Про такі суттєві цифри у інтерв’ю Агробізнесу Сьогодні розповівголова ГО «Асоціація вівчарів», власник племінного господарство «Центр відродження вівчарства» Василь Стефурак.
Пан Василь вже понад 10 років селекціонує українську гірсько-карпатську породу овець в селі Молодятин Коломийського району Івано-Франківщини. На досягнутих результатах вівчар не зупинятиметься, бо, каже, що наукова селекція в Україні практично відсутня.
? Пане Василю, нещодавно Регіональна експертна комісія Івано-Франківської ОВА провела виїзне обстеження вашого фермерського господарства та розглянула матеріали щодо присвоєння статусу по розведенню овець української гірсько-карпатської породи. Розкажіть про це детальніше.
– Селекцією займаюся вже 12 років. Працював з різними породами овець, але зосередився на українській гірсько-карпатській вівці, яка колись була гордістю нашого краю. Її вивели з породи тірольської вівці, яку в Карпати завезли австро-угорці приблизно 100 років тому. Вівці тоді важили 70-90 кг і мали метр зросту. Проте, за часи радянської селекції тварини вироджувалися, ставали дедалі меншими і важили вже 30 кг. Вирішив попрацювати над цією породою, аби вона відповідала стандартам, які були століття тому. Розумію, що це не найкращі світові досягнення. Просто нормальна аборигенна українська порода, яка найкраще адаптована до клімату нашого регіону та кормів.
За ці роки суттєво покращив породу, тому виникло бажання, а чому б не узаконити. Подав заявку на регіональну комісію. Фахівці з Департаменту агропромислового розвитку Івано-Франківської ОВА, Держпродспоживслужби, ветеринари та інші вже відвідали моє господарство і перевірили овець. Зараз чекаю на рішення експертної комісії при Міністерстві аграрної політики та продовольства, що має присвоїти "Центру відродження вівчарства" статус племінного репродуктора української гірсько-карпатської породи.
? Якщо пояснити простими словами, то що таке селекційна робота? Як вона відбувається у вашому господарстві?
– Беремо кілька ліній кращих за приростом, за розміром, за якістю м’яса і молока баранів та овець. Зводимо їх між собою. Далі дивимося, які ягнята найліпші, з них відбираємо найкращих баранців. Їх знову пускаємо в роботу, аби порода покращувалася. Якщо ягнята від однієї вівці, то їх розділяємо. Баранчик йде до одних ягниць, а ягниця – під інших баранів. Тому треба мати мінімум 5-10 ліній одночасно. Не допускаються інцести у тварин так само як і скрізь, бо відразу погіршується результат. Мій досвід свідчить, щоб мати хороше поголів’я, потрібно крити молоду вівцю не раніше, ніж через півтора року від народження.
? Якщо випасаєте овець на відкритому просторі, то як розмежовуєте тоді?
– У період спарювання ділимо територію на умовні квадрати, а тварин на групи: 10-15 овець і 1 баран. Кожна така сім’я не пересікається. Тоді знаємо чітко, який баран відпрацював. Все регламентується календарно, записується в журнал. На товарних фермах, де тисячі тварин, важко робити такі речі. Коли народжуються ягнята, то їх зважую і записую основні показники. Тоді видно, який баран покращувач поголів’я, від якого кращі діти народжуються. А буває і баран гарний, і вівця, а потомство їхнє – ніяке. Тому міняю барана, дивлюся на результат. Погані барани відбраковуються. Це можна робити тільки при обмеженому поголів’ї.
__________________________
Над виведенням породи має працювати один спеціаліст, який чітко знає кожну тварину і в нього не губиться селекційна нитка. Не має готового рецепту, як вивести нову якісну породу овець. Дослідження і виведення можливе лише в межах невеликого поголів’я
__________________________
? Скільки у Вас овець зазвичай у господарстві?
– На літо десь маємо 500 голів. На зиму залишаємо 250-300 овець, бо більше доглядати одному стає складно. Треба тоді наймати людей. Над виведенням породи має працювати один спеціаліст, який чітко знає кожну тварину і в нього не губиться селекційна нитка. Не має готового рецепту, як вивести нову якісну породу овець. Дослідження і виведення можливе лише в межах невеликого поголів’я. Коли восени період гону пройшов, то збираємо овець у велику отару. Тварини акліматизовані, тому повністю утримуються на волі під навісами. У приміщенні закриваємо взимку тільки вівцематок із ягнятами. Всі інші спокійно гуляють за будь-яких погодних умов.
