Про це повідомляє GrainTrade.
Зазначається, що технологія «зважування» води супутниками дозволила вченим виявити процес системних втрат прісної води в Європі, причому не лише поверхневої, але й на підземних водоносних горизонтах, які раніше вважалися стабільним резервом.
Вчені проаналізували дані супутникової місії GRACE (Gravity Recovery and Climate Experiment) та її наступника GRACE-FO за 2002–2024 роки. Принцип вимірювання ґрунтується на фізичних закономірностях: вода має значну масу, яка впливає на гравітаційне поле Землі. Супутники фіксують коливання, викликані зміною кількості води у підземних горизонтах, річках, озерах, ґрунтовій вологості та льодовиках.
Дослідження виявило чітку географічну закономірність – в Європі утворилися дві зони:
• висихання (зменшення вологості) – куди входять Іспанія, Італія, Франція, Швейцарія, Німеччина, Румунія, Україна, Південно-східна Англія,
• збільшення вологості – Скандинавія, частина Великої Британії, Португалія.
Окремим питанням було, чи стосується зменшення кількості води лише поверхневих вод – річок та озер? Дослідження показало, що обсяги підземних вод також скорочуються. Із загального масиву вимірювань були виділені дані про ґрунтові води, які традиційно вважалися «буфером», що згладжує сезонні коливання та посухи. Результати показали, що їх резерви виснажуються по всій південній та центральній Європі, повторюючи загальний тренд, незважаючи на те, що загальна кількість опадів може залишатися стабільною або навіть зростати.
Причиною є зміна характеру дощів – сильні зливи та триваліші сухі періоди, особливо влітку. Інтенсивні опади стікають земною поверхнею, спричиняючи повені, але не встигають просочитися до водоносних горизонтів. Водночас сезон зимової підзарядки ґрунтових вод скорочується.
Офіційні дані про споживання води в ЄС свідчать про скорочення споживання та посилення тиску. За даними Європейської агенції з довкілля, протягом 2000-2022 років загальний водозабір у ЄС зменшився, проте видобуток підземних вод виріс на 6%. Обсяг громадського водопостачання виріс на 18%, на використання у с/г виробництві – на 17%. У 2022 р підземні води забезпечували 62% публічного водопостачання країн ЄС та 33% потреб аграрного сектору.
Читайте також: Зміна клімату: науковець розповів про позитивні і негативні наслідки для українських аграріїв
Збільшення попиту на підземні води на тлі скорочення їх обсягу змусило Єврокомісію розробити стратегію водної стійкості ЄС, спрямовану на допомогу державам-членам ЄС адаптувати управління водними ресурсами до зміни клімату та антропогенного тиску.
Ключовими цілями стратегії є:
• Підвищення водоефективності принаймні на 10% до 2030 року.
• Скорочення втрат у мережах.
• Модернізація інфраструктури.
Рівень витоків у водопровідних мережах країн ЄС коливається від 8% до 57%, що свідчить про масштаб проблеми та про значний потенціал для покращення ситуації.
Проте деякі експерти скептично оцінюють подібні заходи, зокрема плани уряду Великої Британії побудувати дев'ять нових резервуарів, які не запрацюють ще кілька десятиліть, тому не зможуть швидко вирішити проблему.
Тому вони пропонують альтернативні підходи:
• Повторне використання води із замкнутими циклами споживання.
• Зменшення споживання.
• Розділення питної та технічної води.
• Відновлення водно-болотних угідь, які утримують вологу.
• Перегляд підходів до забудови з врахуванням водного балансу.
Україна також входить в число країн, де зафіксоване скорочення водних ресурсів. Але тут кліматичні фактори накладаються на безпрецедентну воєнну руйнацію інфраструктури.
За даними UNICEF (станом на 2023 р), майже 10 мільйонів людей в Україні, включно з 1,7 мільйона дітей, не мають доступу до безпечних послуг водопостачання, і лише 68% населення має доступ до централізованого водопостачання (97% в містах та 26% в селах).
Третина зразків питної води не відповідають національним стандартам, тоді як в Німеччині цей показник складає лише 0,1%.
Червень 2023 року, коли була зруйнована Каховська ГЕС, став переломним моментом для водної безпеки півдня України. За даними наукової статті в ScienceDirect та звіту ООН це мало такі наслідки:
• Україна втратила 10% водних ресурсів,
• 6 мільйонів людей втратили доступ до якісної питної води,
• понад 13 мільйонів людей (чверть країни!) отримали обмежений доступ до води для санітарно-гігієнічних потреб.
Загальні збитки та втрати оцінюються у 14 млрд доларів.
Окремою проблемою є енергозатратність українських водопровідних систем, які за даними UNICEF, споживають 1,01 кВт•год/м³ енергії, тоді як європейський стандарт – 0,5-0,7 кВт•год/м³. Така різниця робить водопостачання дуже вразливим, особливо з огляду на постійні обстріли енергоінфраструктури.
За даними UNFCCC, Україна вразлива до посух та повеней, які призводять до значних економічних втрат. Сільське господарство, промисловість та домогосподарства на півдні та південному сході дуже вразливі до поточних та прогнозованих посух. А війна прискорила те, що кліматичні моделі прогнозували лише на 2050 рік.
