Політика диктує економіці
Українські урядовці розраховують підписати угоду про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом вже до кінця року. Плани досить амбітні, оскільки сторони домовляються вже четвертий рік поспіль. Щоправда ЄС висуває низку вимог, левова частка яких стосується українського АПК. Більшість експертів дотримуються думки, що аграрний сектор країни може зазнати величезних збитків у разі погодження із запропонованими умовами. Тому керівництво країни має відстоювати позиції агропромислового сектору в частині тарифного захисту внутрішнього ринку, розміру державної підтримки АПК, скасування вивізного мита на соняшник, а також щодо географічних назв деяких продуктів.
Останнім часом російське керівництво також активізувало свої зусилля і намагається переконати Україну приєднатися до Митного союзу Єдиного економічного простору (ЄЕП), розповідаючи українцям про його переваги. Виникає запитання: чи можливо поєднати ЗВТ та Митний союз? Експерти стверджують - ні. Окрім того, політики ставлять Україну перед вибором і заявляють, що держава не може інтегруватися у Митний союз і водночас створити зону вільної торгівлі з Євросоюзом.
Перед тим як робити вибір між східним та західним векторами зовнішньої політики, потрібно мати точні розрахунки, що для України краще. Проте таких даних, які б на сто відсотків продемонстрували переваги чи недоліки, немає. Адже невідомі умови: митні ставки, розміри квотування, ціни на енергоносії тощо. В такій ситуації потрібно логічно поміркувати, так би мовити, наперед. Щоправда, на пошук правильного рішення обмаль часу, адже на червень запланований черговий раунд переговорів з ЄС.
Проте попередня практика засвідчує, що до експертних розрахунків та побажань бізнесу не дуже і прислухаються, коли роблять стратегічні кроки на вищому державному рівні. «Зазвичай політичні пріоритети, а не економічні переваги відіграють ключову роль під час прийняття стратегічних рішень», - констатує директор департаменту з питань розвитку трудового потенціалу Конфедерації роботодавців України Родіон КОЛИШКО.
Варто зазначити, що за минулий рік товарообіг між Україною та Росією перевищив $35 млрд. Натомість показник торгівлі з європейськими країнами та США становить лише $31 млрд. Проте тут є деяке суттєве уточнення - товарообіг між Києвом і Москвою зріс, як зазначають економісти, позаяк Росія ввезла в Україну більше товарів, а ціни на них підвищилися. Разом економіки ЄС і США в 15 разів потужніші за потенційні можливості країн євроазійського простору, де першу скрипку грає російська економіка. Тож потенційно західні перспективи для України виглядають привабливішими. Проте країни ЄС не поспішають зближуватися, як це активно робить Російська Федерація.
Схід чи захід, а куди ж аграрію?
Суттєвих економічних переваг від інтеграції до Митного союзу українські експерти не вбачають. Як відомо, з усіма країнами, які вже присутні там, Україна має угоди про вільну торгівлю. Інша справа, що є певні виключення та обмеження щодо окремих видів продукції. Проте, аби зняти їх, не обов’язково входити в Митний союз, додають фахівці.
Які ж тоді можуть бути переваги від вступу для вітчизняного АПК? На думку керівника групи експертів Українського клубу аграрного бізнесу Володимира ЛАПИ, якби Російська Федерація не стягувала експортне мито на нафту, а ціни на газ для українських промислових споживачів були аналогічні цінам для російських, то за таких умов вітчизняні виробники були б у виграші. Наприклад, подешевшали б мінеральні добрива, вироблені в Україні, адже, як відомо, основана частка їх собівартості - газ. «Якщо Митний союз гарантуватиме такі умови і режим торгівлі, тоді дійсно варто цей варіант серйозно розглядати. Але бачимо на прикладі історії взаємовідносин між Росією та Білоруссю, що така схема не працює повною мірою», - констатує пан ЛАПА.
Такої ж думки дотримується і директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло ГОНЧАР. З його слів, не матимуть довготривалої перспективи і можливі преференції для членів Митного союзу в енергетичній сфері. «Якщо Україна і зможе виторгувати у Росії чергову знижку на газ, то лише тимчасову», - запевнив він.
