Тенденції. Пріоритети. Стратегії
«Україна та її економіка, як і вся світова економіка, стоїть перед небувалими викликами. Глобальна економіка розвивається і змінюється неймовірно швидкими темпами. Експертне середовище все більше приходить до висновку, що попередня система практично вичерпала себе. Вона потребує регулювання, модифікації та адаптації до нової реальності. І я хотів би підкреслити, що приблизно такі ж висновки були зроблені на зустрічі G20 в китайському Ханчжоу, — зазначив Сергій Феофілов, генеральний директор компанії «УкрАгроКонсалт». — На жаль, світова економіка все ще відчуває наслідки кризи 2008 року. Це призвело до того, що продовжується зростання глобального боргу. Як приклад хочу навести цифру, яка була опублікована станом на 1 вересня — загальний борг економіки США досяг 19,5 трлн доларів. Сьогодні безумовним є зниження темпів економічного розвитку і зростання ВВП, превалювання фінансової системи над реальною економікою. Відбувається загострення екологічного фактору. У підсумку, результатами таких впливів є збільшення інвестиційних ризиків».
Ключем до вирішення таких проблем в умовах негайного виживання може стати, на думку експертів, тільки довгострокова стратегія розвитку. І це стосується не тільки мікрорівня підприємств, але й національних економік. Потрібно навчитись працювати, аналізуючи різні фактори, залучати інвесторів, здійснювати постійний пошук нових ніш на світових ринках тощо.
Що ж є характерним для сучасного розвитку глобальних ринків? На зустрічі G20 досить важливим питанням стало обговорення ринку сталі. Цей ринок розглядався в аспекті надлишкових потужностей виробництва, що могло призвести до зростання пропозиції, падіння цін, закриття підприємств сталеливарної промисловості і, як наслідок, до втрат та зменшення доходів населення. Однак, за оцінками експертів, попри зниження цін виробництво сталі не знижується, а зростає. Та ж тенденція притаманна й для ринку рослинних олій.
За прогнозами фахівців, після уповільнення зростання виробництва рослинних олій у поточному сезоні, в наступному буде досить вражаюче зростання, незважаючи на зниження цін на цьому ринку. Продовжиться нарощування потужностей з переробки олійної сировини і обсягів виробництва рослинних олій. Також збережеться тенденція до розширення посівних площ під олійними культурами — це і соняшник, і соя, і ріпак. (Цього року вперше посівні площі під соняшником і пшеницею в Україні рівні. При чому це не випадковість. До такого показника український аграрний сектор йшов майже 15 років).
Сучасна парадигма формування потужного індустріального сектору потребує значної модифікації. «Стратегія, якої дотримувався олійно-жировий комплекс України протягом 15-20 років, зіграла свою роль, і зараз потрібно вже дивитися у майбутнє, — наголосив Сергій Феофілов. — Перш за все ми припускаємо, що необхідні зміни та адаптації парадигми олійно-жирового комплексу та проходження конкуренції на світових ринках. Існують загрози для сировинної бази. Цілком імовірні зміни площ і виробництва олійної сировини, особливо, якщо буде введене жорстке регулювання структури посівів. Ці фактори можуть призвести до того, що виробничі витрати зростуть, відповідно буде зниження завантаження підприємств, падіння маржі, і ми не виключаємо, що в перспективі можливий певний відтік інвестицій із сектору».
Інформаційний чинник у створенні нових стандартів споживання, нових товарів і їх просування на ринки збуту різко зростає. Інформаційні атаки (позитивні/негативні) на продукт можуть стати як панацеєю до розвитку, так і «вбити» товар. Приміром, свого часу на одну з рослинних олій була здійснена негативна інформаційна атака. Олію позиціонували як неякісну, яка спричиняє хвороби, неекологічну тощо. У результаті було створено передумови до неконкурентоспроможності її витіснення з цільових платоспроможних ринків. В іншому випадку, в результаті позитивної інформаційної атаки на одну з рослинних олій (позиціонування як продукт, що містить антиоксиданти, знижує рівень холестерину та зміцнює здоров’я) збільшилося зростання ринку, маржі та споживання цієї олії в категорію преміум класу.
