Підіймально-транспортні машини застосовують на зерносховищах для завантажування/розвантажування зерна і його переміщення у виконанні всіх внутрішніх і зовнішніх операцій. Серед підіймально-транспортних машин, що найбільше використовують на зерносховищах, найчастіше можна побачити ланцюгові конвеєри, скребкові, стрічкові конвеєри та норії.
Широко використовують також комбіновані вантажно-розвантажувальні машини, а для вивантаження зерна із судів — пневмотранспортні установки. Всередині зерносховищ також установлюють аерожолоби.
Конвеєри (транспортери) — це пристрої, які переміщують зерно безперервним потоком. Конструктивно зернові конвеєри розподіляють на дві групи:
1. Конвеєри з тяговим елементом. Такі конвеєри переміщають вантаж на робочій гілці тягового елемента або за його допомогою. До них належать конвеєри стрічкові і ланцюгові.
Своєю чергою, стрічкові конвеєри поділяються на:
• конвеєри з пласкою стрічкою;
• конвеєри жолобові;
• конвеєри скребкові;
• конвеєри ковшові — норії.
Ланцюгові конвеєри поділяються на:
• ланцюгові скребкові конвеєри;
• ланцюгові конвеєри з зануреними скребками;
• ланцюгові ковшові елеватори — ланцюгові норії;
• пластинчасті ланцюгові конвеєри.
2. Конвеєри без тягового елемента. У конвеєрах без тягового елемента для переміщення матеріалу використовуються сила тяжіння, повітряний або водяний потік, принцип взаємодії гвинта і гайки тощо. Внаслідок різноманітності принципів дії конвеєри цієї групи відрізняються індивідуальністю конструкцій робочих вузлів і елементів.
Це, зокрема: гвинтові конвеєри; роликові конвеєри; аерожолоби; пневмотранспортні установки; аспіраційні установки; самопливні пристрої (труби, жолоби, спуски, бункери).
Для горизонтального переміщення зернової маси або під кутом, що не перевищує 10°, використовують ланцюгові конвеєри. Вони можуть бути виготовлені з однією або двома ланцюгами, зі шкребками, зануреними в переміщуваний зерновий матеріал.
Конвеєри можуть використовуватися двосторонні або односторонні, стаціонарного або пересувного типу. Переміщення зернового матеріалу здійснюється волочінням його по жолобу за допомогою укріплених на ланцюгу скребків. Сила тертя в масі продукту забезпечує переміщення не лише тієї частини насипу, яку захоплюють скребки, а й вище розташованого зерна по всій площі перетину короба.
Ланцюговий конвеєр, складається з короба, на двох кінцях якого розташовані привідна і натяжна станції з натягнутою між ними ланцюгом із закріпленими скребками. Нижня частина ланцюга забезпечує волочіння зернового продукту. Вивантаження зерна з короба відбувається через отвір із засувкою, пророблений у днищі.
Основні переваги ланцюгових конвеєрів — простота конструкції й невеликі габарити, що створює їм перевагу перед стрічковими конвеєрами. Крім того, ланцюговий конвеєр закритий, з нього не летить пил, можлива їх експлуатація в простих транспортних галереях. Недоліки полягають у більшій імовірності травмування зернового матеріалу, вищій складності монтажу і великих витратах електроенергії. Це обмежує використання ланцюгових конвеєрів для переміщення зернової маси з продуктивністю, що не перевищує 50–150 т/год.
Конструкція приводу стрічкового транспортера містить мотор-редуктор, муфту, раму і барабан. Вивантаження й завантаження зернового матеріалу в конвеєр здійснюються через спеціальні патрубки, розташовані на початку і в кінці лінії. Лінійну секцію оснащено транспортною стрічкою з верхніми несними й пласкими поворотними роликами. Натяжна секція, що потрібна для створення сили тертя на приводному барабані, складається з натяжного барабана й датчика швидкості.
Важливу роль на елеваторах відіграє самопливне обладнання. В такому разі переміщення зерна під дією своєї ваги в напрямку зверху вниз проводиться з використанням соматичних пристроїв. Найчастіше для цієї мети застосовують сталеві труби круглого або квадратного перетину, а для ліній із великою продуктивністю — прямокутного перерізу. Всю систему, до складу якої входять: труби, деталі та приладдя з’єднання труб, розподільні механізми, затвори, засувки, пристрої регулювання, по якій зерно переміщається під дією сили тяжіння, називають самопливом.
Пропускну здатність самопливу визначає площа перетину і кут нахилу самопливних труб, з тим кут нахилу має бути підібраний так, щоб вільно переміщувати зерно різних видів культур за змінної вологості й ступеня засміченості зернової маси. У той самий час збільшення швидкості переміщення зерна самопливом може призвести до травмування, зниження якості зернового матеріалу і підвищеного зношування елементів самопливу.
Самопливне обладнання входить до складу різних технологічних ланцюжків з обробки зерна. Тому перетин самопливних труб і елементів самопливу не має обмежувати продуктивність транспортного устаткування — норій і конвеєрів.
Вертикальне підіймання зерна практично на будь-яку висоту можна здійснити за допомогою вертикального ковшового елеватора — норії — ланцюгового та стрічкового типу. Використання норії забезпечує безперервне подання зернового матеріалу з високою продуктивністю.
Класична конструкція норії складається з кількох основних деталей:
• безперервної стрічки, на якій із певним інтервалом закріплюються ковші;
• приводного барабана, за допомогою якого здійснюється рух стрічки — він розміщується в металевому кожусі на голові норії, де розташовується вивантажний пристрій;
• «черевика», що розташований у нижній частині й складається з натяжного барабана, підшипника, натяжного й приймального пристрою — усе укладено в опорний кожух;
• норійних труб — основи норії — різні заввишки залежно від технологічних вимог, які з’єднують голову з «черевиком», утворюючи каркас пристрою.
Основним елементом для транспортування зерна є ковші, які зазвичай виготовляють з оцинкованої сталі чи з полімерів. Продуктивність норії розраховується з урахуванням місткості одного ковша, кількості ковшів і швидкості обертання безперервної стрічки.
Стійкість норії найчастіше забезпечується встановленими на бічних стінках мембранними датчиками, датчиками швидкості ходу стрічки та реле керування швидкістю обертання нижнього приводного вала.
Під час експлуатації потрібно контролювати рівномірне надходження зерна в «черевик», припиняти надлишкове подання зерна, яке може призвести до завалювання норії. Не допускається робота пристрою за виникнення контакту ковшів зі стінками головок, «черевиками» й трубами, у разі зворотного висипання зернового матеріалу.
Продуктивність норії не має обмежуватися перетином вивантажувальних самопливних труб, тому їх вибирають перерізом, не меншим ніж отвір вивантажного пристрою.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
