Тому наступним важливим логістичним шляхом є залізничний транспорт, який на жаль має значне обмеження за пропускними можливостями. Таким чином є необхідність вирощувати культури, що дають стабільно високу ціну на світовому ринку та забезпечать високий валовий дохід за умови зменшення логістичних затрат.
Крім того, маємо розуміти, що за останні роки світовий ринок сої значно змінився. Не зважаючи на провідні місця в експорті сої США, Аргентини, Бразилії для країн Європейського союзу логістично більш вигідним є закуповувати сою ближче. Таким чином з 2017 року, основними імпортерами української сої є Туреччина, Єгипет, Іран, Італія, які загалом щороку можуть закуповувати від 1,5 до 2,0 млн. т. Нагадаємо, що річне виробництво сої в попередні роки в Україні складало 2,3 млн. т. Тому, враховуючи вже існуючий ринок, з перспективою пошуку нових ринків значного перевиробництва сої досягти буде важко.
Мал. 1. Імпорт Української сої за 2017-2020 роки.
При цьому, вартість 1 т сої коливалася протягом останніх років в межах 530-650 доларів США/т, тоді як кукурудзи, яка формувала значний вал експортного зерна, 175-285 доларів США /т. Тобто на кожну тону сої припадає 2,2-3,0 т кукурудзи, що за умов продовження воєнних дій зменшить логістичні витрати, забезпечивши отримання прибутків.
По друге, в результаті воєнних дій та перекриття морських шляхів призвело до значної обмеженості ресурсних можливостей сільського господарства в Україні, адже відбулось зупинення нормального забезпечення підприємств добривами, засобами захисту рослин та іншими препаратами для вирощування культур. В таких умовах перспективність вирощування сої стає більш значущою, адже соя потребує менших затрат, ніж такі інтенсивні культури, як кукурудза, соняшник, зернова група, які потребують більшої кількості технологічних операцій, більших затрат на системи удобрення та захисту. Адже, дана культура за рахунок своєї біологічної здатності взаємодіяти з азотфіксуючими мікроорганізмами не потребує значного внесення азотних добрив. А відсутність великої кількості шкідників та хвороб в умовах України на фоні високої стійкості культури забезпечує менші витрат на інсектицидно-фунгіцидний захист культури. Якщо порівнювати системи удобрення сої з кукурудзою, то вона буде в мінімальних затратах майже в 2,0-2,5 рази дешевше. Адже для формування економічно обґрунтованих урожаїв соя в порівняні з кукурудзою менше потребує, зокрема, азотних добрив, при цьому не так виснажує грунт, адже формує невелику біомасу на одиницю площі, а відповідно менше споживає з грунту основних елементів живлення (сірки, фосфору і калію). Така ж залежність буде спостерігатись і при порівняні систем удобрення сої з культурами зернової групи, зокрема ярих пшениці та ячменю.
Мал. 2. Потреба в елементах живлення кукурудзи і сої
При цьому коренева система сої, проникає на меншу глибину (до 1,2 м), ніж кукурудзи, а відповідно буде більш ефективніше використовувати вологу верхніх горизонтів, тоді як коренева система кукурудза значно глибше може проникати (до 2,5 м) в грунті. А також рослини кукурудзи потребують більшої кількості вологи для формування економічно обґрунтованого рівня урожаю, ніж рослини сої, враховуючи формування біомаси на одиницю площі. Це дуже важливо враховувати, що зима була малосніжною, а початок весни є сухим. Таким чином, волога з грунту дуже швидко втрачається, а ефективного поповнення її поки що не спостерігається. В результаті соя може виявитись менш ризикованою культурою за умов посушливого року.
Також важливим фактором вирощування даної культури є не великі затрати на систему інсектицидно-фунгіцидного захисту. В порівняні з соняшником, затрати на систему захисту сої від шкідників та хвороб можуть бути в 1,5-3,0 рази менші. Адже для ефективного захисту соняшнику необхідно застосовувати двічі фунгіцидно-інсектицидний захист, в фазі 4 пари листків та зірочки, адже рослини є високорослими, мають інтенсивне наростання біомаси і формують більшу її кількість на одиницю площі в порівняні з соєю. Крім того, рослини соняшнику в порівняні з соєю, в межах груп стиглості, ростуть більш триваліший період в сезоні, що, відповідно, зумовлює більш тривалий їх контакт з шкодочинними об’єктами. Зернові культури (яра пшениця, ярий ячмінь) є ще більш вибагливішими до системи захисту, адже для ефективного їх захисту потрібно проводити 2–3 фунгіцидно-інсектицидні обробки. Тоді як рослини сої при вирощуванні на харчові цілі можуть обійтись одним фунгіцидно-інсектицидним захистом в період цвітіння - утворення бобів, залежно від умов вирощування, що здешевлює систему захисту культури.
Отже, в умовах ведення війни росії проти України вирощування сої як продовольчої культури для сільськогосподарських підприємств має достатньо велику кількість переваг. Зменшення технологічних затрат за рахунок меншої потреби добрив та засобів захисту, висока і стабільна ціна на ринку, широкі експортні можливості країн сусідів, а також зменшення логістичних витрат, що зумовлює менші ризики реалізації вирощеного урожаю.
Василь Кифорук, консультант-технолог в галузі агрономії компанії "BioNorma", кандидат с.-г. наук