До чого це призводить? У світі сьогодні існує такий розподіл у виробництві рослинних олій: пальмова олія — 37%, соєва — 29%, ріпакова — 16%, соняшникова– 9%. Згідно з аналізом експертів, ємність ринку оливкової олії за п’ять років зросла приблизно на 10%, а ємність ринку пальмової скоротилася приблизно на 28%. Однак виробництво оливкової олії зменшилося майже на 0,5 млн т, а пальмової зросло на 15 млн т. Це ще раз доводить, що оливкова олія ніколи не буде дешевою! При цьому саме соняшникова є найбільш «незахищеною» та може бути піддана атаці з боку інших секторів за перерозподіл ринку.
Українське «золото», або стратегія на створення національного бренду «Соняшникова олія України». Успіх українського олійно-жирового комплексу і прорив на світовому ринку для України — це соняшник. У цьому переконані як українські, так і міжнародні експерти. При цьому для такого успіху країна має всі передумови: посівні площі, категорія преміум класу, ГМО free, що, безумовно, є перспективою майбутнього! Крім того, в українського бізнесу зростає розуміння того, що якісна продукція, яка експортується, є пріоритетом для світу.
Лідери ринку
У рамках конференції відбулося нагородження лідерів олійно-жирового комплексу України згідно з рейтингом, складеним компанією «УкрАгроКонсалт» на основі опитування та експертної оцінки операторів галузі з різних регіонів світу.
У номінації Лідер Ефективного менеджменту перемогла компанія Allseeds, Лідером Інновацій була визнана компанія Advanced Sunflower Technology, в категорії Лідер Маржі переможцем став «Кернел», Першовідкривачем ринку стала компанія ViOil, ТМ «ЩЕДРО» отримала нагороду в номінації Лідер Асортиментів, а Лідером Якості стала компанія «Бунге Україна».
Середньо- та довгострокові
світові перспективи
Ціни на рослинні олії залежні від ціни на нафту. «Підвищення цін на соєву, пальмову, ріпакову олії з 2007 року синхронне з ціною сирої нафти. І це яскраво видно на світовому ринку, — відмітив Джозеф Фейертаг, компанія LMC International (Великобританія). — Фіксоване падіння ціни на сиру нафту марки BRENT сьогодні автоматично призводить до аналогічних процесів на ринку пальмової олії. Не варто забувати, якщо ці ціни зрівняються, то може бути проведена заміна».
Також експерт відзначив, що якщо ціна на соняшникову олію впаде нижче позначки в 100 $, то покупці будуть вибирати соняшникову олію замість соєвої. Тут спрацює важливий інформаційний фактор — користь для здоров’я, що є ключовим показником зростання попиту на ту чи іншу олію.
Ці тенденції, безумовно, вигідні для українського виробника, адже сприяють зростанню конкурентоспроможності соняшникової олії на світовому ринку.
Карта родючості ґрунтів та інвестиції у землю в пріоритеті. На жаль, на відміну від інших країн Україна не має можливості детально оцінити ступінь родючості ґрунтів та прогнозувати урожай з детальним аналізом. І навіть готовність операторів ринку проінвестувати проведення такої інспекції та створити карту якості полів не є драйвером для українського уряду. Важливість такої розробки для України очевидна! З допомогою карти експортер зможе орієнтуватись, який продукт він отримає, вказати походження продукту, що є необхідною умовою світової торгівлі. Яскравим прикладом того, яке практичне значення мала б така карта для українських виробників, можна розглянути на прикладі Бразилії.
«Провівши аналіз родючості земель, а ми маємо таку можливість, оскільки райони Бразилії розділені на більш і менш родючі (наприклад, Північно-Східний регіон має найбільше труднощів із засухами), ми можемо прогнозувати, що посіви в Бразилії не будуть розширюватися. Також варто відзначити, що площі під посіви сої будуть збільшені. У сезоні 2015-2016 зростання становило 4% (фермери вважають за краще сіяти сою замість кукурудзи або бавовни), то в сезоні 2016-2017 цей показник сягатиме вже тільки 1%. Та ж тенденція у сфері виробництва: якщо в 2014-2015 і в 2015-2016 рр. виробництво сої в Бразилії становило 97,2 млн т, то в 2016-2017 воно зросте, але несуттєво — до 102,5 млн т, — сказав Маркос Рубіс, компанія Agroconsult (Бразилія). — При цьому ми також розраховуємо, що уряд зніме заборону на продаж землі і це стимулюватиме розвиток та обробку, звичайно, не чіпаючи ліси (в Бразилії на законодавчому рівні заборонена вирубка лісових масивів). Варто підкреслити, що вартість землі в Бразилії досить висока. За достатньо неродючий ґрунт можна отримати 7 тис. доларів за гектар. А за ґрунти, на яких, приміром, росте бавовна, — 20 тис. доларів за гектар».
