Про це розповів народний депутат, член парламентського Комітету з питань аграрної та земельної політики Дмитро Соломчук, передає Укрінформ.
За його словами, проблема загострилась з 2022 року після знищення або ж окупації овочесховищ, зокрема на Херсонщині та Харківщині, де були розташовані одні з найбільших об’єктів, які могли зберігати 15-25 тис. тонн продукції.
Соломчук зауважив, що за його підрахунками, для повного забезпечення країни власною овочевою продукцією потрібно до 120 великих овочесховищ потужністю від 5 до 12 тис. тонн.
«Раніше ми робили розрахунки на основі споживчого кошика і визначали, скільки овочів споживають українці. Щоб зменшити залежність від імпорту, країні було потрібно близько 115-120 овочесховищ потужністю орієнтовно від 5 до 12 тис. тонн. Сьогодні ця цифра залишається актуальною для забезпечення українськими овочами військових, шкіл, дитсадків і всіх споживачів», – сказав депутат.
Водночас за час повномасштабної війни в Україні було збудовано лише два таких об’єкти, додав Соломчук. Попри це він критично оцінив ідею розвитку саме малих овочесховищ, назвавши її мало ефективною.
Читайте також: В Україні вперше профінансували будівництво овочесховища коштом держави
«Малі овочесховища не працюють як інструмент зберігання. Це може бути максимум як холодильник для короткострокової реалізації на базарі протягом кількох днів. Як системне рішення для збереження врожаю – це не ефективна історія, тож загальну проблему це не вирішить», – сказав Соломчук.
Він також зауважив, що відсутність потужностей для зберігання змушує фермерів продавати овочі за низькими цінами, як сталося цієї осені, а навесні Україні доведеться імпортувати продукцію з Польщі, Туреччини чи Іспанії за вищими цінами.
«Наші аграрії вирощують якісну продукцію, але через відсутність зберігання вона або продається за копійки, або псується. А вже навесні ми купуємо імпорт за євро з логістикою і митами, після чого дивуємося цінам у магазинах», – зазначив Соломчук.
Окремо він звернув увагу на кадрову проблему в аграрному секторі, зазначивши, що в середньому кожне господарство сьогодні відчуває дефіцит кадрів на рівні до 60% від штатної чисельності, однак жінки частково компенсували нестачу працівників, особливо в молочній галузі та крафтовому виробництві.
