Як зауважила директорка історико-краєзнавчого музею «Сколівщина» Тетяна Зінкевич, ощипком його назвали не даремно – цей прісний хліб не нарізають, а відщипують пальцями, передаєСуспільне.
За її словами, у період національно-визвольної війни ощипок був популярний серед партизанів, бо не псувався упродовж 2 тижнів. Відтоді його почали називати ще й партизанським хлібом.
«У місячну погоду ви не могли собі дозволити спекти, адже дим видасть вашу локацію, де ви ховаєтеся. Тому тільки серед глибокої ночі, тільки у похмуру погоду і, не дай Боже, не вітряну, щоб не понесло дим, щоб по запаху ніхто не знайшов. Цим хлібчиком рятували життя українські партизани», – розповіла Тетяна Зінкевич.
Читайте також: Українську писанку визнали культурним надбанням людства
Вона каже, що зазвичай ощипки їдять з молоком, кефіром, варенням та салом.
«Зараз я печу маленькі ощипки, тому що не дозволяє наша піч випікати великі. Насправді вони були в п’ять разів більші. Бойки не заморочувалися над дрібними речами. Вони робили потужні, щоб раз з’їв і забув. Нині ми вирішили помісити наше тісто у нашій макітрі, макітра в нас глиняна, випечена у печі. Додамо сіль, без солі наше борошно не буде смачним, солимо рівно до кількості борошна. Бойківські ґаздині мають відчуття, скільки дати солі», – розповідає директорка музею «Сколівщина».
Також до борошна додають соду, кисле молоко та олію, все вимішують та залишають на 15 хвилин, аби тісто піднялось. Випікають хліб на печі близько 10 хвилин.