Споживання країн Південно-Східної Азії і Близького Сходу зростає неймовірними темпами. Саме це є орієнтиром для вітчизняних виробників, а перспективними ринками збуту української продукції стають такі країни, як Китай, Індія, Пакистан та ін.
Світовий запит на соєвий та соняшниковий лецитин як новий драйвер для України. «Україна і зараз грає величезну роль у виробництві олій, але ця роль може стати ще більшою, — впевнений Йенс Хайзер, компанія LECICO (Німеччина). — Збільшення виробництва лецитинів у світі за останні десять років значно зросла. За статистикою, глобальний попит на лецитин становить 400 тис. т у рік (по 100 тис. т Європа і Північна Америка, 150 тис. т Азія, 50 тис. т Південна Америка). На світовому ринку в 2016 році переважає соєвий лецитин (300 тис. т генномодифікованої і 50 тис. не модифікованої сої), присутній також лецитин з соняшнику (30 тис. т) і ріпаку (20 тис. т)». На думку експерта, виробництво лецитинів з соняшнику, який є не алергенним продуктом, у порівнянні, наприклад, з соєвим — це прорив і додаткові можливості для України! Вітчизняні оператори повинні скористатися шансом та стати домінуючим постачальником на світовий ринок не-ГМ лецитинів.
Довідка
Лецитин міститься у мембрані кожної живої клітини. Деякі клітинні мембрани особливо багаті на лецитин (соя, соняшник, кукурудза, ріпак, яєчний жовток, м’ясо, молоко, ікра, клітини мозку і печінки, кістковий мозок). Лецитин діє як емульгатор (для з’єднання спочатку непоєднуваних субстанцій — наприклад, води і жиру в маргарині) і застосовується у харчовій, хімічній промисловостях, а також в медицині як діюча речовина гепатопротекторів, що попереджають захворювання печінки.
Основні товарні форми лецитинів:
-
рідкі стандартизовані лецитини, вибілені і невибілені;
-
технологічно функціональні композити на основі лецитинів (наприклад, лецитини, нанесені на суху молочну сироватку або сухе знежирене молоко, суміші лецитинів із моногліцеридами та ін.);
-
знежирені лецитини з вмістом олії 2-3% — порошкові і гранульовані;
-
екзіматично або хімічно модифіковані лецитини — гідролізовані, гідрогенізовані, ацетильовані; лецитини, збагачені ФГ, ФЕ, ФС, а також окремі фосфоліпідні фракції.
І якщо перші дві товарні форми лецитинів виробляються у світі, то три останні — перспектива для розвитку й інновація для ринку!
Такої думки притримуються й інші експерти ринку. Як зазначила Олена Федорова, представник компанії «Протеїн Плюс» (РФ), виробництво лецитинів та фосфатидних концентратів (ФК — лецитин-напівфабрикат, який використовується для переробки) буде тільки збільшуватись. Приміром, ринок лецитинів 2015 року в РФ (5% світового ринку лецитинів) становить: імпорт лецитинів — 5 128 т (рідкий — 4 845 т, знежирений — 282 т). Імпорт фосфатидного концентрату — 1 860 т. Експорт — 4 390 т. Вироблено в РФ — 9 000 т. В цілому — 20 378 т.
Запускаються нові лінії виробництва, зростають потужності компаній (яскравим прикладом є компанії «Югмаслопродукт», «Глобальні синергії»). І цілком ймовірно, що потенціал російського ринку лецитинів у недалекому майбутньому досягне 30 тис. т.
