Висушування та пресування сіна може бути виправдане тільки за умови застосування високоякісної зеленої маси бобово-злакових сумішок. Енергозберігальні аспекти технології — порційне, загінне скошування з кондиціюванням вранці, активне польове пров’ялювання, підбирання в нічні години.
Заготовляючи пресоване сіно в тюках або рулонах вітчизняними пресами ПС-1,6 М, К-453, ППР-1,6 М, ППР-110, для кращого зберігання поживних речовин і ефективного використання площі сховищ доцільно проводити польове пров’ялювання до вологості не більшої як 22–25% і зберігати пресоване сіно без подальшого вентилювання.
Нова технологія заготівлі соєво-кукурудзяного силосу базується на збиранні вегетативної маси сої у фазу високої фізіологічної активності — на початку наливання бобів нижнього ярусу та кукурудзи в молочно-восковій стиглості за співвідношення компонентів 1 : 2. Період збирання сої не має перевищувати 10 днів. Після скошування сої чистих посівів їх змішують із кукурудзою в силосних спорудах у співвідношенні 1 : 2 за масою. Ретельно трамбують, укривають і герметизують сховище. Верхній шар у траншеї заповнюють чистою кукурудзяною масою й вкривають плівкою. Одержують високопоживний соєво-кукурудзяний силос, який стимулює продуктивність і жирномолочність корів.
Соєво-кукурудзяний силос доцільно згодовувати високопродуктивним коровам у кількості 18–25 кг на голову.
Основною силосною культурою є і буде кукурудза. Проте з погляду економії енергоресурсів, раціонального використання землі все більшого значення набуває заготівля силосу зі злаково-бобових сумішок озимих і ярих зернофуражних культур. Вони є перспективними, бо правильно підібрані сумішки кормових культур здатні майже повністю забезпечити тварин поживними речовинами.
За даними досліджень, проведених Інститутом тваринництва, силос із суміші ячменю й гороху містив протеїну в 1,6–1,7 раза більше, як порівняти з кукурудзяним, а за використання ще й вики — у 2,15–2,19 раза.
Добавка 20% зеленої маси ріпаку або гірчиці у фазу утворення зеленого стручка, що містить фітонциди, таніди, дубильні речовини й інші, в силосну і сінажну масу стримує розвиток небажаної мікрофлори, стимулює розвиток молочнокислих бактерій і підвищує вміст перетравного протеїну в 1 кг корму на 28,5%, цукру — на 46%, як порівняти із силосом і сінажем без ріпаку і гірчиці.
Втрати поживних речовин у кормозаготівлі становлять до 40–50% біологічного врожаю залежно від виду кормів і технології заготівлі.
Для скорочення біохімічних втрат і збереження поживних речовин у силосі й сінажі використовують рослини, які містять фітонциди (біологічно активні речовини, що вбивають і пригнічують ріст і розвиток небажаної мікрофлори).
Наука і практика довели, що найраціональнішим способом використання зернофуражу є переробка його на біологічно повноцінні корми. Для ефективнішого їх використання у структуру зернофуражу потрібно додати, % по масі: зернобобових — 10–15%, кукурудзи — 25–30, ячменю — до 30, пшениці — до 20, вівса й інших — 6–8. З високобілкових компонентів до складу комбікормів слід уводити макуху і шрот у кількості 10–20%, корми тваринного походження — 3–7%, відходи від переробки зерна — 10–30%. Великий вплив на продуктивну дію комбікормів має поглиблена переробка зернових інгредієнтів, а саме подрібнення, плющення, екструзія й інші.
Особливо цінним компонентом до комбікормів є екструдоване зерно сої. В 1 кг екструдату міститься 15,5–17 МДж обмінної енергії та 325–350 г білка.
Екструдоване зерно сої є важливим джерелом протеїну і жиру в раціонах високопродуктивних корів на роздоюванні, особливо у перших три місяці.
Максим ПОДЛЄСНИЙ, агроном
Олег ГАЙДЕНКО, завідувач відділу маркетингу та наукового
забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
канд. техн. наук, старший науковий співробітник
