Вигідна справа
Сьогодні часник став окремою нішею в овочевому бізнесі, хоча і не до кінця освоєною. Як стверджують аналітики ринку, після кількох сезонів із низькими цінами на овочі «борщового набору», агровиробники починають більше уваги звертати увагу на інші - доволі нові продукти. До таких належить і часник, вітчизняне виробництво якого і досі не здатне повністю задовольнити внутрішні потреби.
Не так давно вирощування цієї культури рідко виходило за межі присадибних ділянок. На думку експертів, це було зумовлено відсутністю досвіду у вирощуванні часнику, відповідної техніки та необхідних технологій. Крім того, одним із важливих елементів усього ланцюжка вирощування залишається зберігання.
Значення та зони вирощування
Часник є однією з найдавніших на землі овочевих культур. Він збуджує апетит і покращує травлення. Багато овочівників садять, як правило, зубчики від вирощених самостійно місцевих, а частіше просто невідомих нікому сортів часнику, і виростає непоганий урожай. Але в останні роки з'явилися селекційні сорти часнику, що відрізняються підвищеною продуктивністю та терміном зберігання.
Часник використовується у свіжому вигляді та як приправа в кулінарії, при солінні і маринуванні овочів, а так само в м'ясній промисловості при виготовленні ковбас та інших м'ясних продуктів. Він містить вітаміни С, В, Д, ефірні олії, вуглеводи, мінеральні солі і фітонциди, що володіють бактерицидними властивостями. У нашій країні часник досить широко поширений у районах зі сприятливими умовами для його вирощування. Найбільш цінні сорти вирощують у Донецькій, Полтавській, Київській, Сумській, Харківській, Львівській, Тернопільській областях та АР Крим.
Збирати треба вчасно
Часник - холодостійка культура, дуже вимоглива до родючості і вологості ґрунту, особливо під час утворення цибулин. Культивується як однорічна культура.
Дуже важливо зібрати часник вчасно. Запізнюватись не можна, бо при цьому пошкоджуються покривні луски, і головки розсипаються на зубки, що призводить до значних втрат урожаю і погіршення його якості. Нестрілкуючі сорти збирають під час вилягання несправжнього стебла, а стрілкуючі - при підсиханні нижніх і пожовтінні верхніх листків та на початку розтріскування (до 5 %) чохликів суцвіть (якщо стрілок не видаляли). Нестрілкуючі сорти часнику краще зберігаються, ніж стрілкуючі, а ярі - краще, ніж озимі.Правильно підібрані сорти часнику для успішного зберігання повинні вирощуватися в оптимальних умовах. Для них підійдуть суглинні та супіщані ґрунти з майже нейтральною реакцією (рн від 6,2 до 7,6). Нестача кисню у ґрунті є небезпечною для часнику, тому «сухий полив» шляхом розпушування ґрунту для них обов'язковий. За три тижні до збору врожаю часник припиняють поливати.
При збиранні часник підкопують вилами, витягають із землі й досушують протягом 3–7 днів, залежно від погоди. Просушування зібраного врожаю часнику - обов'язкова умова успіху при їхньому тривалому зберіганні. Оптимально просушеним часник вважаються при 14–15 %-й вологості лусочок. Якщо шийка часнику просушена недостатньо, то втрати при зберіганні будуть великими. Його пересушування також несприятливе для його зберігання: крізь потріскану луску легко проникають хвороботворні мікроорганізми.
Після збирання часник просушують, як звичайно, потім стебла обрізають, а корені обпалюють на вогні. Головки часнику, призначеного для зберігання, повинні бути цілими. Сортуючи часник, його можна відразу укладати на зберігання у ящики. Часник з обпаленим корінням зберігається до літа, а неопрацьований сохне.
Якщо немає можливості сушити на відкритому повітрі, то можна зв'язати в невеликі пучки й підвісити на мотузку в добре провітрюваному приміщенні. Потім гострим ножем, секатором обрізати корені і надземну частину, залишаючи над плічками цибулини частину стебла 1,5–2,5 см.
Вимоги до зберігання
Для зберігання часнику найбільш сприятливою є температура від +1 до +3 °C. При вологості повітря у сховищі, що не перевищує 70 %, часник практично не піддається хворобам і зберігає всі свої корисні властивості. Відібрані для зберігання головки часнику укласти у гратчасті ящики або в сітки й зберігати до посадки за температури 10–15 °C. Продовольчий часник найкраще зберігати за температури 0 °C. Невелику кількість часнику можна зберігати в кімнаті, при 20 °C він проростає слабко.
Невеликі запаси часнику перед закладкою на зберігання можна парафінувати: часник, покладений у сітки, на пару секунд занурюють у розплавлений парафін. Потім головки часнику із застиглим на них парафіном укладають у невеликі полотняні мішки, які зберігають у підвішеному стані в сухому приміщенні. Широко відомий і інший метод зберігання часнику: головки поміщають у скляну банку й пересипають борошном. Верхній шар борошна повинен бути товщиною не менше 2 см.
Існує ще чимало способів зберігання часнику. Ось деякі з них.
Пізно восени головки складіть у поліетиленові пакети, перев'яжіть, загорніть у кілька шарів газети і закопайте на ділянці. При настанні холодів накрийте це місце помідорним бадиллям. Щоправда, використовувати такий часник можна буде тільки навесні, коли зійде сніг і «схованку» можна буде відкопати.У ящик з отворами в стінках насипте шар солі, складіть ряд головок, який зверху також засипте сіллю. Потім знову ряд головок, і знову - сіль. І так до самого верху ящика. Часник у таких умовах залишиться соковитим до самої весни.
Якщо ви зберігаєте часник на кухні, де температура 18–25 °C, не тримайте його в поліетиленових пакетах: у них головки задихаються, пріють і загнивають. Найкраще зберігати часник у мішечках зі щільної тканини, пересипаним сухим цибулинням.
Добре зберігається часник і в сухому просіяному деревному попелі або сухій тирсі.
Можна зберігати часник у соняшниковій олії. Для цього очищені зубки складіть у трилітрову банку, залийте олією і закрийте поліетиленовою кришкою з отвором, щоб часник «дихав». У холодильнику часник довго не псується і завжди готовий до вживання. А олія при цьому набуває приємного запаху і смаку.
Час від часу варто перевіряти закладений на зберігання часник на ураження хворобами. Часник, що перебуває на зберіганні, може постраждати від зеленої цвілі, що викликає швидке зів'янення зубочків і появу на них жовто-зелених цвілевих плям і поглиблень. Із хворих головок цвіль швидко переходить на здорові, і тоді всі запаси можуть загинути за лічені дні. При виявленні цього захворювання хворі головки видаляють, а інші просушують за температури від +35 до +40 °C, а потім знову закладають на зберігання у добре провітрювану ємкість.
Буває, що в період зберігання часник починає сохнути або проростати. У цьому випадку врятувати запаси можна наступним чином: зубчики очищують, промивають і просушують, після чого їх ретельно подрібнюють і укладають у скляні банки з кришками, що щільно закриваються. Банки зі здрібненим часником зберігають у морозильнику.