Прогноз:
ріпак, соя, соняшник
Проаналізувавши квітневі прогнози і сьогоднішні показники урожаю олійних в Україні в 2016 році, Юлія Гаркавенко, експерт «УкрАгроКонсалту» (Україна), повідомила, що прогнози агентства в цілому виправдалися: виробництво ріпаку становитиме 1,2 млн т (прогноз 1,2-1,5 млн т), сої — 4,3 млн т (прогноз 4,4-4,8 млн т), соняшнику — 14 млн т (12-15 млн т).
При цьому прогнозується:
- Зростання цін на ріпак та збільшення маржі. Будуть розширені посівні площі. Станом на 1 вересня під ріпак буде посіяно 526 тис. га. І це удвічі більше, ніж торік. Є прогнози, що площі під озимим ріпаком за останні чотири сезони виростуть.
- Зменшення посівних площ під сою. Сільгоспвиробники в 2015 році отримали не ті результати, які очікували, тому вони вирішили не сіяти сою, а віддали перевагу соняшнику.
- Незначна маржа від виробництва соняшникового насіння.
- Суттєве зростання експорту соняшникової олії.
Нові горизонти
Річкова логістика та «український троянський кінь. «До розвалу СРСР українська річка експлуатувалася досить активно. По ній перевозили близько 70 млн т вантажів, — підкреслив Михайло Єгоров, компанія «Гермес-Трейдинг» (Україна). — Потім почалася депресія. Дуже довго річка не використовувалась. Всі переорієнтувались на залізничний або автомобільний транспорт. У 2013 році ми побили антирекорд — перевезення по річці усіх вантажів становило тільки 4 млн т». Попри таку сумну статистику потенціал річки неоціненний, адже автомобільне покриття в Україні бажає бути кращим. Те ж саме стосується залізничної дороги, яка субсидується державою. Проте прийде той час, коли «солодке» життя для залізниці закінчиться, і перевезення різко зростуть в ціні. В недалекому майбутньому — на 25%. Саме тому перевезення річковим транспортом — це перспектива майбутнього! На думку експерта, судна водотоннажністю від 2 до 5 тис. т цілком могли б здійснювати перевезення, які обходилися б дешевше, ніж залізницею або автотранспортом (економія може становити до 6 $ за тонну).
Спеціалісти галузі очікують, що до 2020 року перевезення по річкових артеріях України досягне 15 млн т. Однак для того аби ця цифра стала реальністю, необхідно провести значну модернізацію та залучити інвестиції, оскільки все, що пов’язано з річковим перевезенням в Україні, надзвичайно застаріле. Крім того, провести ряд законодавчих змін для зниження витратної частини на перевезення. На рівні міністерств та відомств повинні бути прийняті закони і поправки до законів, які дозволять здешевити вартість річкової логістики (зокрема, Закони «Про внутрішні водні шляхи», «Про державно-приватне партнерство», «Про міжнародний судновий реєстр України», «Про інвестиційну діяльність», наказ «Про портові збори на ВВП» тощо).
Що ж стосується річкових перевезень рослинної олії, то це було б можливо, зі слів експерта, лише при наявності танкерного флоту, якого в Україні, на жаль, немає, та побудови олійно-наливних комплексів у терміналах для подальшого перевантаження на судна.
Ще однією можливістю для України є інноваційні продукти. Приміром, ми можемо гордитись тим, що саме українці винайшли так званий «троянський кінь» на ринку олій та спецій. Спеціалісти української компанії LIQUID SPICES після детального аналізу та тривалого дослідження створили новий продукт — «олію зі спеціями». Це може бути суміш будь-якої олії і спецій у визначених пропорціях. При цьому, з фінансової точки зору, такий продукт є феноменальним. Якщо ми візьмемо 1 л олії (10 $) і змішаємо її з 20-30 мл спецій (3 $), можемо отримати новий продукт вартістю 25 $. Крім того, такий винахід, на думку Ірини Гаврилової з компанії LIQUID SPICES, з легкістю дозволяє Україні вийти ще й на ринок рідких соусів зі спеціями. При цьому варто підкреслити, що ринок рідких спецій сьогодні досягає 30 млрд доларів.
Отож, було б бажання працювати!