Стандарти якості - запорука конкурентоспроможності
Зрештою, маємо не планову економіку, а тому вирішувати буде бізнес, куди йому краще: на схід чи на захід. Щоправда, питання якості продукції залишатиметься вирішальним як для західних, так і для східних партнерів, тобто технічні бар’єри ніхто відміняти не збирається. На цьому етапі існує низка принципових питань, пов’язаних із підписанням угоди про ЗВТ якраз у контексті аграрної продукції.
По-перше, це стандарти, тобто санітарні, фітосанітарні, ветеринарні та інші вимоги. В Євросоюзі до цього ставляться дуже прискіпливо. Крім того, можуть бути специфічні вимоги конкретних ринків, або ж стандарти, встановлені певними об’єднаннями споживачів чи виробників у тій чи іншій країні. Звісно, це дуже технічні питання, але така європейська реальність. Крім того, стандарти до продукції не є сталими. З кожним роком з’являються все нові вимоги. Зокрема, наразі важливе значення мають екологічні стандарти, так звана екобезпека, пов’язана як із використанням деяких продуктів, так і з їх виробництвом. Тому, переконаний директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, якщо українські виробники хочуть бути там, то за ці стандарти треба платити, а це відповідно додаткові витрати. «Кожен споживач як європейський, так і український зацікавлений купувати продукти кращої якості. Безперечно, за якість потрібно більше платити, але тоді споживач матиме змогу свідомо вибирати», - підкреслив пан Бураковський.
По-друге, це доступ до ринків. Якщо Україна знижує ставки імпортного мита і так лібералізує доступ європейської продукції до вітчизняного ринку, то ЄС щодо більшості товарних пропозицій, які є важливими для України, наприклад, зерно, продукція м’ясної галузі та інші, просто встановлює квоти, при цьому на мізерному рівні, якщо вести мову і про потенціал України, і про місткість європейського ринку. «Наприклад, по жодному із видів м’ясної продукції ЄС пропонує Україні не більш ніж 15 тис. т, що становить близько 0,2% європейського ринку. За таких умов словосполучення вільна торгівля потрібно брати у лапки», - констатує Володимир Лапа.
По-третє, це географічні назви. Євросоюз вимагає, щоб Україна взяла під захист свої географічні найменування. Очевидно, що тут потрібно шукати якийсь компроміс. На думку пана Лапи, Україна може взяти без проблем 95-98% географічних назв під захист на своїй території. Проте щодо 2-3% географічних найменувань, то потрібно робити виключення. Тому українській переговорній групі під час дискусій із європейцями треба відстоювати свою позицію.
Існує багато інших питань. Наприклад, ЄС вимагає, щоб Україна відмовилася від застосування експортних мит, а це один із не багатьох економічних інструментів, які вдалося відстояти при вступі до СОТ.
Сировині - «так», готовій продукції - «ні»
Щодо експорту української сільгосппродукції на європейські ринки, то проблем нині немає із зерном, насінням соняшнику, ріпаком, що використовуються для виробництва біопалива. Незалежно від того, чи буде підписана угода про ЗВТ, Євросоюз готовий імпортувати цю сировину. Жорсткі заходи застосовуються, звичайно, до продукції вже із більшою доданою вартістю. ЄС не хоче розглядати суттєвих обсягів імпорту м’яса та молока. «Давайте нам сировину, а ми її самостійно перероблятимемо», - кажуть європейці. Логіка зрозуміла, але тут все ж таки мають бути взаємовигідні параметри вільної торгівлі, аби не тільки Україна пускала на свій ринок, а й мала доступ зі своєю продукцією на європейський ринок.
Тихіше їдеш - далі будеш
Дискусія про терміни створення ЗВТ із ЄС грає не на користь України. Підписати угоду можна було і кілька років тому, погодившись при цьому на всі пропозиції європейської сторони, але натомість нічого не отримавши. Чим активніше українська сторона говорить про терміни, тим жорсткішими можуть бути вимоги від європейської сторони. Наразі той проект угоди, який зараз обговорюється, за оцінками експертів, містить суттєві дисбаланси, які формують відверто невигідну позицію для українського АПК. І тут важливо, щоб наші переговірники чітко відстоювали українські інтереси. Бажаного результату не вдасться досягнути, якщо і на політичному рівні не буде досить жорсткої підтримки, адже від параметрів угоди значною мірою залежатиме і перспектива вітчизняного АПК.
