Інноваційний менеджмент
Володимир ПАВЛИК, канд. техн. наук, старший науковий співробітник, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»
Важливим в інноваційному менеджменті є нові управлінські рішення, які неможливо відпрацьовувати, не дотримуючись певної системи управління підприємством.
Теорія автоматичного управління
На основі застосування теорії автоматичного управління пропонується система, що наведена нижче, елементами якої є продукція (виконавчий елемент), ринок продукції (регулюючий елемент), підприємство (об’єкт управління), інформація (перетворюючий елемент, забезпечує зворотний зв’язок). Із зазначеної теорії відомо, що кожна система управління, в якій регулюється відповідний об’єкт дослідження, повинна мати певну кількість структурних елементів, взаємозв’язаних між собою, котрі мають вхідні і вихідні величини, за допомогою яких вони характеризуються як у статиці, так і у динаміці.
Послідовність аналізу системи наступна. На рис. 2 зазначено загальну схему системи, з використанням якої проводяться економічні розрахунки; на рис. 3 вказано графічне визначення функції елемента системи, динаміка змін вихідної величини елемента системи протягом певного часу. Математичний аналіз зосереджений таким чином, щоб визначити передавальну функцію системи, рівняння, яке відповідатиме конкретному її стану.
Передавальна функція матиме вигляд:
Якщо припустити, що всі структурні елементи мають однаковий вид передавальної функції, то остання розімкнутої системи управління виразиться як:
Передавальна функція цієї ж замкнутої системи управління визначатиметься за формулою:
Характеристичне рівняння замкнутої системи матиме вигляд:
Після підстановки певних значень у Т і к, це рівняння можна розв’язати математично. Одержані значення рівняння будуть відповідати конкретному стану системи. Враховуючи те, що в ситуаційному управлінні сільськогосподарським підприємством стан системи буде постійно змінюватися, його можна регулювати, змінюючи значення Т і к кожного розглянутого структурного елемента, і таким чином визначати вигідність чи невигідність господарської діяльності у конкретній ситуації.
При цьому застосування теорії автоматичного регулювання не обмежується тільки цим, з її допомогою можна визначити сталість системи управління, здійснений вибір кожного її структурного елемента для досягнення певного регулювання.
Теорія управління змінами
У Німеччині набула поширення теорія управління змінами, суть якої полягає у швидкій адаптації організацій, підприємств до нових вимог навколишнього середовища, ринку. Зокрема, науковці К. Фрайлінгер, І. Фішер виділяють три головні компоненти системи управління підприємством: продукт, який обумовлюється матеріалом виготовлення, працею працівників, засобами виробництва; маркетинг, за допомогою якого проводиться реклама, усна пропаганда продукції, залучаються постійні клієнти; ринок, у зв'язку з яким передбачається його дослідження, встановлення конкурентів, визначення ціни реалізації продукції. Система знаходиться у рівновазі, коли компоненти характеризуються найкращими показниками. Як тільки між компонентами з'являються якісні відмінності, система виходить із рівноваги. У зв'язку з цим виникають наступні ситуації, пов'язані з відмінностями в компонентах системи управління підприємством, коли продукт має високі якості, маркетинг ефективний, реакція ринку позитивна, тобто спостерігається ідеальний випадок, який найбільше відповідає результативному управлінню.
Однак, якщо один із компонентів – наприклад, маркетинг неефективний, або відсутній ринок, чи продукт має низьку якість, ситуація потребує прийняття відповідних управлінських рішень щодо ефективності маркетингу, переробки проекту реалізації продукції, знаходження ринків, поліпшення якості продукту. Для того щоб зберегти рівновагу в системі управління підприємством, необхідно проаналізувати вплив маркетингу на інші компоненти. Одна з можливостей підвищення ефективності маркетингу - збільшення інвестицій у рекламу, за рахунок чого зміниться собівартість продукції, що вплине на її ціну.
Інша можливість полягає у кращому обслуговуванні постійних клієнтів, що розширить збут продукції. Також не виключена ймовірність поліпшення самого продукту, що збільшить його реалізацію. Враховуючи викладене, серед можливих неправильних напрямів розвитку підприємств вчені виділяють наступні перетворення, які перешкоджають у досягненні ефективності виробництва продукції. Нехтування продуктом при добре налагодженому процесі маркетингу і сприятливому ринку призводить до недооцінювання ситуації на ринку, внаслідок цього забезпечити ефективність виробництва продукції неможливо.
Недостатня увага до маркетингу, навіть при випуску якісного продукту і наявності ринку, не дає змогу одержати бажані результати. Те саме спостерігається за відсутності ринку та якісного продукту, ефективного маркетингу. Продукція не користуватиметься попитом на ринку, якщо виробляється неякісний продукт, хоч і здійснюється ефективний маркетинг. На неефективність виробництва продукції вказує також не дотримання правил маркетингу, відсутність ринку, тобто негативно проявляється дія всіх компонентів системи управління підприємством. Окрім зазначених перетворень, є ще одне, в результаті якого виробляється якісний продукт, проводиться ефективний маркетинг і здійснюється затоварювання ринку, що вказує на ефективність виробництва продукції.
