Наближаються роковини збройного перевороту в Російській імперії. Наразі вже маємо 100-літній ювілей ключової роботи Володимира Леніна «Квітневі тези». Саме на ці 10 тез спиралися більшовики у захопленні влади. Пунктом 6-им йде «націоналізація усіх земель у країні».
У «Квітневих тезах» були сформульовані базові принципи ленінізму. Тому їх вивчення було частиною ідеологічної освіти усіх фахівців у СРСР. Ці тези зазубрювали агрономи, лікарі, інженери, міліціонери — усі. І в усіх інститутах, університетах, школах, технікумах, армійських навчальних частинах. Втовкмачували настирливо, щоб вони увійшли у плоть і кров мільйонів радянських людей.
Але попервах під час публічного виступу Леніна в Петербурзі в 1917 році з цими тезами інший відомий комуніст Олександр Богданов не витримав і крикнув: «Та це ж марення божевільного!». Однак те, що придумав Ленін, взяла на озброєння купка його несамовитих соратників — зокрема, Троцький і Сталін. А на широкий загал було запропоновано красиве маніпулятивне гасло «Землю — селянам!», завдяки якому більшовики-ленінці залучили аграріїв у свої «попутники». По суті, це виявилося обманом і грандіозною махінацією.
Що ж пропонував Ленін реально, і що втілили у життя його послідовники? Вчитаймося у «Квітневі тези» (мовою оригіналу). «Национализация всех земель в стране […] Создание из каждого крупного имения […] образцового хозяйства […] на общественный счет». І земля справді була націоналізована, тобто перейшла у власність держави. Користуватися ж нею доручили колгоспам (одержавленим кооперативам), а селян заганяли у ті колгоспі, як худобу. Ні, навіть гірше: худобу хоч не розстрілювали і не морили голодом так, як селян під час колективізації.

Виглядає так, що український народ це збагнув, нарешті, тільки за Незалежності. Насамперед прийнявши Конституцію України, де зафіксоване право приватної власності на землю. А дещо пізніше, після Революції Гідності, перестав голосувати за комуністів.
Однак мало скинути тисячі Ленінів-ідолів з усіх постаментів, як колись скидали у Дніпро поганських божків. Це — лише символічний жест. У нас ленінізм не закінчився по суті у головному — у земельному питанні. «Не дамо продавати землю!», — кажуть уже не комуністи, а партії з новітніми красивими назвами. На чолі їх стоять гламурні жіночки, грамотні випускники Гарвардів, які відстоюють, по суті, ті ж ленінські «Квітневі тези». Вони пропонують навіть всенародний плебісцит: а чи треба скасовувати земельний мораторій? Це абсурдна маніпуляція, все одно що запропонувати референдум: варто нам дотримуватися нашої Конституції чи ні.
Бо кому належить нині українська земля? Не селянам, не фермерам, не аграріям. Не тим 7 млн власників, яким роздали паї ще на початку Незалежності. І навіть не державі. Нею користуються хапуги — в темну, в сіру. Землею махлюють і махінують, її віджимають хитромудрі рейдери, прикриваючись тим, що «Земля — це матір», а матір усе стерпить. Якщо не «закопати Леніна» в земельному питанні, не запустити повноцінний ринок землі, не віддати землю селянам — ми ніколи не виборсаємося з нинішніх недолугих аграрних відносин, а залишимося безправними й бідними.
Ігор ПЕТРЕНКО
спеціально для "Агробізнес Сьогодні"