, але якість і кількість врожаю знижуються, підвищується сприйнятливість до інших хвороб.
ЗАХИСНІ ЗАХОДИ
Вирощування стійких сортів, використання здорового посівного матеріалу, правильний вибір строків сівби, протруєння насіння.
Стеблова сажка
Поширена хвороба на Поліссі. Рослини, інфіковані збудником стеблової сажки, можна розпізнати ще у фазі проростання насіння за характерним вигином і закрученістю колеоптиле проростка. Пізніше типовими ознаками прояву хвороби є утворення на стеблах, піхвах листків і колосових лусках продовгуватих опуклих смуг, під епідермісом яких формуються спори патогену. Спочатку ці плями світлі, потім вони темнішають і набувають свинцево-сірого кольору. Довжина смуг від 3–4 мм до кількох сантиметрів, інколи їх довжина сягає 2/3 довжини листка чи піхви. За підсихання смуг тканина розтріскується і з тріщин висипається чорна спорова маса. Стебла і листки уражених рослин скручуються, утворюючи спіралі та петлі. Інфіковані рослини відстають у рості і, як правило, не формують колосу, а якщо він і утворюється, то недорозвиненим, здеформованим, пустозерним. У польових умовах стеблова сажка в посівах пшениці проявляється в більшості випадків у вигляді окремих осередків.
Стеблова сажка
Збудником хвороби є гриб Urocystis agropyri (Preus) Schröt, польова популяція якого складається із кількох спеціалізованих форм. У сорусі патоген утворює спорокупки теліоспор. Гриб уражує рослину у фазі проростка. За достатньої вологості проростки уражуються перед появою їх на поверхні ґрунту від теліоспор, які перебували в спорокупках на певній глибині або на поверхні насіння. Зараження рослин може здійснюватися також і у фазі кущення рослин.
Джерелом інфекції є заспорене насіння і ґрунт (не більше одного року). Теліоспори в спорокупках проростають лише після місячного спокою. Оптимальна температура для зараження рослин 19–21 °С. Шкідливість стеблової сажки зумовлена тим, що хворі рослини дають у 4–5 разів менший урожай маси, зменшується продуктивна кущистість. Недобір урожаю зерна в польових умовах відповідає відсотку уражених рослин.
Сівба заспореним насінням призводить до ураження проростків пшениці озимої ще з осені і до подальшого розвитку хвороб на молодих рослинах. Хворі проростки уповільнюють свій ріст і розвиток, частина їх гине, внаслідок чого знижується схожість і густота посівів. Маса надземної частини у рослин, які одужали від хвороби, зменшується на 30–40%, відповідно розмір стебла і колоса зменшується на 15–20%, суттєво зменшується маса 1000 зернин. Усі ці показники становлять приховані недобори врожаю.
ЗАХИСНІ ЗАХОДИ
Дотримання сівозміни, оптимальних строків сівби і загортання насіння на оптимальну глибину, використання здорового посівного матеріалу, протруєння насіння.
І. Л. МАРКОВ, канд. біол. н., професор НУБіП України
