Основною особливістю ринку овочівництва в Україні є те, що вирощування завжди перевищує споживання. Крім того, парадоксальність та загострення ситуації ще в тому, що відсутні необхідні потужності для доробки, переробки, та ба навіть для зберігання овочів, а відповідно, маємо й слабо розвинений експорт. А тому агровиробники почасти продають урожай відразу на полі, що не дозволяє їм навіть вийти на мінімальний рівень рентабельності виробництва. Однак деякі з них навіть у такій ситуації знаходять вихід - наприклад, ТОВ “Агродар Україна”, що на Кіровоградщині, яке займається повним циклом овочівництва.

Валентина СЕРГІЄНКО, канд. с.-г. наук

Інститут захисту рослин НААНУ

Овочеві культури належать до групи соковитих харчових продуктів рослинного походження, які відрізняються від інших сільськогосподарських культур специфікою хімічного складу, тісно пов’язаного з показниками якості. Високий вміст води і легкорозчинний стан сухих речовин створюють сприятливі умови для життєздатності багатьох видів мікроорганізмів, розвиток яких при зберіганні продукції викликає псування товарного вигляду, зниження харчової цінності і значні втрати врожаю.

Чотири року тому для українських виробників і продавців плодоовочевої продукції відкрився європейський ринок — майже в 4 рази більший за втрачений російський зі зменшенням власного виробництва і збільшенням імпорту. Попри такі великі перспективи та ще більші амбіції українських агропідприємців, експортного прориву в плодоовочевому бізнесі України за цей час так і не відбулося, а за окремими культурами й поготів — обсяг зовнішньої торгівлі зменшився. Чому не вдалося і що потрібно, щоб таки вдалося, — аналізуємо і шукаємо відповіді.