Виробництво і ринок продукції - основні компоненти системи управління.
На відміну від розглянутої системи управління підприємством з компонентами: продукт, маркетинг і ринок, пропонується замінити їх на її елементи: виробництво і ринок продукції, підприємство та інформація про його економічний стан, що дасть змогу виділити об'єкти регулювання і застосувати теорію автоматичного управління.
Кожний елемент запропонованої системи управління доцільно досліджувати за відповідними вхідними і вихідними величинами, які загалом можна віднести до інформаційних даних, що характеризують виробничу діяльність підприємства. За регульовану, вихідну величину для всієї системи приймається ціна реалізованої продукції, а задану, вхідну - витрати праці.
Процес регулювання ціни реалізованої продукції відбувається наступним чином. З об'єкта управління - сільськогосподарського підприємства - надходить інформація про співвідношення на ньому між ціною реалізованої продукції і витратами праці, тобто які повинні бути витрати праці при відповідній ціні на продукцію. Потім ця інформація аналізується головними спеціалістами підприємства, проводиться порівняння витрат праці на виробництво однотипної продукції в інших товаровиробників і визначається задана, бажана їх величина. Від цієї вхідної величини для елемента системи, що характеризує виробництво продукції, встановлюється керівництвом підприємства вихідна величина - її собівартість. Вироблена продукція з відповідною собівартістю надходить на ринок однотипних товарів, для якого вихідною величиною є їх проданий обсяг.
Між обсягом і собівартістю реалізованої продукції існує певна залежність, яка дає можливість визначитись із виробничими витратами, виробництвом та реалізацією товарів, враховуючи при цьому пропозицію товаровиробників і попит споживачів. Визначена величина обсягу проданих товарів є вхідною величиною для елемента системи, її об'єкта управління - сільськогосподарського підприємства і дозволяє регулювати його вихідну величину, ціну реалізованої продукції. Основу, на якій здійснюється процес регулювання, досягнення незначного відхилення вихідної величини від заданої вхідної, становлять зміни у виробництві продукції, на ринку, інформації, яка їх характеризує. Тому відхилення вхідної чи вихідної величини будь-якого елемента системи призведе до зміни ціни реалізованої продукції у відповідності із заданою величиною - витратами праці.
При цьому відбуватиметься коригування всіх інформаційних даних зазначеної системи управління підприємством за встановленими залежностями між вхідними та вихідними величинами, прийматимуться управлінські рішення, встановлюватимуться умови конкуренції при виробництві однотипної продукції, різницю у величині виробничих витрат, собівартості. Також визначатимуться собівартість реалізованої продукції конкурентів, місця серед регіонів, областей, у яких вигідно продавати вироблену продукцію, обґрунтовуватиметься співвідношення обсягу і ціни реалізації продукції у конкурентів, виходячи з одержання найбільшого обсягу прибутку. Зменшення ціни реалізації продукції досягатиметься шляхом зменшення витрат праці, використання у процесі виробництва ефективних технічних засобів, кваліфікованих працівників, скорочення часу на виконання технологічних процесів.
Відмінності запропонованої системи управління сільськогосподарським підприємством полягають у її елементах, які характеризуються вхідними і вихідними величинами, складають певні інформаційні дані про виробничу діяльність товаровиробника. Кожний елемент системи управління - інформація, виробництво, ринок, підприємство характеризується відповідними вихідними величинами: витратами праці, собівартістю, обсягом реалізації, ціною реалізованої продукції. Виробнича діяльність підприємства може відбуватися і зростанням, коливанням, спадом обсягу проданих товарів. При цьому спостерігатиметься збільшення, зменшення або коливання радіуса кола навколо певної величини. Так, із підвищенням витрат праці збільшуються собівартість, обсяг реалізованої продукції та знижується ціна її реалізації при великотоварному виробництві. У ситуації з дрібнотоварним виробництвом, навпаки, і зниженням витрат праці зменшуються собівартість і обсяг реалізованої продукції та підвищується ціна її реалізації. Необхідно враховувати, що витрати праці можуть знижуватися із використанням ефективної техніки, яка має більшу продуктивність і меншу потребу в обслуговуючому її персоналі. В цьому випадку собівартість продукції знижуватиметься, обсяг реалізованої продукції збільшуватиметься, що сприятиме зменшенню ціни товарів. Середньотоварному виробнику властиве коливання зазначених показників навколо певних величин. Не виключена ситуація переходу його у великотоварне або дрібнотоварне виробництво, що визначатиметься збільшенням чи зменшенням витрат праці. Можливі ситуації, коли при підвищеній собівартості обсяг реалізованої продукції зменшується через завищену ціну на товари, і навпаки, зниженій собівартості відповідає збільшення обсягу реалізованої продукції завдяки зниженню її ціни.