? Можна уточнити, Ви особисто вже контролюєте?
– Так, у мене немає найманих працівників. Але працює одна дівчина-вівчарка Уляна Сулятицька, яка допомагає розводити та доглядати овець. Єдине, що закупляємо корма для тварин, бо немає часу займатися заготівлею. У господарстві не виготовляємо ні молока, ні м’яса, тому забою, як такого, не робимо. Хіба що для себе можемо виготовити сир. Роблю сам і контрольні забої, аби перевірити якість м’яса. В основному баранчиків розподіляємо в племінну роботу. Наш продукт – це племінні барани, які роблять багато товарного молодняка.
? Переважно у який період народжуються ягнята? На цей процес можна якось вплинути?
– У гірсько-карпатської породи потрібно, щоб ягнята народжувалися зимою. У вівці є два піки молочності: відразу після окоту, і весною, коли з’являється інтенсивна трава. Вівця виношує потомство 150 днів. Тому восени пускаємо баранів, щоб зимою покотилися ягнята. Молодняк за цей час підростає на молоці, а коли вже з’являється трава, то всі пасуться. В овець починається другий пік молочності. Потім отару розділяють: дорослі вівці випасаються в полонині, де їх активно доять до осені, а молодняк – окремо в горах, або ж навпаки. Далі в період гону баранів зводять із вівцями. Пізньої осені поголів’я згонять в одну отару. Зимою знову народжуються ягнята. І далі все по колу. Люди спеціально так роблять, щоб мати більше молока. У мене дві лінії породи: м'ясо-молочна і молочно-м’ясна. Молочні вівці дають більше 2-х л. Моя мета, щоб вівці на випасі давали більше 3 л молока.
? Яких же селекційних результатів вже вдалося досягти?
– Оптимальна вага вівці має бути від 70 до 120 кг, а барани мають важити 100-150 кг. Середня маса приплоду ягнят – 10-15 кг. Одне ягня важить 7-8 кг при народженні. Найбільше, яке народилося у мене, було майже 10 кг. А найкращий показник приросту: трьохмісячний баранчик важив 42 кг.
? Яка наразі цінова політика? За скільки продаєте племінних овець?
– Багато років віддавав баранчиків за 100 доларів, тобто за собівартістю їх утримання. Хоча від одного хорошого барана може народитися більше тисячі ягнят. У нас на фермі купують молодняк, випоєний молоком, вже десь через 4 місяці після народження. Базова ціна за ягницю зараз становить 700 євро. Молодого півторарічного барана продаю за 1-1,5 тис. євро як не підтвердженого плідника, але від хороших батьків. І підтверджений плідник – це баран у віці 2,5-3 роки, коли можна подивитися, яке в нього покоління. Такий вартує від 3-х до 5-ти тис. євро. Взагалі племінні тварини можуть коштувати десятки, а видатні – і сотні тисяч доларів. Моя особиста ціль – вивести барана такого рівня, щоб продати його на ринку арабам за мільйон доларів.
? Хто переважно зараз купує ваших овець?
– Професійні вівчарі беруть моїх баранів для покращення свого поголів’я. Любителі у мене не купують. А в найближчій перспективі всі мої племінні баранчики буду продаватися в господарства Закарпатського регіону. Там мають розвести мільйон овець. Тоді інвестор, якого вже знайшли, пообіцяв направити суттєві інвестиції в переробку вовни, шкіри та м’яса. Просто таку кількість овець розвести, то не проблема. Натомість вони мають бути високопродуктивними.
Василь Стефурак, голова ГО «Асоціація вівчарів», власник племінного господарство «Центр відродження вівчарства»
? І підсумуйте, що ж буде далі із вівчарством?
– Українські вівчарі конкурують із світовими. А світове вівчарство – інтенсивне. На затрачену фінансову одиницю має бути сума приросту. Якщо ми не будемо залазити в цю арифметику, то не має сенсу займатися цим бізнесом. Адже завтра прийдуть європейці зі своїми породами й українські вівчарі збанкрутують. Тому зараз треба працювати над тим, щоб мати краще поголів’я, кращі показники і конкурувати. Світовий попит на баранину забезпечений лише на 40%. Арабський світ дуже активно розвивається. Багато видів м’яса вони не споживають, а баранину їдять. Не має значення, як порода буде називатися. Для мене взагалі існує тільки дві породи овець: м’ясо-молочна і молочно-м’ясна. І вони мають відповідати світовим вимогам.
Розмовляла Тетяна Ковальчук