Ситуації виробничої діяльності підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції, можна відобразити наступним чином:
1) Х↑, С↑, Q↑, Y↑; 9) Х↓, С↑, Q↑, Y↑;
2) Х↑, С↑, Q↑, Y↓; 10) Х↓, С↑, Q↑, Y↓;
3) Х↑, С↑, Q↓, Y↓; 11) Х↓, С↑, Q↓, Y↓;
4) Х↑, С↑, Q↓, Y↑; 12) Х↓, С↑, Q↓, Y↑;
5) Х↑, С↓, Q↑, Y↓; 13) Х↓, С↓, Q↑, Y↓;
6) Х↑, С↓, Q↑, Y↑; 14) Х↓, С↓, Q↑, Y↑;
7) Х↑, С↓, Q↓, Y↓; 15) Х↓, С↓, Q↓, Y↓;
8) Х↑, С↓, Q↓, Y↑; 16) Х↓, С↓, Q↓, Y↑,
де Х - витрати праці, С - собівартість реалізованої продукції, Q - обсяг реалізованої продукції, Y - ціна реалізованої продукції, зміна їх величини ↑↓ - відповідно у бік збільшення або зменшення. При цьому вважатимемо, що витрати праці залежно від величини в підприємстві характеризують його як великотоварного або середньотоварного чи дрібнотоварного виробника, собівартість реалізованої продукції впливає на ефективність чи неефективність використання матеріально-технічних та інших ресурсів, обсяг реалізованої продукції свідчить про сприятливість або несприятливість умов її реалізації на ринку, ціна реалізованої продукції визначає вигідність або невигідність її продажу.
Характерним для наведених ситуацій є сприятливість Q↑ і несприятливість Q↓ умов реалізації продукції на ринку; випадки, коли С↑, Q↓, Y↓ - ціна реалізованої продукції визначає невигідність її продажу; С↑, Q↑, Y↑ і С↑, Q↑, Y↓ - встановлена ціна на продані товари розрахована на одержання певної величини прибутку; С↓, Q↑, Y↓ і С↓, Q↑, Y↑ - зменшена собівартість реалізованої продукції вказує на ефективність використання наявних у підприємстві ресурсів, С↓, Q↓, Y↑ і С↓, Q↓, Y↓ - не враховується попит споживачів на реалізовану продукцію.
В умовах конкуренції різні підприємства знаходяться у протилежних ситуаціях. Збільшення ціни реалізованої продукції одного з них призводить до її зменшення в іншого, забезпечення певного обсягу продажу товарів на ринку при відмінностях у їх собівартості, витратах праці. Враховуючи це, управління підприємством необхідно здійснювати таким чином, щоб досягти бажаних результатів, порівняно з конкурентами доцільно зменшувати витрати праці, собівартість реалізованої продукції, збільшувати обсяг проданих товарів, знижувати їх ціну для одержання певної величини прибутку. Отже, викладені положення дають змогу провести дослідження з ситуаційного управління для умов виробництва та реалізації продукції велико-, середньо-, дрібнотоварних сільськогосподарських підприємств, основна мета ситуаційного управління виробничою діяльністю яких полягає у тому, щоб задовольнити потреби, вимоги споживачів і одержати відповідний прибуток шляхом збільшення обсягів реалізації продукції при зниженій її ціні, виходячи з можливих ситуацій щодо виробництва, продажу товарів. Оскільки для різних товаровиробників спостерігатимуться відмінності у витратах праці, собівартості, обсязі реалізації, ціні однакової продукції, то потреби і вимоги споживачів задовольнятимуться по-різному.
У випадку перенасичення ринку однаковою продукцією ціна на неї знижуватиметься, а її дефіциту - навпаки, підвищуватиметься. Безумовно, встановлена ціна на реалізовану продукцію є вирішальною на ринку у товаровиробників, що матимуть більший обсяг реалізації товарів, і порівняно меншу її величину при незмінній їх якості. Іноді, щоб реалізувати певний обсяг продукції, товаровиробники змушені знижувати ціни, хоч це потім вплине на величину прибутку, що може призвести до збитку всієї виробничої діяльності. Однак обмеження щодо недопустимості перевищення собівартості над ціною реалізованої продукції в управлінні підприємством має важливе значення. Тому вплив виробничої діяльності одного підприємства на інші, що виробляють однакову продукцію, проявлятиметься у зміні величини витрат праці, собівартості, обсягу реалізації, ціни реалізованої продукції. З огляду на це, управління підприємством можна здійснювати за змінами, що відбулися, і за їхнім проявом у майбутньому.